Донченко розбив Мороно. Зробив рівно те, що мав

У ніч із 7 на 8 лютого в Лас-Вегасі, США, відбувся поєдинок українського бійця змішаних єдиноборств Данила Донченка (13–2) на турнірі UFC Fight Night 266.

Для українця це було друге протистояння в найпрестижнішій лізі ММА у світі UFC. І перший поєдинок після перемоги на турнірі The Ultimate Fighter, яку він здобув у 2025-му, увійшовши в історію.

Суперником став американець Алекс Мороно (24–13). Досвідчений боєць, якому виявилося не до снаги впоратися з українським бійцем.

Донченко проїхався по супернику без проблем. Розбив в ударці, не пустивши у боротьбу

Такі протистояння можуть бути сповненими сюрпризів. Річ у тім, що поєдинки між молодими та перспективними й досвідченими не можна передбачити зі 100%-вою впевненістю. Все через те, що неможливо дізнатися, що саме покаже проспект під можливим пресингом. І як саме себе виявить досвідчена сторона двобою.

Мороно ніколи не був топовим бійцем, але водночас він доволі якісний спортсмен. Із 2016 року виступає в ММА, бився із серйозною опозицією. На його тлі Донченко фактично нікого не перемагав. Надто в UFC, де він пройшов лише претендентський турнір, змагаючись із такою самою опозицією, як він сам.

Логіка підказувала, що UFC не дадуть Донченку одразу заскладного суперника. Проте й зовсім прохідного – теж ні. Слід подивитися, що Данило покаже під моральним пресингом, коли суперник уже має шлях за спиною. Донченко показав те саме, шо й завжди. Жорсткі атаки з усіх боків, контроль там, де суперник намагався вийти у боротьбу.

В 1-му раунді Мороно було найскладніше. Його били звідусіль. Удари по ногах заходили не просто часто, а без зупинки. Удари руками в голову приземлялися один за одним. В якийсь момент Алекс навіть опинився на канвасі після влучання. Та тут уже спрацював досвід, і він зміг захиститися від спроб добити його у виконанні українця.

Почасти далася взнаки різниця в досвіді. Тоді, як Донченко витратив немало сил на добивання, яке виглядало метушливо, суперник зміг і захиститись, і не дістати забагато пропущених ударів, і трохи сповільнити візаві. В підсумку це йому не допомогло. Проте, скоріш за все, Мороно врятувався від дострокової поразки. Якщо на старті було очевидно, що Алекс ось-ось може програти достроково, то вже з 2-го раунду ймовірність цього стрімко знижувалася.

Данило дещо підсів фізично та почав битися спокійніше. Це теж важлива частина тесту для нього: як він діятиме, коли сил стане менше, в клітці з досвідченим суперником? І не можна сказати, що якість Донченка сильно впала. Просто активність знизилася.

Ноги він пропрацьовував так само, як і раніше. Однак комбінаційні атаки руками зменшив, як і кількість намагань вдарити красиво ліктем чи ще якось.
Загалом українець домігся мети. По-перше, він переміг. Це – основне в такому поєдинку. По-друге, це було впевнено. Нехай не достроково, але Донченко контролював усю зустріч, легко перепрацьовував опонента й багато влучав. Він відбив опоненту передню ногу, кілька разів хитав американця та записав нокдаун до активу.

Мороно міг би мати свої шанси, якби не Донченко. Алекс влучав кілька разів непогано. Намагався захопити шию суперника в клінчі. Все це не давало результату, бо в стійці український боєць виявився на дві голови вищим. А у боротьбі, нехай і в клінчі, Данило не дав нічого зробити супернику. В результаті Донченко здобув впевнену перемогу одноголосним рішенням суддів. Класний старт кар’єри після перемоги на The Ultimate Fighter!

Що тепер?

Донченку всього 24 роки. Якщо все складатиметься добре, попереду аж ніяк не коротка кар’єра, тому сенсу зараз розганятися немає. Слід плавно та розумно ввійти в темп, а вже далі рухатися вперед.

Сам Данило назвав два імені після перемоги. Перше – Курт Макгі, друге – Сантьяго Понсініббіо. Донченко аргументував бажання зустрітися з ними тим, що це переможці The Ultimate Fighter у його ваговій категорії, але сезонами раніше.

Загалом у їхньому дивізіоні переможців було п’ять. Окрім Макгі та Понсініббіо, ще Майкл К’єза та Камару Усман. Перший був одним із тренерів Донченка на The Ultimate Fighter – наразі Данило проти такого двобою. Усман, за його словами, – топовий боєць, тому зараз рано проводити такі бої.
З обома було б цікаво. Понсініббіо теж любить рубатись у стійці. Лише в 2025-му в нього – дострокова перемога й дострокова поразка якраз технічними нокаутами. Макгі торік бився один раз – якраз програв К’єзі рішенням суддів.

Це стрибок до відоміших імен і справді гарних суперників. Проте не занадто високо. Не намагання одразу битися за пояс. Поступове збільшення рівня опозиції. Доволі розумно та вчасно для українця.

Проте станом на зараз буде так, як вирішать боси UFC. Донченко поза межами чільної 10-ки, тож попереду складний шлях, щоб здобути авторитет. Та вийти на серйозні гонорари.