Схилимо голови. Володар Кубка світу-2021 з ММА поліг в одному бою з другом

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фанатів київського «Динамо» Едуарда «Опасного» Кострицю і Валентина «Абу» Дем’яненка. Перший був сильним спортовцем, виграв Кубок світу зі змішаних єдиноборств. Другий знайшов себе, окрім спорту, як рятувальник і пекар. Та потім почалася війна і хлопці стали на захист Батьківщини у лавах 3-ї ОШБр. Загинули 30-річний Костриця і 21-річний Дем’яненко рівно три роки тому, виконуючи бойове завдання на Донеччині.

Опасний

Едуард Костриця народився 19 липня 1992 року в Києві, а його родина походить з селища Корнин на Житомирщині. Навчався Едуард у столичній школі №156, після чого продовжив навчання в Національному транспортному університеті. З раннього віку хлопець був охочим до спорту, виступав за шкільну команду з футболу, цікавився історією Києва, змалечку намагався відвідати якомога більше місць столиці, де до цього ще не був.

Одноклубники розповідають, що «Опасний», як його називали в фанатському середовищі, почав цікавитися довколафутбольним рухом найперше через любов до Києва. З багатьма представниками фанатського руху «Динамо» він познайомився ще на тренуваннях, або безпосередньо під час змагань зі змішаних єдиноборств (ММА).

В цивільному житті Едуард працював у компаніях-ретейлерах на посадах, пов’язаних із логістикою товарів. Та більшу частину вільного часу присвячував спорту, а саме контактним єдиноборствам. Костриця – вихованець бійцівського клубу «Фенікс», куди прийшов аби підтягнути фізичну форму. Але згодом тренувальний процес так захопив Едуарда, що він вирішив зробити це справою життя.

В клубі хлопець готувався і виступав на змаганнях, займався вихованням та підготовкою молоді. Друзі згадують працьовитість та самовіддачу Едуарда на тренуваннях, а також вміння комунікувати і доносити думку іншим. Костриця представляв Україну на міжнародних змаганнях найвищого рівня, вигравав Кубок світу з ММА 2021 у найлегшій ваговій категорії на змаганнях у столиці Чехії Празі.

Список спортивних здобутків та нагород Едуарда вражає:

2018 – срібний призера чемпіонату України з БЖЖ;

2018 – чемпіон України з панкратіону в розділі «фул»;

2018 – бронзовий призер чемпіонату України з ґреплінґу;

2018 – бронзовий призер чемпіонату України зі змішаних єдиноборств ММА;

2019 – чемпіон України зі змішаних єдиноборств ММА;

2019 – срібний призер чемпіонату Європи з ММА;

2019 – срібний призер Кубка України з ММА;

2020 – срібний призер чемпіонату України з панкратіону в розділі «фул»;

2021 - чемпіон України зі змішаних єдиноборств ММА;

2021 – володар Кубка світу з ММА

У січні 2022 року Костриця мав виступати на чемпіонаті світу зі змішаних єдиноборств в Абу-Дабі, інтенсивно готувався до виступу. Але прибувши до столиці ОАЕ, Едуард здав позитивний тест на ковід і не зміг взяти участі в змаганнях. Це випробування було для хлопця одним із найважчих у кар’єрі. За спогадами дівчини Валерії, він прийняв цю ситуацію і зрештою пройшов цей важкий момент, плануючи взяти участь у наступному чемпіонаті світу.

Окрім спортивних досягнень, «Опасний» мав неперевершене почуття гумору. Вів блоґ в Instagram і швидко знаходив нових поціновувачів своєї творчості, маючи унікальний та впізнаваний стиль жартів, не схожий на інших блоґерів.

З початком повномасштабної війни Едуард Костриця долучився до лав районної теритріальної оборни, стояв на блокпостах у столиці. Згодом він доєднався до лав ССО «Азов-Київ», на базі якого пізніше було створено 3-тю окрему штурмову бригаду. Едуард ніс службу в складі 2-го механізованого батальйону, де на той час вже були більшість його близьких друзів.

Після тривалої підготовки підрозділ відправили на Донеччину, де точилися запеклі бої за місто Бахмут. «Опасний» був розвідником 3-ї ОШБР, і вже будучи на фронті та виконуючи бойові завдання, беріг нервову систему рідних, говорячи вдома, що перебуває в Рівному.

Абу

Валентин Дем’яненко народився 2 лютого 2001-го в Києві. У рідному місті Валентин навчався до восьмого класу в школі №185, після чого продовжив здобувати освіту в Київському технічному ліцеї та Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Найбільшими дитячими захопленнями Валентина були народні танці. Він багато виступав зі своєю групою, їздив на різні конкурси. З часом на зміну танцям прийшов тренажерний зал, а також бокс і боротьба, якими займався в «Козацькому домі». Пізніше хлопець займався ММА в клубі «KRBK».

