Вирішальні голи Коваленка: українці – знову шахові королі Європи!

Анонсуючи шаховий європейський форум у Батумі, я віддавав пальму фаворитизма збірним Німеччини, Угорщини, Азербайджану, Вірменії, певною мірою, командам Нідерландів і Сербії. Українців до фаворитів не зараховував, однак на здатності нашої команди піднести сюрприз наголошував. І сюрприз виявився якнайприємніший! Українська команда захопила лідерство після 5-го туру й не віддала нікому 1-го рядка турнірної таблиці до закінчення чемпіонату.

Три фінали!

Особливість змагань – наявність трьох (а дехто каже й про чотири) фіналів для нашої збірної. Річ у тім, що спершу, в 5-му турі Україна, яка до тогочасся йшла 2-ю, зустрічалася із чинними чемпіонами континенту – сербами, які йшли на проміжному 1-му місці. Перемоги Ігоря Коваленка над Александаром Інджичем на 3-й шахівниці (чорними покарав суперника за некоректну жертву слона) та Ігоря Самуненкова над Робертом Маркушем на 4-й шахівниці (серб проґавив матову атаку) зумовили загальний успіх України – 3:1.

Другим фіналом став матч 7-го туру проти Нідерландів. На той момент українці випереджали представників Країни тюльпанів на одне очко. Родзинка того туру – в тому, що він відбувся після дня відпочинку. В шахах прийнято вважати день відпочинку в командних змагах тренерським, і недарма кажуть, що перший після поновлення чемпіонату змагальний день, зазвичай, наочно демонструє тренерську (можна сказати, капітанську, про шахи ж ідеться!) кваліфікацію. Ну, а хіба можуть бути сумніви в якості підготовки, коли за справу беруться такі знані досвідченці, як Олександр Білявський та Адріан Михальчишин! Що ж, на 1-й шахівниці Руслан Пономарьов чорними зіграв внічию з позиції сили з потужним семисотником Анішем Гірі. Не затягнулася партія Андрія Волокітіна та Йордена ван Фореста: гросмейстери швидко погодилися на мир. Натомість до голих королів дограли Ігор Самуненков та Ервін Л’Амі. А ось Ігор Коваленко знову відзначився перемогою! В закритій позиції він чорними підтискав позицію білих, якими керував Люк ван Велі, й, зрештою, нідерландець не витримав напруги, а прохідний пішак по вертикалі с відіграв вирішальну роль. Отже, й другий фінал виграно! Щоправда, цього разу з мінімальним рахунком.

Третій фінал – у передостанньому турі. Суперник – амбітний Азербайджан, що став найближчим переслідувачем українців. Прикметно, що того дня і футбольні збірні двох країн з’ясовували сильнішого в очному матчі. На відміну від футболістів, наші шахісти мінімально програли суперникам. Звитягу «міллі» приніс не чужий для України Рауф Мамедов, перегравши Андрія Волокітіна. Доволі перспективну позицію мав на 1-й шахівниці Руслан Пономарьов у партії проти Шахріяра Мамедьярова (два пішаки за якість), однак вирішено було не ризикувати, в цій партії було укладено мирову угоду, а в матчі Україна задовольнилася мінімальним програшем. Стратегічно це було, як на мене, правильне рішення, адже за додатковими показниками українці перед заключним ігровим днем усе одно випереджали азербайджанців (3-разових чемпіонів континенту, до слова!), й доля «золота» була в наших руках. Прикметно, що деякі азербайджанські сайти зухвало написали після перемоги над українцями, що їхня збірна вийшла на 1-ше місце. Зрідка оцінюю професійні чесноти колег, однак ця помилка мені дещо нагадала думку іншого азербайджанського журналіста, який написав, що їхня футбольна команда в матчі з Україною заслужила щонайменше на одне очко. Схожу думку висловив і головний тренер футбольної збірної Азербайджану. Розумію, що xG (2,73:0,65) для таких «профі» – не аргумент, та й вивчення математики додаткових коефіцієнтів у шахах, певно, той ще біном Ньютона. Зоннеборн-Бергер? Ні, не чули. Куди легше написати щось духопідйомне для емоційних співвітчизників і не надто приємне для суперників.

Хай там як, а перед останнім туром куди більше шансів на титул було в України. Й, за великим рахунком, боротьби за 1-ше місце не вийшло. Азербайджан безваріантно програв сербам – 1:3. Всі партії матчу були результативними, а Рауф Мамедов, який напередодні виявив свої кращі якості в матчі з нашою командою, програв за всіма статтями Александару Інджичу. Що прикметно, визнати свою поразку за великим рахунком, можна було приблизно десь ходу на 45-му, але Рауф дограв до 66-го, вперто не воліючи змиритися з дійсністю, або, якщо хочете, упокоритися долі. Українці тим часом грали приблизно на рівних з англійцями: з трьох нічийних партій у двох робили нічиї з позиції сили (із зайвими пішаками). А от Ігор Самуненков у важкофігурному ендшпілі впевнено переграв Люка Макшейна. Отже, вікторія над англійцями з рахунком 2,5:1,5 підсумувала переможний для українців чемпіонат Європи. У нашої команди – 15 очок, на 2 очки відстали срібні призери – азербайджанці та бронзові медалісти – серби.

