Найкращий воротар української Прем'єр-ліги тепер запалює в Ізраїлі

Всього одного повного сезону вистачило Георгію Єрмакову, щоб стати найкращим воротарем української Прем'єр-ліги. Більш того, у сезоні 2024/25 голкіпер «Олександрії» став і найкращим за кількістю сухих матчів. Але вже тоді Єрмаков був на контракті з «Маккабі» з Хайфи.

Нове місце роботи не стало перешкодою для Єрмакова, який у своєму дебютному сезоні в Ізраїлі відразу закріпив за собою пост номер один. Про свої нинішні виступи Георгій розповів в ексклюзивному інтерв'ю сайту Sport.ua.

– Георгію, дивлячись на статистику, тобі не знадобилося багато часу, щоб адаптуватися в чемпіонаті Ізраїлю.
– Статистика говорить сама за себе (посміхається). А якщо серйозно, то мені потрібен був деякий час, оскільки є відмінності в чемпіонатах України та Ізраїлю, вимогах головного тренера. До того ж у нас по ходу сезону відбулася зміна наставника, і це теж спочатку наклало свій відбиток. Але це специфіка роботи, зміна клубів, тренерів, тому потрібно якомога швидше звикати до таких змін у кар'єрі.

– Як тобі в цілому рівень змагань у чемпіонаті Ізраїлю?
– Досить високий, з класними виконавцями, особливо в атакуючій лінії. Тут достатньо футболістів, яких можна виділити. Акцент в основному робиться на атакуючій грі.

– У місцевій першості, по суті, немає перерви. Це виснажує?
– Якщо порівнювати з Україною, то тут краще в тому плані, що немає різкого спаду після першої половини сезону. У нас взимку проходять важкі збори, після яких набирається форма. В ізраїльському чемпіонаті на шість матчів більше, ніж в українському, але тут погодні умови дають можливість грати без перерви.

– Ти, до речі, не розповідав, як підписав контракт з «Маккабі», практично не граючи в Україні?
– Дійсно, у мене в активі було близько десятка матчів за «Олександрію» і кілька таймів у складі молодіжної збірної, коли ми готувалися до Олімпіади. Напевно, це робота селекційного відділу «Маккабі» разом з агентами. Так і вийшло.

– Робота з воротарями в «Олександрії» і «Маккабі» сильно відрізняється?
– Специфіка трохи інша, але мені було цікаво і тоді, і зараз. У кожного наставника є своя особливість, що дозволяє мені осягати щось нове. Тим більше, що в «Маккабі» тренер воротарів працює і в національній збірній. У його кваліфікації можна не сумніватися.

– Зараз твій колектив йде на четвертому місці. До чого прагне «Маккабі»?
– Перед сезоном у цієї команди завжди одна мета – вигравати трофеї. Правда, в нинішньому сезоні у нас триває період перебудови, оскільки, якщо порівняти з минулим сезоном, то до колективу прийшло 15 нових футболістів і більшість з них зараз гравці основного складу. Поки що ми прагнемо виглядати єдиним цілим. Футбольні люди розуміють, що для цього потрібен певний час. Є зародження, розвиток, становлення і пік. У менеджменті «Маккабі» напевно це знали, щоб йти на такий крок. Тому ми зараз на шляху до своєї кращої гри і результатів.

– У вас інтернаціональна команда. Як проходить спілкування під час тренувань, матчів і в побуті?
– У мене з цим немає проблем. Я володію англійською мовою, як, в принципі, і всі партнери по команді.

– Під час вихідних футболісти збираються разом?
– Не часто. В основному, коли бувають командні заходи. Гравці живуть в різних місцях, тому проблематично всім збиратися в одному місці в один час. Хоча на літніх зборах у нас була традиція після товариських матчів вечеряти командою за одним столом.

– Неспокійна ситуація в Ізраїлі якось відбивається на твоєму житті?
– Ні. Коли я сюди приїхав, все вже заспокоїлося.

– Українців у Хайфі багато?
– Так. Приємно чути рідну мову далеко від дому. Багато співвітчизників і серед фанатів «Маккабі».

– З кимось подружився?
– Знайомі є, але я б не сказав, що це тісні стосунки. Просто можемо поговорити на якісь загальні теми. Звичайно, частіше це футбол, оскільки в Ізраїлі дуже люблять цей вид спорту. Тут навіть є сімейні традиції.

– Про війну в Україні в Ізраїлі цікавляться?
– Цікавляться, але для мене стало одкровенням, що ізраїльтяни мало знають, що насправді відбувається в нашій країні. Коли виставляєш якісь аукціони або щось розповідаєш після обстрілів медичних установ, дитячих садків або просто житлових будинків, люди багато про це розпитують, але для них це шокуюча інформація, оскільки тут наша війна практично не висвітлюється.

– За українською Прем'єр-лігою стежиш?
– Звичайно. Можу за тур подивитися до трьох матчів. А якщо не виходить, то потім обов'язково подивлюся огляд.

– За ким стежиш більше, за «Поліссям» Руслана Ротаня, при якому ти почав грати на найвищому рівні, чи за «Олександрією», яка дала тобі путівку у великий футбол?
– У цій ситуації порівну (сміється). Намагаюся дивитися «Шахтар», «Динамо», команди, де виступають мої знайомі. Наприклад, «Колос».

– З ким частіше спілкуєшся?
– З Андрієм Цуріковим, з деякими хлопцями з «Олександрії». Не скажу, звичайно, що ми постійно на зв'язку, але періодично цікавимося справами один одного.

– Ти добре провів минулий сезон в Україні, ставши найкращим воротарем, і зараз на видноті в Ізраїлі. Не буду здивований, якщо до тебе є інтерес з боку команд з сильніших європейських чемпіонатів. Тобі про це щось відомо?
– Інтерес виникає до багатьох футболістів, але якщо немає конкретики, то й говорити нема про що. Ось, наприклад, куди тільки вже не сватали Арсенія Батагова, а коли я у нього запитав, він сказав, що нічого не знає (посміхається). Я міг би сказати, якби був запит в «Маккабі» щодо моєї особи, але цього немає, принаймні, до мене нічого не доходило.

– Зараз тебе все влаштовує в «Маккабі»?
– Поки не влаштовує місце в турнірній таблиці нашої команди, в іншому все чудово.

– Якщо в майбутньому у тебе буде вибір, то в якому європейському топ-чемпіонаті ти хотів би пограти?
– В італійській Серії А. Мені подобається сама країна і, звичайно, чемпіонат.

– А команда?
– У мене немає фаворита. В Італії багато клубів з великою історією, тому зануритися в цю атмосферу – мрія.

– У глибині душі чекаєш, що на тебе звернуть увагу тренери збірної України?
– Я до цього прагну. Але все, що я можу зробити, це наполегливо працювати і доводити свою спроможність на футбольному полі. А там буде видно. Потрапити до своєї збірної – це найвищий рівень для футболіста кожної країни.

Читайте також:

Демченко з нетерпінням чекає зустрічі з Вернидубом на футбольному полі