Будь як Гріліш. Чому нас вчать головні футбольні зірки сезону 25/26?

Виграний Усманом Дембеле Золотий м’яч – особливий. Не тільки тому, що нещодавній середняк став найкращим у світі, але й через те, що він узагалі не вписується у перелік лауреатів нагороди. Роналду – монстр фітнеса, Мессі – прибулець, Модрич – приклад професійного ставлення, Бензема – той, хто дочекався свого шансу та скористався ним, Родрі – футболіст, котрий набирав щосезону та одного разу став найкращим. А Дембеле? Він ще нещодавно був прикладом гравця, котрий мав великий талант – і не зміг ним розпорядитися. Змарнував його через важкий характер, проблеми із дисципліною та порушення режиму. Але ось 2025 рік, й Усман – найкращий. Це доводить, що майже завжди можна взятися за голову та повернутися. Приклад Дембеле вчить нас, що навіть після помилок життя продовжується та може бути надзвичайним.

Але француз – герой та зірка попереднього сезону. Цього розіграшу маємо нових. І також здатних навчити нас чомусь своїми прикладами. Цей матеріал – саме про таких футболістів та їхні уроки життя. Обережно: текст може виявитися неочікувано приємно читати.

Мбаппе: твій потяг не піде без тебе

Кіліан грає на найвищому рівні ще з тінейджерського віку. Із самого початку було зрозуміло, що він є одним з гравців покоління, як варіант – головним. Але аж до 25 років виступав за «ПСЖ» – команду, яка не вигравала ЛЧ. Тепер виграла, але все ще виступає у найслабшому з топ-чемпіонатів. Ми очікували переходу Мбаппе в Англію або Іспанію щоліта, але той тягнув. У якийсь момент здалося, що все: запізнився. Коли опинився у Мадриді, спочатку був лише тінню самого себе. Не забивав стабільно. Минув рік, і тепер Кіліан – головний фаворит на Золотий м’яч. Просто зараз на 10-матчевій серії із забитими голами, кожні декілька днів творить магію на полі. Виходить, його потяг не пішов. Він переїхав до Ла Ліги тоді, коли відчув, що готовий. У слушний час.

Мбаппе вчить нас, що нема сенсу поспішати. Якщо продовжуватимеш робити щось чудове, то щасливе майбутнє нікуди не подінеться.

Кейн: ніколи не пізно все поміняти

Ще 3 роки тому Гаррі починав сезон у складі «Тоттенгема». Мабуть, з пропозиціями від сильніших команд, які або не цікавили самого англійця, або не влаштовували Леві. Очевидно: Гаррі хотів побити рекорд Ширера. До зміни клубної прописки йшов на те, аби впевнено обійти легендарного футболіста. Тому так рвався до «Ман Сіті» декілька років тому. Але 2 сезони тому таких варіантів не було. Або нова країна, або черговий рік страждань із «Тоттенгемом». Гаррі міг обрати власний комфорт. Як Тотті, наприклад. Але пішов іншим шляхом. У Німеччині одразу програв усе, а під керівництвом Компані отримав як ніколи низьку позицію на полі – рішення переїзду не було надто вдалим. Так здавалося. А тепер Кейн – кращий бомбардир усієї Європи.

Як кажуть інфоциганські коучі, треба просто вийти із зони комфорту. Кейн це зробив і тепер пожинає плоди. Наважився на таке аж у 30 років! І хіба воно не було того вартим? Вчить сміливості.

Модрич: саме ти розумієш найкраще, коли досить

Лука – жива легенда. Виграні титули з клубом, багато років кар’єри на найвищому рівні, Золотий м’яч, участь у вирішальних поєдинках крупних турнірів збірних… Але цього літа «Реал» не забажав продовжувати із ним контракт. У Мадриді вирішили, що 40 років – межа. Що у такому віці шанс продовжувати грати у топ-футбол занадто малий. Модрича ще пару років тому кликали до Саудівської Аравії на «пенсію». Але він відмовляв. Зараз залишився без команди, тому мав повне право вирушити на заробітки. І всі б зрозуміли. Але Лука залишився у великій грі, підписавши контракт із «Міланом». І зробив з команди претендента на титул, який уже у сезоні разочок завалив чемпіона. Ймовірно, найкращій футболіст всієї Серії А просто зараз.

