Віталій МИКОЛЕНКО: «Хто буде тренером – мені без різниці»

Лівий захисник національної збірної України Віталій Миколенко прокоментував поразку від Швеції (1:3) у півфінальному матчі кваліфікації чемпіонату світу 2026:

– Соромно, соромно. Нема що аналізувати. Просто такі матчі виграються, можуть програватися, граються внічию – на характері. У нас цього не було. Я не можу пояснити, чому. Я не скажу, що грали погано, не скажу, що щось було зовсім по-іншому, але ми були другими.

– Були сподівання, що на другий тайм команда вийде і покаже справжній бій, а вийшло так, що реально були моменти, коли ще 2–3 могли пропустити.

– Ми грали не проти легкої команди. Вони готувалися до нас і розуміли, що якщо заб’ють другий швидкий м’яч, то гра майже закінчиться. Їм було легше в обороні, бо в них високі, атлетичні гравці, які дуже добре грають у штрафному майданчику. У них це все дуже добре вийшло. Я бажаю їм удачі далі.

– Недостатньо, можливо, характеру? Занадто молода збірна?

– Звісно, я з вами згоден, що зміна поколінь відбувається. Але рік тому у нас були матчі з Бельгією, коли були Ярмоленко, Степаненко. Вони були лідерами. Коли ти десь не добігаєш навіть на тренуванні, ти розумієш, що цей погляд уже на тобі. Ти не міг цього допустити – щоб хтось не добіг. Людина подивиться, і все зрозуміло.

Зараз, на жаль, таких футболістів немає. Я, у тому числі, росту і хочу бути таким самим лідером, але в силу віку, в силу досвіду – не можу так само. Це не так легко – бути таким лідером. І щоб тебе таким сприймали, це треба заслужити. Це важко.

Але я згоден, що зміна поколінь затягнулася. У нас дуже молода команда. Важко.

– На запитання щодо головного тренера та можливих змін Миколенко відповів:

– Краще у нього запитайте щодо контракту і подальших дій. Моє діло – приїжджати сюди і віддаватися на 100%. Хто буде тренером – мені без різниці. Моя задача – приїжджати сюди і кожен день віддаватися. Це зараз сказав тренер, це сказав президент УАФ – що кожен день ти маєш віддавати всього себе цій збірній.

– Такі слова сказали, що відчувається певна байдужість – ніби не всі до кінця віддаються.

– У нас трохи інший менталітет, немає такого шуму в роздягальні, як у Європі. Щоб був цей галас, емоції. Ми трохи інші, це треба розуміти. Але байдужості точно ні в одного гравця немає – це я можу сказати на 1000%.