Негарний початок, мінорний кінець. Чому Лупашко залишив Карпати ні з чим

Давайте будемо щирими: ця історія починалася, м'яко кажучи, негарно. А якщо так, то хіба варто було чекати від неї якогось феєрично красивого чи яскравого завершення? Навряд. Все закінчилося певною мірою навіть типово для «Карпат» останніх років – «подарунком» під ялинку. Тільки ось якщо рік тому, 31 грудня, «зелено-білі» здивували всю футбольну Україну новинами про чи то злиття, чи то поглинання, чи то щось ще із «Рухом», то зараз… Зараз новина про відхід Владислава Лупашка із посади головного тренера «Карпат» була більш ніж очікуваною. Принаймні, для постійних читачів Sport.ua так точно, оскільки наш сайт про прийдешні зміни на лавці львівської команди повідомляв ще у середині грудня.

Утім, давайте ненадовго повернемося на початок. Владислав Лупашко очолив «Карпати» 19 липня 2024 року. Однак його історія у львівському клубі розпочалася дещо раніше… Ще на початку червня 2024-го у пресі заговорили про можливий переїзд Лупашка до лав «зелено-білих» з «Інгульця», який молодий фахівець сенсаційно привів до перемоги у Першій лізі, обійшовши на фініші якраз «Карпати». На той момент головним тренером львів'ян був маститий Мирон Маркевич, позиції якого в певний момент раптом всерйоз захиталися. Утім, формально Лупашко перейшов у «Карпати» в статусі наставника юнацької команди, підписавши контракт із клубом 19 червня.

Цілий місяць у ЗМІ з'являлися різноманітні суперечки на тему, коли Маркевич залишить «Карпати», а Лупашко стане його наступником. Мало хто вірив, що фахівець, котрий досяг успіху вже на самому початку тренерської кар'єри, нехай і на рівні Першої ліги, ось так легко відмовився від ідеї продовжувати власний професійний шлях розвитку у дорослому футболі та подався працювати із юніорами. Проте сам Лупашко вважав за краще ніяк не коментувати інформацію про те, що приходить на фактично ще «тепле» місце, спираючись виключно на необхідність працювати з «Карпатами» U-19: «Дуже радий стати частиною львівських «Карпат». Для мене це велика честь. Мені подобається працювати із молодими футболістами та розкривати їх. Головне завдання юнацької команди – бути опорою для основи. Попереду багато роботи, нові виклики та цікавий дебютний сезон у юнацькому чемпіонаті».

Але ні в якому юнацькому чемпіонаті Лупашко так і не попрацював. 18 липня 2024 року Маркевич пішов у відставку, фактично опинившись морально зламаним, а вже наступного дня львівський клуб вкрай оперативно оголосив про новий тренерський штаб. Причому Лупашко не став виконуючим обов'язки, як це часто буває у випадках, коли тренери юніорської команди йдуть на підвищення у своїх клубах (навіть нещодавній кейс з Ігорем Костюком у «Динамо» – чудове підтвердження цього), а одразу ж отримав повноцінний контракт, посаду та гарантії роботи на тому рівні, якого Владислав й вимагав від свого працедавця.

А вимоги в Лупашка справді були. Він не хотів працювати із проектом, де йому віддавалася б роль тренера, котрий жодним чином не впливає на політику клубу. Очевидно, Владислав прагнув стати тією фігурою, яку в англійській Прем'єр-лізі називають «менеджером». І про це казав сам Лупашко, зізнавшись вже після призначення у «Карпати», що раніше відмовив іншому клубу УПЛ: «У міжсезоння я мав одну конкретну пропозицію від клубу УПЛ, але я вирішив відмовитися. У цьому варіанті у мене не було потрібного впливу та можливості працювати так, як я вважаю правильним».

Ці слова пролунали щонайменше дивно. Тобто клубу УПЛ Лупашко відмовив заради того, аби погодитися працювати із командою з чемпіонату U-19? І який же недостатній йому вплив та можливості молодий тренер отримав у юнацькій команді «Карпат», цікаво?