Символічно, що учасник бойових дій Ігор Коваленко приніс найбільше очок нашій команді: 6,5 з 8-ми. Він виграв й індивідуальне «золото» на 4-й шахівниці. Чотири роки тому, коли Україна вперше стала чемпіоном Європи, наголошували на тому, що вирішальний гол забив Шевченко (саме Кірілл Шевченко, який виступав тоді ще під українським прапором, виграв свою партію в матчі проти росіян). Натомість тепер кілька вирішальних голів уже на рахунку Коваленка.

Чудово відіграв й Ігор Самуненков, набравши 5,5 очка з 8-ми. У нього – індивідуальне «золото» на 5-й шахівниці, або серед запасних. Узагалі, як на мене, українські гравці були дуже грамотно тактично розподілені по шахівницях, що стало запорукою тріумфу.

Усі свої партії на чемпіонаті зіграв унічию Руслан Пономарьов. В нього вийшло стримати тиск знаних семисотників, які у більшості наших безпосередніх суперників грали на 1-й шахівниці. По одній партії програли Андрій Волокітін й Антон Коробов. На жаль, у нашої команди не вийшло повторити результат 4-річної давнини, коли українські гросмейстери стали чемпіонами, не програвши жодної партії! Із тієї команди в збірній нині саме Антон Коробов та Андрій Волокітін. Водночас відзначу, що в 4-му турі Волокітін здобув дуже важливу перемогу (й тим самим приніс загальнокомандний тріумф над рейтинг-фаворитом) над майстровитим німцем Маттіасом Блюбаумом, буквально змотлошивши захист 2-разового чемпіона Європи в особистому заліку.

Якщо відзначати якісь збірні, які не потрапили до призерів, то скажу про другу команду Грузії. Вона не лише випередила першу команду своєї країни (це, безумовно, принциповий момент), а й набрала більше за всіх інших колективів очок в окремих партіях (22,5). І за колишньою системою підрахунку очок саме її б проголосили чемпіоном. Це була б, звісно, суперсенсація! Всі в цій команді – чотирисотники, не більше, однак загалом хлопці виграли у Батумі 16 партій! Наші шахісти – нові чемпіони континенту – перемогли лише в 9-ти партіях. Водночас куди менше, звісно, програвали й мінімально обіграли другу грузинську команду в 1-му турі. В підсумку Грузія-2 посіла 6-те місце, маючи 29-й стартовий рейтинг. Безумовний успіх!
Відзначу й прогрес збірної Туреччини. Маючи 18-й стартовий рейтинг, ця команда замкнула 10-ку кращих. І турки стали єдиною командою, яка зіграла внічию свій матч проти майбутніх чемпіонів –українців. Ну, й за кількістю очок у партіях – 21 – турецька збірна лише якоюсь дещицею поступилася українцям (21,5).

Віцечемпіонство без поразок!

Жодної матчевої поразки не зазнала жіноча збірна України у Батумі! Наші співвітчизниці в цьому стали унікальною командою на нинішньому чемпіонаті Європи. Всі інші програвали. Українки завдали поразок і двом командам, які випереджали наших дівчат за рейтингом: грузинкам і полькам. Однак по дистанції чемпіонату більше двох разів поспіль наша збірна не вигравала. А завелика кількість матчевих нічиїх (більше за всіх серед пошукачок титулу – 4) не дала змоги здійнятися на вищу сходинку п’єдесталу (польки, крім як у матчах з Україною, більше очок не втрачали й, зрештою, доволі впевнено дісталися золотої переможної гавані). Однак і підсумкове 2-ге місце України можна, безперечно, вважати успіхом, надто, якщо враховувати, що на трьох попередніх континентальних чемпіонатах українки залишалися без нагород.

