2-разовий чемпіон світу: шлях у біатлоні Антонена Гігонна

Антонен Гігонна народився 2 липня 1991 року в Амбії, Франція. Його дитинство здебільшого минуло в гірському регіоні Верхня Савоя. Хлопчик шукав себе у багатьох видах спорту. Його цікавили гірські лижі, однак, зазнавши травми під час тренування, Антонен не зміг далі розвинути цей інтерес. Тож, щоб пройти відбір до спортивного комітету у Верхній Савої, француз вирішує перейти в 14 років у біатлон. Звідтоді й почалася історія Гігонна в професійному спорті.

Вперше молодий француз взяв участь у міжнародних змаганнях у сезоні-2009/2010. Він виступив на юніорському чемпіонаті світу, що проходив у шведському містечку Торсбі. Там його найкращим підсумковим місцем стала 12-та позиція за результатами персьюту із 7-ма штрафними колами.

А вже естафета на цьому турнірі принесла юнаку першу медаль у кар’єрі – срібло, яку він здобув разом із партнерами по команді Флораном Клодом і Сімоном Дестьйо.

Наступного року Антонен виступив лише на одному етапі Кубка IBU. Його дебют на змаганнях вищого рівня відбувся 10 березня 2011 року в рідному Ансі. В першому своєму старті, класиці світового біатлону, Гігонна став лише 51-м, заробивши загалом 6 штрафних хвилин.

У зв’язці спринт/персьют підсумкові позиції вийшло поліпшити. Однак 43-тє і 44-те місця аж ніяк не той результат, на який розраховував француз.

Сезон-2011/2012 не приніс очікуваних нагород і високих місць. Антонен, окрім одного етапу Кубка IBU та юніорського чемпіонату світу, також виступив і на чемпіонаті Європи, що проходив у словацькому Осрблі. Там у категорії «юніори» він непогано показав себе в індивідуальній гонці. З однією незакритою мішенню в нього вийшло посісти 6-те місце.

Наступний сезон Гігонна проводив на різноманітних стартах. Його єдиною медаллю стала бронзова нагорода за підсумками змішаної естафети на етапі Кубка IBU в італійському містечку Ріднаун-валь-Ріданна. Разом із товаришами по команді – Жакмін Бо, Анаїс Шевальє-Буше та Баптистом Жуті – в нього вийшло здійнятися на подіум.

Дебют на Кубку світу

Олімпійський сезон спортсмен розпочинав з етапу Кубка IBU. На стартах в австрійському Обертілліаху Антонен, разом із Ремі Боржом, Баптистом Жуті й Флораном Клодом уперше здійнявся на найвищу сходинку п’єдесталу пошани, здобувши золоту нагороду разом із ними в класичній естафеті.

А на етапі в Рупольдингу, після різдвяної павзи француз здобув довгоочікувану особисту нагороду – срібну медаль за підсумками спринту з одним колом штрафу.

Крім того, він також взяв участь і в чемпіонаті Європи, що відбувався в чеському Нове-Место. На Олімпіаду Антонен не мав змоги відібратися, тож узяв участь саме в цьому турнірі. В Чехії не вийшло показати свого максимуму, й він звідти поїхав без медалей будь-якого гатунку.

На етапі в італійському Мартел-валь-Мартелло француз повністю повторює історію свого німецького успіху й знову стає 2-м у спринтерській гонці з однією незакритою мішенню.

Дебютною гонкою на етапах Кубка світу стала теж спринтерська, на фінальних змаганнях сезону в норвезькому Голменколлені. У француза вийшло посісти 43-тє місце з однією хибою та відібратися до персьюту. Однак поліпшити стартову позицію в гонці переслідування в нього не вийшло. Як наслідок, 49-те місце.

Наступного сезону – 2014/2015 років – Антонен продовжував добре виявляти себе на етапах Кубка IBU, посідаючи час від часу призові місця.

