«Я був готовий покалічити Бербіка». 40 років великому рекорду Тайсона
Цього дня Майк Тайсон став наймолодшим чемпіоном в історії надважкої ваги
22 листопада 1986 року назавжди увійде до історії боксу. Рівно 40 років тому великий та жахливий Майк Тайсон вперше став чемпіоном світу. Американець уже у другому раунді нокаутував Тревора Бербіка і відібрав у того титул за версією WBC. Згадуємо, як це було.
Контекст
1986 рік добігає кінця. Боксерський світ очікує на остаточний схід нової зірки суперважкої ваги – Майка Тайсона. Звичайно, на той момент багато хто вже вважає, що той майбутній домінуючий чемпіон світу і ніщо йому не завадить на шляху до цього звання. Однак є й ті, хто сприймає Майка як гучний піар-проект, який зробив ім'я на легких суперниках.
Цифри в послужному списку Тайсона на той час просто лякають – 27 перемог у 27 боях, 25 з них дострокові та більша половина з них здобута у першому раунді. Найцікавіше, що це Майк встиг зробити лише за 20 місяців професійної кар'єри.
Суперники виходили в ринг як на вирок і багато з них вже з перших хвилин були паралізовані жахом, який наводив просто погляд Тайсона. Тому всі тільки й чекали на суперника, який зможе кинути виклик грозі хевівейту.
Надією хейтерів Майка став не хто інший як чемпіон світу за версією WBC Тревор Бербік. Офіційно про бій Тайсона з ним було оголошено у вересні.
На той момент Тревору 32 роки, що є чудовим віком для важковаговика – тут вам і молодість і необхідний досвід. У Бербіка до осені 1986 року в послужному списку 31 перемога, 4 поразки та 1 нічия. Канадець відомий низкою гучних перемог, у тому числі над Мохаммедом Алі в 1981 році, але останній на той час був вже блідою тінню самого себе і явно страждав від перших ознак неврологічних симптомів.
Як би там не було, Тревор до 1986 був чемпіоном і цього у нього було не відібрати. Титул WBC він завоював у березні цього року, коли за очками переміг Пінклона Томаса.
Майк Тайсон в автобіографії згадував, що сприймав бій із Бербіком всерйоз і усвідомлював сильні сторони опонента.
«Я знав, що Бербік був сильним супротивником, з ним було важко битися. Він був першим, хто у бою з Ларрі Холмсом під час захисту ним чемпіонського титулу протримався п'ятнадцять раундів. До того Ларрі всіх вирубав. Я хотів знищити Бербіка. У цьому випадку всі почнуть сприймати мене всерйоз, тому досі всі думали, що я бився лише зі слабаками та задохликами.
Казали, що я, мовляв, не справжній боєць, що мені організують легкі бої з якимись слабаками. Саме тому моє основне завдання полягало в тому, щоб знищити його. Я хотів покінчити з ним у першому раунді. Я був готовий покалічити його», – писав Тайсон.
Водночас «Залізний Майк» у тій же книзі наголошував, що не сумнівався у перемозі.
Щодо Бербіка, то він, як і належить чинному чемпіону, випромінював упевненість і якраз був не з тих, хто ще до бою морально капітулює перед небезпечним нокаутером.
«Він начитався статей, де говорилося, що він не витримає ударів Майка Тайсона, і для нього це стало питанням чоловічої гідності. Він вийшов на ринг і спробував довести те, що доводити не було потреби», – говорив менеджер Тревора Карл Кінг.
Ці слова були вимовлені вже після невдалого для Бербіка бою, проте з контексту стає ясно, що канадець ямайського походження був готовий рубатися з 20-річним нокаутером. Більше того, перед поєдинком чемпіон сам обіцяв оформити дострокову перемогу.
«Я обожнюю лопати ці мильні бульбашки, які ще ніхто не лопав. Я задам йому гарну бійку, а потім нокаутую. Я дам йому урок. Я зовсім спокійний перед цим боєм. Це найкраще, що колись зі мною траплялося», – говорив Бербік.
Бій
Незважаючи на всю браваду Тревора, у букмекерів він був очевидним аутсайдером. Усі того вечора в Лас-Вегасі чекали на перемогу Тайсона. На арену прибули зірки Голлівуду, які також прагнули бути хоч трохи причетними до історії. У залі можна було побачити і Едді Мерфі, і Сільвестра Сталлоне та багатьох інших зірок.
Що стосується Тайсона, він зізнавався, що в ніч перед боєм відчував хвилювання і хоч і розумів, що його час настав, довго не міг заснути. Замість відпочинку він телефонував безлічі дівчат і намагався хоч якось себе відволікти від думок про бій, втім, зробити цього не виходило.