Якнайкраще зіграли в Батумі Анна Ушеніна та Наталія Жукова! На їх рахунку – по 6 очок із 8-ми можливих. Анна Ушеніна стала кращою на 2-й шахівниці, зокрема у блискучому стилі переграла представницю Польщі Александру Мальцевську, організувавши феєричну атаку на короля чорних. Не менш яскрава атака вийшла в тому матчі й у Наталії Жуковою (вона, до слова, в підсумку стала 2-ю на 4-й шахівниці) – чорними в партії проти Олівії Кьолбаси. Після прикрої поразки на старті від маловідомої шахістки з Австрії чудово відіграла всі інші партії юна Божена Піддубна. У її активі – 5 очок із 7-ми й 2-ге місце на 5-й шахівниці, або серед запасних. 50%-вий результат (4 з 8-ми) у Юлії Осьмак, яка грала на 1-й шахівниці. Осібно відзначу її яскраву звитягу (яка, зрештою, зумовила й перемогу в матчі) над титулованою грузинкою Наною Дзагнідзе (прохідний пішак по вертикалі d відіграв вагому роль, та й не зовсім коректна жертва легкої фігури, здійснена опоненткою, додала вістів позиції білих). Не все вийшло у досвідченої Інни Гапоненко (1,5 очка в 5-ти партіях). Однак відзначу її точний захист у партії з грузинкою Лелою Джавахішвілі, що не дав змоги представниці країни-господарки змагань провести повноцінну атаку на короля білих.

Наголошу на цікавій особливості жіночих змагань – доволі великій кількості команд, які, зрештою, посіли місця згідно зі своїм рейтингом: 5 із 36-ти – майже, як лотерея колись у радянські часи. Перемога польської команди закономірна, адже виграти 8 із 9-ти матчів чемпіонату – неабияке досягнення. Відзначу, що основний внесок в успіх польської команди внесли дві ексросіянки, які додержуються адекватної позиції щодо російсько-української війни. Аліна Кашлінська набрала 6,5 очка з 9-ти можливих (відіграла в усіх турах без відпочинку!), а на рахунку Александри Мальцевської – 6 очок із 9-ти можливих (також не пропустила жодного туру!). Я вже згадував Олівію Кьолбасу в контексті її поразки від нашої Наталії Жукової. Однак в інших партіях 25-річна уродженка 30-тисячного північно-східного польського містечка Августов виявила свої найкращі якості. 5,5 очка з 8-ми можливих й індивідуальне «золото» на 3-й шахівниці – чудовий результат!

Безумовний успіх і 3-тє місце збірної Німеччини, де роль першої скрипки взяла на себе Анна-Марія Клек. Серед переможених німкенею зокрема знана грузинська шахістка Ніно Баціашвілі, а також майстровита представниця Греції Анастасія Авраміду. Ну, й осібно відзначу непогану гру неонімкені, уродженки Києва, 2-разової чемпіонки України Катерини Должикової. Вона стала кращою на 5-й шахівниці, або серед запасних. А її звитяга в маратонській 83-ходовій партії проти азербайджанки Гульнар Маммадової зумовила загальну перемогу німецької команди над дуже непростим суперником. Зазначу, що до останнього туру жіноча збірна Німеччини претендувала навіть на «золото». А вагому роль у її досягненні відіграли українці Захар Єфіменко та Володимир Баклан, які проробили копітку тренерську роботу.
А от перша грузинська команда піднесла сенсацію зі знаком «мінус». Абсолютний рейтинг-фаворит у рідних стінах спромігся лише на 6-те підсумкове місце. 3 поразки в 9-ти турах, погана форма лідерки команди Нани Дзагнідзе, нестабільна гра Ніно Баціашвілі – не ті супутники, яких беруть із собою, вирушаючи за європейським «золотом».

Двома складами

Ну, й не утримаюсь від сумарного підсумку відкритої і жіночої секцій чемпіонату Європи. Давно вивів для себе формулу, яка, вважаю, щонайкраще характеризує загальні здобутки. Це – сума місць жіночої та чоловічої команд. Усе дуже просто: найменша означає найкращий сумарний результат. Так от: за цим показником Україна – беззаперечний переможець батумського змагу. В нас – 3. Далі – Німеччина, що має 7 (до речі, більший внесок у цей доволі високий показник, хай як це парадоксально, зробила жіноча команда, а не чоловіча, що була рейтинг-фаворитом у відкритій секції), в Азербайджану – 12, у Румунії – 13 й у Польщі – 14.

Пригадую, кілька років тому один відомий український тренер, відзначаючи успіхи й перспективи нашої жіночої команди, водночас прогнозував нелегку долю чоловічої команди на великих турнірах. Що ж, звідтоді чоловіча збірна України двічі здіймалася на вищу сходинку європейського п’єдесталу пошани. А за час від початку повномасштабної війни, це вже друга вагома командна звитяга українців на шахівницях (нагадую, що в 2022 р. наша жіноча команда виграла «золото» шахової олімпіади за незмінного капітанства архітектора більшості успіхів жіночих шахів України Михайла Бродського). Отже, не все так погано в нашому шаховому королівстві! Про проблеми ж – іншим разом. Святкуймо!

Олексій РИЖКОВ