Сікан в Андерлехті: крок вперед без кроку назад

На підході, на підхваті, на перспективі. Начебто все було, точніше, все є у Данила Сікана – і бачення поля, і стартова швидкість, і непогана гра головою, і відчуття позиції, але не вдавалося йому зачепитися за роль основного. Якщо винести за дужки молодіжну кар'єру цього форварда, тобто його гру за «Карпати», де, за великим рахунком, і засвітилася його зірка, то у дорослому футболі «дико талановитий» нападник, за яким стежили всі без винятку сильні світу цього в УПЛ, і не реалізувався, якщо говорити за великим рахунком.

Пригадується, «Динамо» дуже хотіло цього гравця. Але, якщо вірити чуткам, то «Динамо» хотіло його забрати з «Карпат» безкоштовно. Так не вийшло. «Карпати» затялися. І, до того ж, у гру вступив «Шахтар». Донецький клуб пообіцяв юному нападникові кращі, порівняно з динамівськими, умови особистого контракту. До того ж, за такого розкладу і львівський клуб отримував бодай щось за свого вихованця. «Щось» – близько двохсот тисяч євро.

Подейкували на той час, що на Сікана претендував і португальський «Спортинг», але чи так це насправді, зараз сказати складно. Та й яка вже різниця. Адже вже в біса далекому 2019 році Данило Сікан став гравцем «Шахтаря». На той момент майбутньому чемпіону світу серед юніорів не виповнилося й 18-ти.

Ну, а далі в його кар'єрі виявився клуб, який опинявся в кар'єрі багатьох молодих і перспективних гравців «Шахтаря»: Сікан був благополучно відданий в оренду в «Маріуполь». Особисто у мене таке тоді склалося враження, що гірники забрали собі цього гравця лише тому, щоб він не дістався «Динамо».

Задля справедливості варто зазначити, що на той момент зовсім юному форварду було складно пробитися в основу «помаранчево-чорних». «Шахтар» тоді грав із одним номінальним форвардом, і конкурувати з Мораєсом Сікану справді було складно. Якщо взагалі можливо.

Проте влітку 2019-го «Шахтар» повернув Сікана з «Маріуполя». Наступний сезон Данило вважався гравцем донецької команди. Саме вважався, бо його матчі в основі можна вмістити у фразу «раз, два й усе».

Ну, а далі знову було добровільно-примусове заслання до «Маріуполя». А ось у проміжку між «Шахтарем» та «Маріуполем» Сікан засвітився на молодіжному чемпіонаті світу, де наша команда стала чемпіоном, а Сікан – одним із найкращих її гравців (на його рахунку чотири м'ячі).

Після Маріуполя на Данила чекала ще одна оренда. Аж у «Ганзу», що виступає у другій Бундеслізі.

Але ні в клубі з Ростоку, ні навіть у «Маріуполі» Сікан по-справжньому не розквітнув, не прижився. Десь часу забракло, щоб розкритися, десь – бажання.

І лише з початком повномасштабного кацапського вторгнення до нашої країни, наслідком якого став відтік легіонерів із «Шахтаря», Сікан зміг претендувати на достатній ігровий час у «Шахтарі». Він не випадав із командного механізму, він був дуже мотивованим та працездатним. Але, знову-таки, він не був тим нападником, на якому все тримається.

Та й стабільністю все ще молодий гравець не вирізнявся. Проведе яскравий матч, як, наприклад, проти «Барселони», а потім на пару-трійку поєдинків заляже на дно. Може, згодом хлопець і подолав би проблему зростання, але цього часу у «Шахтарі» у нього не було.

Взимку минулого року «Трабзонспор» запропонував «гірникам» за цього нападаючого шість мільйонів євро, і «Шахтар» зауважив цю суму розумною. І без особливого жалю відпустив гравця, який, за великим рахунком, так і не зумів по-справжньому розкритися в таборі «помаранчево-чорних».

