Ферма футболістів. Чому фанати Страсбура не злюбили Челсі

Цієї осені французький «Страсбур» (у складі якого значиться, але практично не грає 30-річний екс-фулбек збірної України Едуард Соболь) повернувся у єврокубки після практично 20-річної паузи. 23 жовтня ельзасці на рідному «Стад де ла Мено» зіграли проти польської «Ягеллонії» (1:1), завдяки чому їхні вболівальники уперше з 16 березня 2006 року зуміли відчути неймовірну атмосферу континентальних баталій, нехай цього разу йшлося лишень про третій за престижністю європейський турнір – Лігу конференцій.

Дивлячись на трибуни, які були заповнені практично вщент, складно було запідозрити якусь каверзу, якщо ви не надто й знайомі із перипетіями тамтешнього футбольного життя. Фанати «Страсбура» після розмірених 30-секундних оплесків розгортали величезні фланги із емблемою улюбленої команди, після чого «заряджали» вже на повну – традиційні скандування, стрибки, пісні та все інше, що зазвичай допомагає створити на футбольних аренах особливу атмосферу.

Єдиний нюанс – фанати «Страсбура» починають активно підтримувати своїх улюбленців лишень після 15 хвилини. Перші чверть години вони зазвичай мовчать на знак протесту проти нових власників, якими ще із 2023 року є американці з BlueCo на чолі з Тоддом Боелі. Так-так, тим самим, котрий має безпосереднє відношення до лондонського «Челсі». Ультрас не люблять нових власників через те, що вважають себе зрадженими. І частково вони мають повне право на таке трактування ситуації, оскільки представники американської компанії не дотрималися власної обіцянки провести зустріч із представниками «активної тусовки», на якій, як очікувалося, обговорюватимуться плани і проблеми «Страсбура».

Утім, прямо зараз важко сказати, що «Страсбур» має якісь проблеми. Ельзасці є третім, на думку аналітиків, фаворитом на перемогу у Лізі конференцій, відстають всього на п'ять пунктів від лідера турнірної таблиці Ліги 1, у середині жовтня на виїзді зіграли внічию із «Парі Сен-Жермен» (3:3), а ще мають у складі кращого на даний момент бомбардира національної першості – 23-річного аргентинця Хоакіна Панічеллі (9 голів у 11 матчах). Погодьтеся, це явно не ті причини, за яких можна вести мову про кризу чи проблеми.

До того ж, нинішній «Страсбур» може похвалитися прогресивним головним тренером, функції якого виконує 41-річний англієць Ліам Росеньйор – екс-наставник «Халл Сіті» та колишній помічник Вейна Руні у «Дербі Каунті». Під керівництвом цього фахівця ельзасці демонструють, як модно зараз називати, проактивний стиль ведення гри, у якому намагаються робити ставку на тотальне домінування над суперником й ефективні атакувальні дії.

Сам клуб також розвивається і не стоїть на місці. Прямо зараз ельзасці готуються відкрити після реконструкції одну з центральних трибун – Північну – що дозволить «Страсбуру» збільшити місткість «Стад де ла Мено» до 32 тисяч відвідувачів. Та й взагалі з фінансуванням у цього клубу, здається, особливих проблем немає, оскільки влітку цього року «Страсбур» став одним із трьох учасників Ліги 1, чиї витрати на трансферному ринку перевищили доходи (двома іншими, що досить легко вгадується, стали столичні «Парі Сен-Жермен» та «Париж»).

На тлі всього цього не можна не говорити ще про одну особливість нинішнього «Страсбура». Справа в тому, що ця команда є наймолодшою ​​за середнім віком у основній сітці Ліги конференцій (20,7 років за даними Wyscout, що майже на рік менше, аніж у АЗ Алкмар (21,6) та на два із половиною, аніж у «Шахтаря» (23,3), та й у рідному чемпіонаті також утримує першість у цьому компоненті, набагато випереджаючи ПСЖ (23,3).

Згідно із нещодавнім дослідженням CIES Football Observatory, єдиним клубом з 69 ліг світу із найвищим рейтингом та молодшим складом є ФК «Метта», який займає останнє місце у латвійській Вищій лізі. Втім, порівнювати ці два клуби навряд чи можливо, оскільки «Страсбур» – це зовсім інший випадок.

І тут – у питанні середнього віку команди та надзвичайної молодості переважної більшості її футболістів – й заритий ключ проблем між фанатами «Страсбура», керівництвом клубу та англійським «Челсі». Справа в тому, що у таборі ельзасців наразі на правах оренди виступає аж п'ять футболістів, орендованих у «синіх». Усі вони, окрім 28-річного лівого фулбека Бена Чілвелла, є ще тінейджерами. У цьому полягає кадрова стратегія «Челсі», коли клуб скуповує юних талантів по всьому світу, а потім прагне награти їх в інших командах високого рівня із метою в майбутньому отримати для себе потенційного гравця основи, або ж вигідно перепродати такого виконавця із гарною націнкою.

З моменту придбання «Страсбура» американською компанією BlueCo 11 футболістів «Челсі» перейшли в «Страсбур», а деякі відбули у зворотному напрямку. Скажімо, 22-річний нідерландський форвард ельзасців Емануель Емега ще в середині вересня злітав до Лондона, де оформив усі деталі свого трансферу в «Челсі», який має відбутися влітку 2026-го.