Кожен перший «експерт» в інтернеті писав, що хорвату вже досить. Але Лука знав себе та свій організм краще – і лише за 2 місяці довів, що йому ще є, що дати футболу. Бо не дав нікому ухвалювати рішення замість себе.

Альварес: інколи найкращим рішенням є піти

Альварес виграв требл із «Манчестер Сіті». В останній свій рік в Англії уже був важливим футболістом, а не просто дублером Голанда: у чемпіонаті вже тоді награв більше хвилин, аніж сам Ерлінг. Але Хуліан вирішив, що хоче більшого. Він подумав, що статусу третього чи навіть четвертого найкращого в атаці команди йому недостатньо. І пішов. Звідти, де міг продовжувати перемагати. Туди, де перемагати не звикли та, можливо, навіть не можуть. І що тепер? Хуліан – найбільш хайлайтний футболіст Ла Ліги. Забиває менше за Мбаппе, але працює із м’ячем навіть більш технічно, аніж француз. Уже забивав дальніми ударами та зі штрафних. Ніхто у Прімері не грає настільки ж видовищно, як Альварес. Матчі «Атлетіко» варто дивитися заради нього.

Хуліан вчить нас, що інколи варто відмовитися від чогось хорошого заради можливості мати щось краще та таке, що є навіть більш важливим саме для тебе. Нормально піти, аби стати щасливішим.

Пас: побудуй своє щастя сам

Ще минулого сезону Ніко Пас був серед найкращих футболістів Серії А. Навіть за тим же рейтингом Whoscored – сьомою головною зіркою чемпіонату. Тож цілком логічним рішенням для нього було піти. Хоча б заради того, аби позбутися ось цих уточнень «крутий, але ж грає за середняка» щодо себе. Та й хто взагалі у 2025 році після проривного сезону так ризикує: а раптом залишишся у поточній команді та вже ніколи не зіграєш так добре? Не отримаєш пропозиції від топів. Не заробиш усі гроші світу. Пас міг заробити. Але залишився у «Комо». Зараз його команда у таблиці вище за «Лаціо» та «Фіорентину», має хороші шанси кваліфікуватися до ЛЄ, а якщо пощастить – навіть до ЛЧ. Сам Пас з 6 гольовими діями – найкращий футболіст ліги.

Ніко вчить нас, що необов’язково шукати краще місце, аби здійснити мрію. Інколи це можна зробити без зміни локації та оточення. Нехай навіть для цього доведеться докласти дещо більше зусиль.

Голанд: інколи варто лише перечекати зливу

У перший же рік в Англії Ерлінг забив 36 голів у чемпіонаті і встановив новий рекорд ліги. Здавалося, що тепер буде настільки ж продуктивним щороку… але ні. Наступного сезону забив тільки 27, після цього – всього лише 22. Досі хороші показники, але не найкращі у світі. А Голанд хоче бути найкращим. Після провалу «містян» претендент на Золотий м’яч міг би ухвалити рішення піти. Втомитися від того, що не стає краще. Засумніватися, чи відповідає клуб його амбіціям. На Ерлінга є попит, це 100%. Але Голанд залишився та, здається, навіть не розглядав варіанту зміни клубної прописки. Зараз має 9 забитих у 7 турах, тож позначку у 22 голи, якщо зуміє трохи додати, проб’є у чемпіонаті ще до Нового року. Перебуває на 10-матчевій серії із забитими.

Коли намічається криза, найкращі йдуть, аби продовжувати вигравати. Голанд залишився. Тепер є безальтернативно найкращою класичною «дев’яткою» у світі. Інколи невдачі – лише поганий період, який треба пережити.

