Райо Вальєкано, Аль-Ахлі, Трабзонспор – варто чи ні?

«Я палітікай нє інтєрєсуюсь!» – ми полюбляємо збиткуватися над росіянами-недалеками за ці їхні слова, коли ті щиро не розуміють причин браку бензину на тамтешніх заправках («а чо ва-а-аще пра-а-ісходіт?»). Звісно, відсоток тих, хто поза політичним контекстом, у нас менший, але, ніде правди діти, ігнорування глобального контексту часто-густо й нашим співвітчизникам підкладає свиню. Добрячу таку.

Так, істотна кількість українських футболістів із різним ступенем футбольного таланту прагне грати в закордонних клубах – подалі від реактивних БПЛА, балістики, КАБів та іншого смертоносного московитського огрому. Природнє бажання, що зчаста супроводжується тиском рідних. Однак коли йдеться про варіанти таких переходів, то незрідка вітчизняні майстри шкіряного м'яча не враховують той самий політичний контекст. Звідси й випливають різноманітні «Райо Вальєкано», «Аль-Ахлі», «Трабзонспор» (та й свого часу червоно-білі зі столиці радянської імперії, чого там, та абревіатура FCSM на поруйнованому та пограбованому будинку на Київщині дещо тверезить, чи не так?) тощо.

Чому питання майбутнього місця роботи вивчається декотрими не надто ретельно, складно сказати. Тим паче, що нецікавість до політики з вуст чинних українських гравців не артикулюється – війна ж бо, як таке сказати. Однак, хоча це й не кажуть уголос, на практиці часто-густо трапляється так, що вибір місця кидання футбольної кітвиці якраз і є свідченням байдужості до політичної складової. Опісля ж така нерозбірливість виливається заледве чи не в сльози під час наближення впритул до фанатської або клубної реальності. Декотрі з клубів, де грають наші гравці, не гребують товариськими матчами на болотах з улюбленцями кремлівських ватажків, якісь фанати принципово мають славу палких прибічників лівих ідей і, мало, в принципі, знаючи про Степана Бандеру, висловлюють своє несприйняття його українському прибічнику. Що характерно, думаю, що й про Че Гевару чимала частина лівофлангової фан-спільноти знає не набагато більше, але це не заважає їм здіймати прапори з портретом того полум'яного команданте. Про Леніна годі й казати: люди, які не жили в СРСР, можуть собі дозволити теоретичне поклоніння вождю світового пролетаріату. Водночас за ананасами до магазинів такі молодики вчащати не забувають, не віддаючи собі звіту про те, що там, де при владі ленінці, делікатесами не поласуєш.

Протилежні приклади, на щастя, теж є. Люди різняться між собою, навчаються на своїх помилках і на помилках колег й, обираючи не перше іноземне клубне пристановище, вже досконало вивчають ситуацію на місці ймовірної дислокації. «Віктор Циганков та його угода з «Аяксом», – скажете ви. Спостерігатимемо за розвитком ситуації, однак поки що скидається на те, що ви маєте рацію. От ще б у суто футбольному стосунку в одного з лідерів збірної України було б усе гаразд в Амстердамі.

ПСЖ і його прихильність до російського кіпера та й назагал цілком позитивне сприйняття російського футбольного ринку? Паризький гранд у цьому контексті стоїть дещо осторонь. Так, не гребує росіянами, але в 2022 р. організував збір і доставку гуманітарної допомоги для постраждалих українців. Керівництво висловлювало солідарність з українським народом, а окремі гравці на кшталт Серхіо Рамоса в свою паризьку каденцію навіть приймали українців у своїх домівках після початку повномасштабної війни. Водночас адміністрація «Парк де Пренс» декларує аполітичність трибун і свого часу відзначилася не надто прихильними діями до українських військових і державного прапору України (дивне в них розуміння аполітичності!). Натомість ультрас ПСЖ завше були вельми активними політично, а в симпатіях до росіян помічені не були. Одне слово, розмова про ПСЖ-середовище складніша, ніж видається на перший погляд. А от клубів, щодо яких розмова куди простіша, сила-силенна, відкрийте лише новинні стрічки. Та чомусь декому інколи ліньки це зробити.

Хлопці, не кваптеся їхати за бугор за першої-ліпшої нагоди або міняти один закордон на інший – екзотичніший, грошовитіший, хоча й менш професійний і водночас політично не надто дружній до нас! Вивчайте фан-середовище клубу, куди маєте намір попрямувати, та, якщо є така змога, біографію власника та його політичні заяви, адже за недостатньо ретельного вивчення цього питання заздалегідь, на вас уже на місці очікуватимуть не надто приємні несподіванки.

Олексій РИЖКОВ