Анатолій Трубін і гол на 98-й хвилині в матчі з Реалом, який змінив усе

Журналіст The Athletic Нік Міллер опублікував матеріал «Анатолій Трубін і гол на 98-й хвилині в матчі з «Реалом», який змінив усе». До вашої уваги — переклад статті:

«У такі моменти зазвичай кажуть: «таке неможливо вигадати». Але цього разу – якраз навпаки. Це саме той випадок, який можна вигадати. Якби хтось сказав: «придумай найбільш драматичний спосіб завершення футбольного матчу», саме так усе й виглядало б.

Саме тому те, що сталося, здавалося настільки неймовірним, приголомшливим і майже абсурдним: ти б це вигадав – і одразу ж відкинув як надто фантастичне. Нагадаємо контекст. На початку 96-ї хвилини заключного матчу групового етапу Ліги чемпіонів проти мадридського «Реала» «Бенфіка» вела 3:2. Водночас лісабонці посідали 25-те місце в загальній таблиці, тоді як прохідною була 24-та позиція, яка давала право на вихід у плей-оф. Найболючіше – у них була однакова різниця м’ячів із «Марселем», але вони поступалися за кількістю забитих голів. Щоб пройти далі, потрібен був ще один м’яч.

Проблема полягала в тому, що вони про це не знали.

Воротар Анатолій Трубін відверто тягнув час, довго готуючись виконати штрафний глибоко на своїй половині поля. Жозе Моурінью на той момент уже зняв із гри всю атакувальну четвірку, включно з двома авторами голів – Вангелісом Павлідісом та Андреасом Шельдерупом. Команда просто утримувала перемогу, будучи впевненою, що три очки гарантують необхідний результат незалежно від підсумків інших матчів.

Саме в той момент, коли Трубін зволікав із ударом, хтось на лаві «Бенфіки» усвідомив правду. Усі інші матчі вже завершилися: через затяжні паузи в першому таймі їх гра розпочалася на шість-сім хвилин пізніше за решту 17 поєдинків. Тоді це здавалося дрібницею. Але саме вона виявилася вирішальною. У «Бенфіці» зрозуміли: цього недостатньо. Потрібен ще один гол. Спокійна до того лавка миттєво перетворилася на хаос – тренери й запасні розмахували руками та кричали Трубіну, вимагаючи негайно доставити м’яч уперед. Утримувати рахунок більше не мало сенсу.

«Коли я робив останні заміни, мені сказали, що нам цього достатньо», – розповів Моурінью в ефірі CBS одразу після матчу. – «А за кілька секунд повідомили, що нам потрібен ще один гол. Але я вже не міг нічого змінити…».

Зрештою Трубін вибив м’яч уперед. «Бенфіка» заробила штрафний далеко праворуч. Годинник невблаганно наближався до 98-ї хвилини. Знову розмах рук – тепер уже з вимогою, щоб воротар йшов у штрафний майданчик суперника. Класичний «хейл-марі». Жест відчаю. Таке ніколи не працює.

Фредрік Аурснес подав у штрафний. Час ніби сповільнився. Подача була хорошою. Ні, чудовою. Але яким би не був навіс, неможливе не мало статися. Трубін стрибнув – і, здавалося, трохи не розрахував момент. Він занадто нахилився вперед. Це був стрибок людини, яка не звикла так стрибати.

Але м’яч ковзнув по його лобу. Він полетів у бік воріт. Він… летів у ворота? Ні. Не може бути.

Футбол – прекрасна, життєствердна й видовищна гра, але вкрай рідко всі сюжетні лінії сходяться в одній точці, створюючи такий момент. «Ми не сильні в грі головою, але великий хлопець пішов уперед і забив фантастичний гол», – сухо зауважив Моурінью.

Ця частина Лісабона миттєво перетворилася на киплячу масу тіл, емоцій і криків. Трубін побіг назад так, як бігають воротарі після забитого гола: не розуміючи, що робити далі, бо з ними таке майже ніколи не трапляється. На його обличчі читалося здивування, майже розгубленість. Він пробіг метрів двадцять – і зник під купою партнерів, багато з яких вибігли на поле з лави запасних.

Згодом воротар «Реала» Тібо Куртуа знайшов українця й обійняв його: навіть коли тобі забиває гол інший голкіпер на 98-й хвилині, неможливо не визнати велич моменту.

Тим часом Моурінью побіг убік, подалі від натовпу. До нього підбіг хлопчик-болбой, якому було не більше 13 років, і вони святкували разом. Тепер, коли шум трохи вщух і пульс повернувся до норми, хочеться сказати цьому хлопчику: «Не звикай. Таке просто не трапляється».

«Бенфіка» на це заслуговувала. У перші 70 хвилин вона була помітно кращою за суперника: рахунок 4:1 на перерву не виглядав би несправедливим. В останні 20 хвилин команда підсіла, а Моурінью, здавалося, не хотів звертатися до лави – ймовірно, через брак якісних варіантів.

«Реал» нарощував тиск, особливо на тлі компенсованого часу й результатів інших матчів, через які мадридці випадали з топ-8 і втрачали пряму путівку до наступного раунду. Все виглядало як вечір благородної, красивої поразки для «Бенфіки». А потім стався Трубін.

Суперника в плей-оф «Бенфіка» дізнається під час жеребкування в п’ятницю. Це може бути «Реал» або інший колишній клуб Моурінью – «Інтер». Сам по собі цей момент був би великим і без турнірного контексту. Але він, можливо, врятував увесь сезон.

Кілька тижнів тому «Бенфіка» вилетіла з обох кубкових турнірів. У чемпіонаті вона йде лише третьою, відстаючи від лідера «Порту» на 10 очок. Минулого вікенду близько 200 ультрас прийшли на тренувальну базу, вимагаючи пояснень від президента Руя Кошти. Атмосфера навколо клубу далека від ідеальної. Цей момент трохи її розрядив.

««Бенфіка» програє – і нас знову можна буде знищувати», – сказав Моурінью після матчу у своєму фірмовому стилі. – «Єдине, чого я хочу, – трохи поваги».

Принаймні на деякий час він її отримав», – завершив журналіст свій матеріал.