Однак і в турецькому клубі Сікану не вдалось стати своїм. Ось Олександру Зубкову, ще одному нашому легіонерові у команді з Трабзона, вдалося стати, а Сікану – ні. І не скажеш, що «бордово-блакитні» не давали Данилові шансів. Давали. Але, знову-таки, все одно йому не вдавалося стати системотворчим. Не вдавалося бути не так ефективним, як ефектним. Аж надто скромним був у чемпіонаті Туреччини форвард Данило Сікан. Корисний, цікавий, працездатний, але…

***

Ще минулого літа на нього виходив «Андерлехт». Але виходив, як у нас заведено говорити, у «свинячий голос». Тоді інтерес бельгійського клубу залишився просто інтересом. Але, як виявилось, команда з Брюсселя тоді не просто так цікавилася Сіканом. Інтерес той був справді предметним. І з другої спроби найтитулованіший клуб Бельгії таки придбав українського форварда. Причому йдеться не про оренду, а про повноцінний контракт. І не просто «повноцінний», а довгограючий – до літа 2030 року.

«Трабзонспор» на цьому трансфері заробив близько чотирьох мільйонів євро. Передбачені ще й бонуси, а також відсотки від подальшого продажу.

Загалом усі залишилися задоволені. Турки продали гравця, в якому, якщо бути відвертим, зневірилися, а бельгійці купили футболіста, за яким давно стежили.

Чому саме «Андерлехт» – постає цілком логічне питання. Чому не португальські клуби, чи, наприклад, не клуби з другої німецької Бундесліги? Та все простіше простого. Справа в тому, що агент Сікана – Олександр Яковенко. Син знаменитого динамівця Павла Яковенка, а за сумісництвом – і сам колись непоганий гравець. І найбільшу славу Яковенко-молодший здобув саме тоді, коли був гравцем «Андерлехта».

Безперечно, там у нього залишилися зв'язки, ось він і влаштував свого клієнта. Досить вигідно прилаштував, якщо врахувати, що «Андерлехт» – найтитулованіший клуб Бельгії. І, безумовно, найтитулованіший у кар'єрі Данила Сікана. Багато наших ЗМІ рясніють заголовками, що, мовляв, Сікана підписав 34-разовий чемпіон.

Але біда в тому, що слава «Андерлехта» залишилася в минулому. Нехай і не дуже далекому, проте. Якщо раніше «Андерлехт» вважався беззастережною першою силою бельгійського футболу, то зараз він і третьою силою не є, адже є «Брюгге», тепер ось з'явився «Юніон», у якого багатий спонсор, а «Андерлехт» багатством похвалитися не може. Власне, все повернулося на свої кола: адже Андерлехт – один із найбідніших районів бельгійської столиці.

Останнє чемпіонство «пурпурні» здобули дев'ять років тому. У поточному сезоні нова команда Сікана займає четверте місце, відстаючи від «Юніона», що йде на першій сходинці, на десять балів. І якщо брати до уваги якість гри брюссельців, постійні плутанини та чвари в керівництві клубу, то чемпіонства «Андерлехту» і цього сезону не бачити.

Однак, на мій суб'єктивний погляд, перехід Сікана в кризовий на даний момент «Андерлехт» – все одно крок уперед у його кар'єрі. Як би там не було, «Андерлехт» – це все одно марка. Рано чи пізно у клубу знайдеться і спонсор багатий, і президент адекватний.

Сікана брали туди під конкретну мету: для гри в основі, адже тямущого 11-го номера у команди, яку тренує Беснік Гасі, і немає. А тепер, із приходом українця, буде. Гасі не раз просив у клубного керівництва придбати забивного нападника, і ось його нарешті почули. На даний момент найкращим бомбардиром «Андерлехта» є відомий півзахисник Азар. Ні, не Еден, а його брат Торган, на рахунку якого вісім м'ячів. Але за функціоналом у Торгана інші завдання. Тепер завдання забивати м'ячі вирішуватиме український форвард.

І можна не сумніватися, що Данило отримає шанс проявити себе. Може й не один шанс. За винятком того-таки Азара-молодшого та ще кількох гравців основи, нинішній «Андерлехт» – часто-густо команда з молодняку. У такій команді ще досі молодий Сікан повинен почуватися, як риба у воді. До того ж, чемпіонат Бельгії не настільки атлетичний та закритий, як турецька Суперліга. А ще до того ж, саме у Лізі Жюпіле традиційно найкраще проявляють себе наші легіонери. У даному випадку не лише Малиновського з Яремчуком можна згадати, а й того ж Яковенка, а ще раніше – Ящука та Серебренникова.

Загалом, і карти до рук. «Сікан є сильним додатковим козирем для нашої лінії нападу», – сказав під час підписання українця спортдир «Андерлехта» Олів'є Ренар. Нехай так і буде.