Він також мав можливість виявити себе й на етапах Кубка світу в чеському Нове-Место й норвезькому Голменколлені. Його позиції відчутно поліпшувалися, і француз зумів потрапити до залікової зони й заробити очки.

В сезоні-2015/2016 француз і надалі показував непогані результати. Однак він виступив лише на одному етапі Кубка світу – в німецькому Рупольдингу, де не зміг добре себе показати.

А 10 березня 2016 року на етапі в італійському Мартел-валь-Мартелло він уперше в особистих стартах здійнявся на найвищу сходинку подіуму. Продемонструвавши ідеальне проходження вогневих рубежів, Антонен зумів у спринтерській гонці стати золотим медалістом.

Сезон-2016-2017 також не приніс біатлоністу жаданих результатів. Й хоча на етапах Кубка IBU він продовжував посідати доволі високі позиції, але закріпитися в основній команді на етапах Кубка світу в Антонена так і не вийшло.

На етапі Кубка IBU в австрійському Обертілліаху він здобув свою другу перемогу, щоправда, вже за підсумками індивідуальної гонки, вибивши 19 із 20 мішеней.

Олімпійський сезон

Початок сезону, який ознаменувався головним стартом 4-річчя, пройшов для Гігонна відносно вдало. Вже на другому етапі Кубка IBU, що відбувався в швейцарському Ленцергайде, в нього вийшло оформити переможний дубль у зв’язці спринт/персьют.

Завдяки вдалому початку сезону французу дали шанс виявити себе й на етапах Кубка світу. І яке феєричне повернення на нас чекало! Антонен не лише зумів впоратися з двома вогневими рубежами спринтерської гонки, а й нав’язав серйозну боротьбу та посів 3-тє місце. Варто зауважити, що тоді він опинився на подіумі з двома легендарними біатлоністами: Йоханнесом Бьо та Мартеном Фуркадом. І сталося це на рідному стадіоні в Ансі.

«Зовсім не очікував такого результату! – ділився враженнями Антонен. – Уранці я навіть сумнівався, що відберуся до гонки переслідування, дотепер не можу повірити в те, що я на п'єдесталі Кубка світу разом із цими «монстрами»: Йоханнесом і Мартеном.

Після стрільби стоячи мені повідомили, що я всього в 7 секундах позаду Симона Шемппа. В той момент повірив в себе, вирішив натиснути й боротися до останніх метрів. Знаєте, я завжди радію гонкам, попри результат. Тому не дуже переживав через те, що потрібно буде бігти з такими сильними суперниками. Напевно, саме тому я ніколи не впадав у відчай і знав, що коли-небудь зможу боротися за перемогу».

Й хоча в персьюті в нього не вийшло повторити такий високий результат, але Антонен довів, що може та вміє складати серйозну конкуренцію суперникам.

Етап у німецькому Рупольдингу подарував французу ще дві нагороди: одну командну й одну особисту.

Гігонна разом із партнерами по команді Сімоном Дестьйо, Кантеном Фійоном-Має, Мартеном Фуркадом став срібним призером класичної естафети. Варто зауважити, що саме Антонену випала честь бути фінішером, і він непогано впорався з цією роллю.

«Я задоволений своєю гонкою! Так, Йоханнес збив мене з пантелику своїм прискоренням – було складно боротися з ним. Проте, з огляду на те, що я щойно повернувся з Кубку IBU, думаю, непогано впорався!» – казав Гігонна.

Крім того, за підсумками вдалих етапів у своєму виконанні саме в Рупольдингу француз уперше виступив у гонці з масовим стартом. Й там у нього вийшло повністю повторити свій попередній бронзовий успіх і знову потрапити на п’єдестал пошани разом із Йоханнесом та Мартеном.