Вочевидь, що сам по собі прихід Владислава Лупашка в «Карпати» не став гарною історією, як би того не хотілося самому наставнику. Професійні тренери часто мають свого роду табу – вони відмовляються вести предметні переговори із потенційним працедавцем, поки той не оголосив про розірвання стосунків із чинним наставником. Це свого роду моветон. Але у ситуації із Лупашком сторони придумали, як їм здавалося, гарну схему, як обійти усе це. Щоправда, вболівальники виявилися далеко не такими вже й дурними, щоб зрештою не побачити очевидного…

Але досить про призначення. Зрештою, якби Лупашко з ходу почав давати результат та завершив би сезон-2024/25 такою самою сенсацією, як і раніше з «Інгульцем» у Першій лізі (безумовно, не йдеться про чемпіонство, але як мінімум – про кваліфікацію в єврокубки), то мало хто згадав би молодому наставнику усю цю історію з «підсиджуванням» Маркевича.

І «Карпати» до останнього були дуже близькими до того, аби фінішувати четвертими та отримати право зіграти у кваліфікації Ліги конференцій. За два тури до фінішу минулого сезону саме «зелено-білі» вважалися очевидними фаворитами на останню путівку в єврокубки. Однак дві поразки на фініші від «Колоса» (1:2) та «Зорі» (1:3) – команд, які вже фактично не вирішували на той момент жодних турнірних завдань – боляче вдарили по амбіціях Лупашка. Хтось поспішив назвати це кармою, але в цілому… Казки рідко бувають настільки яскравими й щасливими, щоб два сезони поспіль збуватися: в одному сезоні Владиславу пощастило з «Інгульцем», але вже у наступному пані Фортуна, вочевидь, просто «забрала своє».

Варто зазначати, що Лупашку в сезоні-2024/25 й справді вдалося вибудувати у «Карпатах» вельми симпатичну команду. У клуб прийшли цікаві легіонери, які не були підписані одразу за великі гроші, а взяті в оренду, а вже потім, коли вони проявили себе у всій красі, виявилися викупленими. Йдеться, перш за все, про хавбека Бруніньо, який вразив своєю технікою роботи з м'ячем усіх в УПЛ, і центрбека Жана Педросо, чия чіпкість та непоступливість у боротьбі за м'яч також стала справжнім одкровенням для багатьох уболівальників та експертів.

Влітку 2025-го «Карпати» зуміли викупити Педросо та Бруніньо, що було колосально важливим завданням для збереження складу, який, здавалося б, здатний багато на що й у попередньому сезоні так і не показав свого максимуму. Однак Владислав Лупашко несподівано все одно почав вести мову про «проблемні позиції», хоча з боку здавалося, що виникли вони виключно через некомпетентну роботу, в тому числі й тренерського штабу. Інакше як пояснити ситуацію, за якої «Карпати» несподівано залишилися фактично без воротарів, коли Ільющенкова було відпущено вільним агентом, Кемкіна віддано в оренду у «Кривбас», а Кінарейкіна незабаром продано у «Вільярреал»?

Втім, клуб все ж таки не залишив свого головного тренера взагалі без підсилення. «Карпати» за апробованою раніше схемою оформили дві оренди легіонерів – лівого фулбека Дієго Паласіоса з «Корінтіанса» та лівого вінгера Пауло Вітора з «Портімоненсе». Лупашко, принаймні публічно, виявився задоволеним цими придбаннями, заявивши, що вони допоможуть «зелено-білим». Проте старт сезону «Карпати» провалили, здобувши свою першу перемогу лишень у шостому турі, а Паласіос із Вітором стали очевидними розчаруваннями кадрової політики «Карпат», опинившись серед тих, від кого «зелено-білі» із високою ймовірністю спробують позбутися під час роботи зимового трансферного вікна.

Недивно, що після перших серйозних невдач поповзли чутки про скору відставку Лупашка. В якийсь момент від підтримки свого головного тренера публічно відхрестився навіть той, хто відповідав за його запрошення до клубу – генеральний директор Андрій Русол, котрий перестав відвідувати домашні матчі «зелено-білих».