Діас: бути з тими, хто тебе цінує

Діас не був ключовим футболістом чемпіонського «Ліверпуля». Символ роботи Слота в Англії – Гравенберх, який став одним з найкращих у світі з вічно перспективного. Найкращий у команді – Салах, бо ставив рекорди та робив різницю. Ван Дейк та Аліссон гарантували надійність біля власних воріт. Місце Діаса у чемпіонській історії «Ліверпуля» – у найкращому випадку п’яте, якщо не шосте-сьоме. Але влітку, коли він пішов, виявилося, що взагалі-то Луїс – найкращий лівий вінгер АПЛ. Точно сильніший за Гарначо, Нету та Мартінеллі, продуктивніший за Доку. «Ліверпуль» не «ставив» на футболіста, який мав усе, аби стати зіркою чемпіонату. Його найкращий сезон в АПЛ – 18 гольових дій. У Бундеслізі оформив 9 за усього-то 6 турів.

Діас поїхав з команди, яка робила ставку на інших футболістів, туди, де йому готові були дати одну з найважливіших ролей. Тепер він зірка, а не зірковий помічник. Бо обрав бути з тими, кому справді потрібен.

Гріліш: ти завжди матимеш другий шанс

Як Дембеле, але більш приземлена версія. Гріліш – безумовно талановитий. Уже не один раз писав, що не вважаю його перехід до «Ман Сіті» помилкою. У рік требла він був, як на мене, третім найважливішим футболістом щонайменше атаки команди, якщо не взагалі. Він був зіркою, він сяяв, Пеп на пресконференціях його лише хвалив. Але далі щось пішло не так. Може, проблеми із дисципліною. Або сам Джек відчув, що досяг усього у Манчестері чи, навіть більше, у футболі. І присів на лаву запасних. Травми, відновлення, нові травми, матчі у запасі, травми, погані поєдинки… Ми забули про Джека взагалі у сезоні 24/25. Ми могли його втратити. Втратили, як здавалося. Але він повернувся. Оформив 1+4 в «Евертоні» ще до середини жовтня. Один з найкращих футболістів топ-ліг з тих, котрі не грають у топ-команді.

Джек вчить нас своїм прикладом, що тобі дадуть другий шанс, якщо ти справді хочеш його отримати. У тебе повірить бодай хтось. І ти знову будеш найкращою версією себе.

Грімальдо: будь-хто може засяяти

Навіть захисник. Алекс переїхав до топ-ліги аж у 26, уже за пару місяців стукнуло 27. Одразу виграв чемпіонат, але не переконав тренера іспанської збірної у власній крутості, тому не був основним на переможному для країни Євро. Можливо, тому що Грімальдо був зіркою у винятковій чемпіонській команді, де кожного хотілося хвалити. Очі розбігалися: треба сказати добре про Та, про Вірца, про Джаку, навіть про Боніфейса. Грімальдо виграв, але дещо загубився на фоні більш зіркових партнерів. Тепер всі пішли. Він залишився сам, а «Баєр» не топ. Клуб уже змінив тренера, втрачає бали у кожному другому турі. Зате Грімальдо – головна зірка. Забиває, віддає, створює моменти. Цього тижня вперше за майже рік зіграв в основі збірної – і одразу віддав асист. Тепер його помічають.

Грімальдо через відданість справі став найкращим у клубі та однією з головних зірок Бундесліги. Не завадили ані позиція, ані провал команди. Роби те, що робиш, добре – і тебе відзначать. Рано чи пізно.

Вінісіус: інколи прийняття на краще

Бразилець трохи більше року тому був близьким до того, аби виграти Золотий м’яч. Став другим у голосуванні. Не зміг прийняти цей статус та написав той самий пост, де «я зроблю це ще 10 разів» та «вони ще не готові». А ще отримав у партнери в команді Мбаппе – гравця покоління. Багато хто анонсував бій між зірками за статус головної у Мадриді, але бійки не відбулося. Віні не зміг нав’язати конкуренцію. Продовжував подекуди тягнути на себе та провокував уболівальників навіть після поганих матчів. За всього сезон став з другого найкращого у світі тим, кого «Реал» готовий продати. Але цього розіграшу погодився на роль зіркового помічника (навіть з лави готовий виходити) – і знову сяє. Раз на пару-трійку матчів, але яскраво, як колись.

Віні прийняв, що поки не здатен виграти конкуренцію у Мбаппе та боротися за звання найкращого у світі. Тепер він сконцентрований на собі та футболі. Завдяки цьому знову топ. Інколи достатньо лише прийняти реальність, щоб зробити крок уперед та залишити важкий період у минулому.