«Другий п'єдестал – це круто! – не приховував задоволення Гігонна. – Тепер я просто ловлю момент. Не думаю, що відчував тиск. Адже, знаєте, від аутсайдерів не чекають нічого особливого (сміється). Це інші зараз борються за біб лідера, або ще за щось... А я просто показую, на що здатний. Сьогодні вся наша команда показала чудовий результат. У минулій естафеті норвежці перемогли, але ми продовжуємо набирати форму, так що подивимося, хто стане першим на Олімпіаді».

Завдяки вдалим виступам на етапах Антонен потрапив до складу збірної Франції на Олімпіаду в корейському Пхенчхані.

Він узяв участь в усіх гонках головного старту 4-річчя та сезону, але потрапити на подіум у нього так і не вийшло. Найкращими його особистими результатами стали 19-ті місця за підсумками персьюту й масстарту.

А на першому постолімпійському етапі у фінському Контіолахті Гігонна разом із партнеркою по збірній Анаїс Шевальє-Буше здобув перемогу в доволі новій на той час дисципліні – синглміксті.

«На останньому колі я боявся, що Йоханнес пережене мене, – розповідав Антонен. – Бачив, як він йшов із рубежу, й знав, на що він здатний. А ось Джуліана я не встиг розгледіти, але, якби знав, що він у мене за спиною, хвилювався б ще більше (сміється). Я просто намагався працювати на повній швидкості, щоб зберегти перевагу, й це спрацювало. Перед гонкою ми з Анаїс не будували особливих стратегій, просто домовилися працювати на максимумі, ось і весь секрет!».

Наступного сезону Антонен продовжував виступати на етапах Кубка світу й періодично потрапляти на п’єдестал пошани. Важливою подією в його професійному житті став чемпіонат світу 2019 року, що проходив у шведському містечку Естерсунд.

Саме там у масстарті француз вперше в кар’єрі здобув особисту нагороду чемпіонатів світу. Та срібна медаль залишиться його єдиним здобутком на такому виді турнірів.

«Хаос – частина мого життя (сміється). Я показав це на самому початку гонки, пішовши на два штрафні кола, – самокритично казав Гігонна. – Опісля я біг з Еріком Лессером, і він сказав, що ми йдемо 26-ми. Так що я пройшов захопливий шлях до п'єдесталу (сміється). На останньому вогневому всі лідери «мазали». Зазвичай, коли я чую хиби інших, відволікаюся і теж починаю помилятися, але сьогодні все вийшло по-іншому. Радий, що припустився на останньому вогневому лише однієї хиби. Це дало мені можливість стати сьогодні 2-м. Я майже одразу обігнав Едера на останньому колі, а далі просто намагався триматися за Еберхардом. Мої лижі котили чудово, а Юліан, напевно, втомився. Так що я зберіг сили на останнє прискорення та обігнав його у боротьбі за срібло».

В сезоні-2019/2020 результати спортсмена пішли на спад. Він поєднував виступи на етапах Кубка світу та Кубка IBU. Його єдиною медаллю була лише бронзова.

Сезон-2019/2020 у виконанні Антонена вийшов кращим за попередній. Однак особистих подіумів у нього не було. Проте вийшло двічі опинитися на верхівці п’єдесталу пошани разом із командою в класичній естафеті на етапі в італійському Антгольці та одиночній змішаній естафеті на чемпіонаті світу в словенській Поклюці.

Саме завдяки золотій нагороді в синглміксті Гігонна здобув статус чемпіона світу.