Недивно, що фанати «Страсбура» за першої ж нагоди постійно запитують у керівництва клубу: «А кого в цій команді взагалі можна вважати нашими футболістами?» На це 57-річний президент ельзасців Марк Келле – у минулому професійний футболіст, котрий встиг пограти за «Страсбур», «Карлсруе», «Вест Гем», «Портсмут» та «Блекберн», а також зіграв 7 матчів за національну збірну Франції – лишень розводить руками, даючи зрозуміти, що співпраця із BlueCo є ледве не єдиною можливістю у сучасних реаліях повернути клуб на високий рівень спортивної конкуренції.

Справді, у Європі є чимало прикладів того, як менш багаті клуби співпрацюють із багатшими, витягуючи з цього певну власну вигоду. Це і бельгійський «Юніон Сент-Жиллуаз», і французький «Ред Стар», і швейцарський «Тун», і шотландський «Хартс», і деякі інші. Усім їм синергія із «материнськими» компаніями та клубами допомагає рухатися вперед та досягати кращих результатів. Але «Страсбур», на думку найбільш відданих фанатів цієї команди, є абсолютно іншим випадком. Це єдиний професійний клуб в Ельзасі – регіоні, який межує із Німеччиною та Швейцарією та має унікальну, горду ідентичність. Вони – лише один із шести клубів, які вигравали усі три головні французькі трофеї (чемпіонат Франції, Кубок Франції та Кубок французької ліги).

Що ще більш примітно, 14 років тому «Страсбур» ледь не збанкрутував, будучи переведеним у третій дивізіон. Незабаром через фінансові проблеми команду взагалі перевели в любителі й кілька років ельзасці були змушені борсатися там. Але Марк Келле врятував клуб, забезпечивши йому феєричне сходження назад нагору: «Страсбур» заробив чотири підвищення за шість років, повернувшись до Ліги 1 у 2017 році, а вже у 2022-му фінішувавши там на 6-й позиції.

Цей період історії клубу є предметом великої гордості для ультрас. Справа в тому, що вони забезпечували чверть відвідуваності на домашніх матчах «Страсбура» у п'ятому дивізіоні, що допомогло клубу фінансово хоч якось триматися на плаву та остаточно не згинути у «болоті». Наразі ж, після поглинання клубу американцями, які володіють також «Челсі», фанати не розуміють, що чекає на ельзасців у майбутньому, і чи не відбудеться незабаром для них повернення назад у проблемний етап, якщо BlueCo в якийсь момент просто втратить до них інтерес.

Почасти фанати мають рацію, оскільки нинішній «Страсбур», на їхню думку, багато в чому нагадує свого роду ферму футболістів, на якій «Челсі» намагається виростити для себе найкращих, а потім забрати їх собі або ж вигідно перепродати у більш платоспроможний клуб, аніж ельзасці. Ультрас неодноразово пред'являли Келлі претензії, що той, мовляв, пішовши на співпрацю із BlueCo, позбавив клуб будь-якого сенсу до існування, оскільки, на думку фанів, нинішній «Страсбур» втратив власну ідентичність.

Так, ця напруга у відносинах не така фатальна і категорична, бо загалом уболівальники все одно радіють голам та успіхам «Страсбура». Проте низка конфліктів між фанатами та клубом все ж таки існує. Наприклад, із тим таки Росеньйором активні ультрас «побили горщики» через рішення зберегти за Еммануелем Емега капітанську пов'язку, незважаючи на те, що той де-юре вже є гравцем «Челсі», який вже став для фанів ельзасців ненависним.

Загалом серед усіх вболівальників «Страсбура» ультрас та активні фани перебувають у меншості, проте саме вони, нагадаємо, своїм активним відвідуванням матчів у п'ятому дивізіоні допомогли ельзасцям врятуватися у найтяжчі часи клубної історії. Тому цілком логічно, що зараз ультрас і не хочуть повернутись назад, бачачи у співпраці з BlueCo чимало підводних каменів…

З іншого боку, зрозуміти президента «Страсбура» Келлі також можна. Французький клубний футбол наразі переживає не найкращі часи. Після розриву відносин між Лігою 1 та стрімінговим сервісом DAZN вартість телеправ на увесь чемпіонат впала більш ніж на 20%, а це – суттєвий фінансовий удар по всіх клубах, окрім «Парі Сен-Жермен». Парижани є беззаперечним гегемоном та фактично належать цілій державі, через що конкурувати із ними практично нереально. Приватні капіталовкладення також не призвели до великих успіхів. Все ще на слуху кейси «Ліона» та Джона Текстора, та й нещодавній гучний крах «Бордо» навряд чи забутий…

Читайте також:

Крах 6-разового чемпіона Франції. Що відбувається з клубом Данила Ігнатенка

Тому прямо зараз складно в категоричній формі стверджувати, хто має рацію – президент «Страсбура» Келле або найактивніші фанати цієї команди. Перший вважає, що в сучасних реаліях гріх не скористатися «донорством» з боку одного із грандів англійської Прем'єр-ліги, яка є в економічному плані домінантним чемпіонатом європейського футболу. Другі ж наполягають на тому, що їхній клуб просто втратив незалежність у рішеннях та став залежним від забаганок корпорації, яка бачить у ньому інструмент, а не історичний футбольний клуб.

І та, і та позиції мають як своїх прибічників, так і противників. Тому хтось зараз щиро радіє результатам і поверненню «Страсбура» у великий європейський футбол і континентальні клубні змагання, а інші бачать тільки великі ризики в синергії із «Челсі», яка однозначно не виглядає постійним рішенням і може в один із днів відкинути «Страсбур» навіть ще у більш катастрофічне становище, ніж те, із якого ельзасцям вже вдавалося вибиратися...

Напевно, це саме той самий хрестоматійний випадок, коли склянка або наполовину повна, або наполовину порожня…