Фанатський сектор «Динамо» Дем’яненко почав відвідувати у 2015-му. Валентин дуже хотів поїхати на свій перший виїзд на автобусі, як це робили старші друзі з руху. Батько згадує, що на той час синові було менше 16 років і він запропонував поїхати разом. Тож на свій перший гостьовий матч проти одеського «Чорноморця» Валентин відправився разом з татом, для якого це була також перша така поїздка. Обидва вони отримали незабутні емоції та враження від атмосфери виїзду.

Згодом Валентин, якого в фанатському середовищі називали Абу, поринув у фанатський рух і вже відвідував виїзди з друзями. Його приваблював довколафутбольний рух, багато вдавалося на тренуваннях. Один з друзів згадує: «Абу подобалося двіжувати. В нього горіли очі, коли ми всі збиралися на тренуваннях і кайфували, отримуючи нові знання. Частіше він полюбляв боротися, в нього це непогано виходило. Завжди був усміхнений та з колою, за якою завжди йшов до «Мака» після тренування в «Козацькому домі». Мало людей з нашого кола бачили його сумним. Він був веселим хлопцем, який любив життя».

Почавши займатися змішаними єдиноборствами, Валентин дуже пишався тим, що займається разом із хлопцями в залі «KRBK» у Павла, якого знає велика кількість столичних фанатів.

Паралельно із навчанням та спортивними захопленнями, Валентин працював на різних роботах, зокрема рятувальником і пекарем. За спогадами рідних, працюючи рятувальником, він почувався на своєму місці. Було безліч історій, коли хтось тонув у Дніпрі, а Валентин цих людей відкачував. Іноді це було дуже важко, адже далеко не кожен здатен працювати на такій роботі.

Ось лише один зі спогадів його близького друга, про роботу в «Пляжному патрулі»: «Валентин прийшов туди в 2020-му, показавши на відборі найкращий результат з фізичної підготовки. Його цікавила медицина, зокрема серцево-легенева реанімація. Одного літного дня, після закінчення зміни, він вже зібрався і чекав хлопців аби їхати додому. В той час по рації передали, що дістали людину з воду і необхідно робити СЛР. Валентин одразу побіг на допомгу хлопцям з дефібрилятором і почав працювати. Він часто пірнав у пошуках людей навіть у темний час доби, іноді в заборонених місцях. Був ладен ризикувати, якщо були найменші шанси врятувати комусь життя».

Робота пекарем також не була для нього просто місцем заробітку. Валентин ставився до хліба, як до чогось більшого. Збирав фото виробів та пишався своєю справою.

В червні 2022-го Дем’яненко мав отримувати університетський диплом за спеціальністю «менеджмент», але в лютому взяв академічну відпустку, аби захищати рідну землю. Ще до повномасштабної війни, пройшовши курси з тактичної медицини в громадській організації «Centuria», як і багато футбольних фанатів, Абу став до лав столичного підрозділу, на базі якого пізніше буде сформовано 3-ю ОШБр. Бойовий медик розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону мужньо виконував поставлені завдання та рятував життя поранених побратимів.

Валентин дуже захоплювався медициною, постійно вдосконалюючи свої навички. Його кохана згадує, що під час спілкування з нею по телефону, до нього часто підходили інші бійці та просили перевірити їхні аптечки. Всі знали, що він завжди прискіпливо все перевірить і нікому не відмовить. Валерія розповідає, як одного разу, під час прогулянки Києвом сильно поранила ногу. Валентин і тут повівся як професійний медик. Попросивши кохану трохи зачекати, повернувся з аптеки із повним набором ліків, обробив рану та наклав пов’язку. Дуже відповідально ставився до найменших поранень.

За час повномасштабної війни Валентин розповідав близьким багато історій, але ніколи не показував свого страху перед випробуваннями. Навіть коли його підрозділ поїхав на Донеччинцу, Валентин завжди з посмішкою розповідав про пригоди за день. Він записував коханій відео-повідомлення з коридору, а на питання, чому він стоїть саме там, відповідав: «Та в нас тут пташки літають, трошки гучно, але все добре, все по кайфу».

Але друзі знали, що Абу неодноразово бував у складних ситуаціях. Як і під час роботи рятувальником до повномасштабного вторгнення, на війні він також змушений був ризикувати, часто перебуваючи під ворожим обстрілом, але завжди ставився до всього спокійно та продовжував працювати.

Загибель

Едуард Костриця і Валентин Дем’яненко загинули 23 січня 2023 року в бою з ворогом поблизу населеного пункту Кліщіївка неподалік від Бахмута внаслідок прямого влучання з АГС.

Валентина Дем’яненка поховали у селищі Коцюбинське під Києвом.

Едуард Костриця знайшов вічний спочинк в рідному селищі Корнин.

Посмертно Едуард нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В листопаді 2023 року відбувся відкритий Кубок Києва та Київщини зі змішаних єдиноборств ММА, присвячений памʼяті Едуарда Костриці. Змагання були організовані його дівчиною Валерією спільно із Національною федерацією змішаних єдиноборств ММА України. Учасниками турніру стали понад 100 спортовців різного віку.

Читайте також:

Схилимо голови. Завжди перший: 2 роки тому під Бахмутом поліг фанат Динамо