«Медалі не надто важкі, у нас на шиї вони виглядають чудово (сміється).
Я здивувався, коли мене не заявили на індивідуальну гонку. Я непогано провів спринт із переслідуванням, продемонстрував гарну швидкість і назагал виступав набагато краще, ніж на початку сезону. Тим паче в рейтингу індивідуальних гонок я був на 10-й позиції. Моє здивування можна зрозуміти. Тренер сказав, що поставить мене в одиночну змішану естафету, тому кілька тренувань я присвятив швидкострільності. Я готувався до цього старту. Було приємно передати естафету Жульї 1-м, розслабитися і дивитися за її роботою на останньому етапі (сміється). Не думав, що Йоханнес так швидко спробує відірватися. Початок гонки пройшов як завжди. Ми стартували та якийсь час йшли в групі, темп був не надто високим, але на підйомі Йоханнес почав прискорюватися. Я намагався прямувати за ним і набрав швидкість, близьку до мого максимуму. Було непросто. На щастя, незабаром ми підійшли до спуску, де я зміг перевести подих, та й підхід до стрільбища тут не складний», – казав Антонен.

В олімпійському сезоні 2021/2022 років Гігонна гарно виявляв себе в естафетах. А ось в особистих гонках нагород здобути не вийшло. Ба більше, біатлоніст не потрапив до заявки французької збірної на Олімпіаду в Пекіні. Тож спортсмен не брав участі в головному старті 4-річчя.

Сезон 2022/2023 років також був без подіумів у особистих гонках. Однак в естафетах в Антонена виходило зібратися та продемонструвати свій рівень. А чемпіонат світу 2023 року в німецькому Обергофі назавжди закарбувався в його пам’яті. Адже Гігонна був одним з учасників золотої четвірки класичної чоловічої естафети. Будучи забійником перегонів, він разом із партнерами по команді Фаб’єном Клодом, Емільєном Жакленом і Кантеном Фійоном-Має здобули звання чемпіонів світу в цьому виді програми.

«Мені до вподоби перший етап естафети, але щоразу мені доводиться боротися зі своїми думками під час гонки. Сьогодні я намагався викинути з голови зайве й думати лише про свій виступ. Головна мета в цій дисципліні – передати естафету в якнайкращій позиції, а я дуже боявся «завалити» свій етап та ускладнити роботу команді. На початку гонки я намагався виграти в загальному старті й дістатися найліпшої позиції, щоб якнайкраще закінчити етап», – ділився своїми відчуттями Гігонна.

Ця золота медаль зробила Антонена 2-разовим чемпіоном світу.

Від сезону 2023/2024 років француз періодично виступав на етапах Кубка IBU. Й хоча йому давали шанс виявити себе й на етапах Кубка світу, але повернутися на свій рівень у нього так і не виходило.

Олімпійський сезон 2025/2026 років спортсмен провів здебільшого на Кубку IBU.

Однак за ці роки він добре виявив себе на чемпіонатах Європи й двічі переміг на цьому турнірі: у 2024 році в спринтерській гонці у Брезно-Осрблі й 2026 року в індивідуальній гонці в Шушені.

Однак попри це, Гігонна ухвалив рішення завершити свою професійну кар’єру в біатлоні на доволі високій ноті. Про своє рішення та про причини завершення спортивного шляху Антонен розповів у ефірі французького телеканалу 6 березня після останньої своєї гонки на Кубку IBU в американському містечку Лейк-Плесіді: «Я все ще захоплений змаганнями та міг би ще довго залишатися в спорті. Проте потрібно бути на неймовірному рівні, щоб перебувати в цій команді. Я більше не в змозі виконувати потрібні тренування. Цього разу все скінчено. В мене були виняткові 10 років. Я насолоджувався; це те, що має найбільше значення».

Крім того, він поділився планами на найближчі кілька тижнів: «Я хочу провести деякий час удома та зустрітися з представниками армії, щоб обговорити зміну моєї кар'єри».

За всю свою професійну кар’єру француз провів 214 стартів на рівні Кубка світу й заробив 3113 залікових балів.

Найкращим сезоном у його кар’єрі був сезон-2018/2019, коли Гігонна посів 11-те місце в тоталі та набрав 686 очок.

Історія Антонена – це шлях спортсмена, який зумів опинитися в потрібний момент у потрібному місці. Зичимо успіхів йому в усіх нових починаннях і насолоди від нового етапу життя!

Євгенія АНТОНОВА