Головко розповів про реалії сьогодення херсонського футболу

Екстренер молодіжної збірної України Олександр Головко розповів, як намагається покращити ситуацію з футболом на рідній Херсонщині.

– Я сам з Херсона, у нас, у Херсоні, зараз тренуються навіть – діти, тренери. Я зараз, як співголова Херсонської асоціації футболу, а у нас спільно з Миколаєвом – знаю, про що кажу, спілкуюся з головою військової адміністрації постійно. Бачимо, як це все відбувається, намагаємося цей футбол якимось чином реанімувати там – по громадах, по всьому.

Тобто це та річ, яка живе. Чому? Тому що це емоції. І хлопці, і військові зараз тільки чекають того, щоб десь пограти. Ми намагаємося їм це організувати. Дай Боже, щоб у нас виходило й далі, звісно, щоб швидше закінчилася війна.

Хлопці чекають на це. Фронт фронтом, але все одно треба перемикатися. І цим перемиканням є спорт, у тому числі, тим більше наймасовіший спорт в Україні – футбол.

Завдяки, знову ж таки, ставленню керівників у області до цього, до того, що вони бачать у цьому великий плюс. Це не лише до футболу – це всіх видів спорту стосується. Це робоча тема зараз для хлопців, для дітей.

Наприклад, ми приїжджаємо в Херсонську область, те ж Високопілля, летить дрон. Що робити? Береться чуйка, пробивається: долетить, не долетить? Керівники кажуть: «Граємо, не долетить». Тобто реалії такі. Граємо зараз ці турніри, намагаємося організовувати переважно в Миколаєві, де відносно безпечно, де відстань до вильоту і прильоту має значення.

– А який середній вік гравців?

– Там хто збереться, хто живий. Зараз такого немає. Ми вперше за 6 років зараз зібрали 11 на 11 формат, грали у Миколаєві, там навіть дівчина у воротах стояла. Від U-17 до 50 може бути.

Знову ж таки, це загальна зараз, не скажу проблема, але такі реалії сьогоднішнього херсонського футболу, де все в обмеженому просторі має відбуватися, але він має жити. Ми його підживлюємо, це не розвиток – це підтримка.

– Для вас особисто що зараз означає бути причетним до футболу?

– Віддаю, мабуть, те, що брав від футболу. Зараз я спокійно можу віддавати це людям, яким це потрібно. Я бачу емоції, я бачу позитивні обличчя хлопців, просто спілкування з ними.

Розумію, як ця структура працює, тому що ми працюємо у структурі УАФ, де Андрій Шевченко президент. Ми прекрасно розуміємо, що все залежить від регіонів.

Якщо там на місці будуть перші активні люди – це головний момент, – то ми готові їм допомагати в цій активності, підказувати, спрямовувати, давати якісь поради, звісно, певне фінансування, щоб коли буде мир, коли закінчиться весь цей безлад з того боку – ми повинні будемо з чогось починати.

І зараз ці хлопці, які активні під час війни, які активні у спорті – вони будуть майбутнім херсонського футболу насправді. Ті, хто вже знатимуть, що робити, як робити.

Ми зараз створюємо базу, вона вже є у федерації футболу – хороший дата-центр по футболістах. І ми сподіваємося, що зараз, провівши цей турнір у Миколаєві, де брали участь і команди херсонських громад, які зараз більш-менш живі – ми зараз будемо створювати цю базу хлопців, футболістів, щоб уже на момент закінчення війни ми одразу вступали вже у чемпіонат і думали про те, як рухатися далі.