«У ніч перед боєм я не міг заснути. Я багато говорив телефоном з дівчатами, які мені подобалися, але з якими у мене ніколи не було сексу. Я намагався відволіктися від майбутнього поєдинку, питаючи у них, чим вони займаються, але вони хотіли розмовляти лише про бій. Тоді я встав і почав у своїй кімнаті бій із тінню», – писав Тайсон.
Безсонна ніч ніяк не позначилася на стані молодого боксера і в ринг він виходив таким самим зарядженим на успіх. Тому він не став зраджувати собі і навіть у титульному бою практично без розвідки з перших секунд почав пресингувати та тиснути опонента.
На подив усіх, досвідчений Бербік не став намагатися отримати вигоду з переваги в зрості, не намагався тримати суперника на джебі, натомість він прийняв правила гри Майка і пішов із ним у пряму рубку. Тут варто згадати слова менеджера Тревора, який казав, що той намагався довести всім, та, напевно, і собі, що йому під силу вистояти під градом атак Тайсона.
Проте ідея виявилася провальною. Претендент атакував затято і точно. Наприкінці першої трихвилинки Бербіка сильно хитало, але він устояв. Однак вигляд у нього був приголомшений. Гонг про завершення першого раунду був для нього ковтком свіжого повітря, але були великі сумніви, що за хвилину Бербік встигне прийти до тями.
На старті другого раунду Тайсон відправив супротивника до нокдауну. Після цього він не став поспішати і кидатися на враженого чемпіона, а чекав на момент, коли той остаточно розкриється. Упродовж хвилини Бербік пропускав нові жорсткі атаки і незадовго до завершення другого відрізка пропустив важкий крюк у голову.
Тревор звалився на канвас і спробував підвестися, але відразу впав. Потім він зробив ще дві спроби, допоки його не зупинив рефері і не дав зрозуміти, що бій зупинено.
Ось як ці моменти згадував сам Тайсон.
«Через десять секунд після початку другого раунду я вдарив його правою, і Бербік упав. Він одразу ж схопився і пішов на обмін ударами зі мною. Він намагався відповідати, та його удари були неефективними. Приблизно за півхвилини до закінчення раунду я пробив правою по корпусу замість апперкоту, а потім аперкот, але схибив.
Однак потім я викинув удар лівою і влучив йому у скроню. Не одразу, але він упав. Я навіть не відчув цього удару, але він виявився страшенно ефективним. Він спробував підвестися, але потім знову впав, і я помітив, що він підвернув стопу.
Він спробував встати вдруге, хитаючись, пішов канвасом і знову втратив рівновагу. Нарешті він підвівся, але Міллс Лейн обійняв його і замахав рукою, зупиняючи бій. Це сталося. Я став наймолодшим чемпіоном у важкій вазі в історії боксу», – писав американець.
Рекорди та що було після
Головний рекорд цього бою досі тримається. Майк Тайсон все ще є наймолодшим чемпіоном світу в суперважкій вазі в історії боксу. На момент завоювання титулу йому було 20 років та 4 місяці.
Коли Мозес Ітаума розпочинав свій шлях у профі, він збирався побити цей рекорд, але висока планка, задана Тайсоном, британцю так і не підкорилася. Відверто кажучи, з урахуванням того, як зараз будуються кар'єри проспектів і як мало проводять вони боїв на рік, слабо віриться, що рекорд Тайсона впаде в найближчому майбутньому.
Якщо говорити про ще одне досягнення Майка у сутичці, то воно справді нестандартне. Він став першою людиною, чий удар змусив суперника піднятися та впасти тричі поспіль.
Після тієї перемоги зірка Тайсона зійшла остаточно, далі на нього чекали об'єднавчі поєдинки і вже менш ніж через рік, у серпні 1987 року він став абсолютним чемпіоном світу у надважкій вазі.
Самому Бербіку згодом так і не вдалося повернутися на вершину, надто великою була шкода, отримана в сутичці з Тайсоном. Та й загалом, життя його склалося важко.
1992 року його було засуджено за зґвалтування няні своїх дітей. Боксер отримав 7 років в'язниці, з яких відсидів лише 15 місяців і був депортований зі США. 1997 року він порушив умови дострокового звільнення і знову був депортований із країни до Канади.
Кілька разів він повертався до США, але 2002 року був депортований востаннє. Всі ці проблеми не заважали йому боксувати, ямаєць із канадським паспортом бився аж до 46 років (2000 рік) і періодично претендував на другорядні та регіональні титули. На пізньому етапі кар'єри він утримував пояс чемпіона Канади у надважкій вазі.
2006 року Тревора не стало. Він був убитий власним племінником біля церкви на рідній Ямайці. Бербік помер від ударів металевою трубою по голові. Його племінник отримав довічний термін, а спільник убивці – 14 років.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Січкар зробила відверте зізнання
Еліну помітили на грі між «Колосом» та «Харковом»
М. Тайсон.