Найгірше те, що рано чи пізно нерви не витримали і в самого Лупашка. Людина, якій багато хто (навмисно чи ні) старанно вимальовував образ «фахівця нової формації»: професіонала із великої літери, ерудита та знавця усіх тактичних премудростей, що поважає як себе, так і колег, в якийсь момент показала себе аж ніяк не з кращого боку. Наприкінці жовтня у дербі проти «Руху» Лупашко своїми словами та діями фактично спровокував бійку на полі, після чого багато хто одразу ж згадав епізод із самого початку перебування Владислава у клубі – коли коучу львів'ян відмовився потиснути руку тодішній наставник «Кривбасу» Юрій Вернидуб. Тоді виявилося, що сам Лупашко начебто й не був безпосередньо помічений у скандалі, проте абсолютно неприйнятні фрази, що де-факто принижують суперника, на адресу своїх візаві викрикував один із асистентів головного тренера «зелено-білих», відповідати за яких все одно повинен ніхто інший як бос.

Ситуація, за якої на зимову паузу «Карпати» пішли, перебуваючи набагато ближче до зони перехідних матчів із Першою лігою, аніж до позицій, що дають право зіграти в єврокубках, навряд чи могла завершитися чимось іншим, окрім звільнення Лупашка. Але й тут не обійшлося без горезвісної «ложки дьогтю». 31 грудня, коли «Карпати» офіційно відрапортували про розірвання контракту із Лупашком, у вічі одразу кинувся стиль оформлення цього повідомлення. Чомусь в комюніке не було фотографії фахівця, а була лишень емблема клубу…

View this post on Instagram

A post shared by ФК Карпати Львів 🇺🇦 (@karpaty.lviv)

З ходу можна було подумати, що графічний дизайнер «Карпат» просто не встиг оформити гарне прощальне фото для цієї новини, виявившись захопленим фактично зненацька – напередодні новорічної ночі, але… Згодом стало відомо, що все зовсім не так, і така манера подачі офіційної інформації виявилася ювелірно вивіреною через жорстку позицію агента, котрий представляв інтереси Лупашка – екс-заступника генерального директора клубу Олега Авдиша. Поведінка останнього вкрай обурила босів «Карпат», і вони вирішили не надто й «церемонитися» в аспекті гарного прощання із наставником…

У «сухому залишку», підбиваючи підсумки півторарічної роботи Лупашка у «Карпатах», можна констатувати лишень одне – Владислав залишає Львів ні з чим. Так, були проблиски у вигляді нічиїх, здобутих у матчах проти «Шахтаря» та «Динамо», а також кадрові успіхи в аспекті прогресу Жана Педросо та Бруніньо, однак ключових цілей тренерський штаб Лупашка у Львові так і не досяг – «Карпати» не кваліфікувалися в єврокубки в дебютному сезоні, і зараз де-факто вибули з цієї боротьби на другий рік. Саме тому, згадуючи період Лупашка в «Карпатах», на думку й спадатимуть ті самі, скажімо так, зовсім негарні моменти приходу Владислава на посаду головного тренера, поведінка його тренерського штабу по відношенню до суперників по ходу матчів, а також неприємні слова самого Лупашка на адресу футболістів іншої команди. І це цілком природно, адже коли ти приходиш працювати кудись зі скандалом, аби весь цей «шлейф» остаточно забувся, вивітрився й залишився у далекому минулому, треба продемонструвати шалену віддачу, результат та прогрес. Якщо всього цього рано чи пізно не виявиться, а справи й зовсім підуть вкрай кепсько, то треба бути готовим до того, що навіть у комюніке із прощанням тебе не удостоять честі побачити власне фото.

Втім, це теж своєрідний кар'єрний виклик для Лупашка. Адже йому тільки 39, й цілком можливо, що за правильних висновків із того, що сталося, усе це у фахівця вдасться звернути виключно у плюс. Недарма мудрі люди кажуть, що негативний досвід – це, перш за все, досвід, а вже потім усе інше…