Жозе МОУРІНЬО: «Якби замість Трубіна стояв я...»

Головний тренер «Бенфіки» Жозе Муоріньо проаналізував поєдинок з «Порту» у восьмому турі чемпіонату Португалії, який завершився без забитих м'ячів – 0:0.

– Який аналіз Ви можете дати цій грі?

– Одна команда приїхала, виграючи все підряд, демонструючи хорошу гру і чудове взаєморозуміння зі своїми, без жодного тиску, бо в будь-якому випадку залишалася б лідером. З іншого боку – команда, яка зараз не переживає найкращий момент, має складний графік: цього тижня ми грали матч Ліги чемпіонів, тоді як Франческо мав можливість повністю змінити склад у Лізі Європи, плюс тиск через різницю в очках. Було дуже важливо спробувати виграти, але не менш важливо – не програти. Вони проявили до нас повагу і не ризикували, а ми, коли відчули, що свіжі гравці почали брати вгору – Мора, Вільям, Гул – при певній нашій втомі вирішили діяти обережно, аби не програти.

«Бенфіка» завжди грає на перемогу, але «Бенфіка» грає, щоб виграти чемпіонат. А іноді, щоб виграти чемпіонат, потрібно зіграти на одне очко. Сьогодні був саме той день: ми хотіли виграти, але знали, що не маємо права програти. Гравці показали фантастичну дисципліну, концентрацію, емоційну стійкість – ми навіть не отримали жодного попередження. Зіграли розумно. Це був хороший футбольний матч, хоч і без голів. Ніхто не винен, але відповідальність лежить і на «Бенфіці», і на «Порту».

– Чи можна сказати, що «Бенфіка» не просто вистояла, а зробила кілька кроків до більш позитивних відчуттів?

– Команда зростає на різних рівнях. За чотири дні ми зіграли з «Челсі» та з «Порту» на виїзді. Один – чемпіон світу, інший – беззаперечний лідер ліги. Обидві команди дуже швидкі та інтенсивні, ми маємо інший профіль. Мені було приємно розібрати «Порту» як суперника: це хороша команда з сильним тренером і добре вибудуваними зв’язками. Вони, здається, використали кожну хвилину з початку передсезонки, щоб покращитися на всіх рівнях. Це команда на піку свого потенціалу. Ми – ні, нам ще багато над чим працювати.

Піти звідси, відстаючи лише на чотири очки від «Порту» і на одне від «Спортінга», маючи ще два домашні матчі проти них – це хороша позиція. Гравці заслуговували на щось більше, але запевняю: у роздягальні ніхто не святкує, ніхто не надто щасливий – радше задоволені тим, як зіграли, ніж результатом. Тут ми не святкуємо нічиї, лише в єврокубках, коли вони щось дають.

– Нейтралізувавши «Порту», Ви не нейтралізували власну команду?

– Ні, думаю, «Бенфіка» залишилася собою. У «Порту» є футболісти з великою швидкістю, які чудово атакують простір, у нас таких немає, тому ми мали створювати небезпеку іншим способом і не дозволяти грі розриватися. Зараз команда трохи страждає через нестачу впевненості – у трьох, чотирьох, п’ятьох гравців криза самооцінки. Одне – коли тобі потрібна концентрація в тактичному сенсі, інше – коли потрібне натхнення. Я сказав гравцям: «я на лаві відчував те саме, що ви на полі – ми хочемо виграти, але не можемо програти».

У такій ситуації, під тиском, важко приймати правильні рішення. «Порту» не мав цього тиску і все одно не ризикував. Вони робили заміни «позиція на позицію» і могли лише збільшити перевагу з +4 до +7, тоді як ми могли впасти з -4 до -7. Це велика емоційна різниця.

Я, як тренер, виконав свою роботу – це був, якщо не помиляюсь, мій 1200-й офіційний матч. І навіть маючи такий досвід, коли думаєш, що можеш програти й піти додому з -7, це впливає. Ми не могли дозволити собі відійти на сім очок. Не той результат, який хотіли, але ситуація прийнятна. Шкода лише, що тепер два тижні не бачитиму гравців. А потім у Кубку нам випав не якийсь «Сінтренсе» чи «Атлетіку», а «Шавеш». Це був останній подарунок, який нам потрібен перед поїздкою до Ньюкасла.

– Коли Вас призначали, Ви сказали, що гравці мають кусатися. Сьогодні не той матч?

– Ні, сьогодні потрібно було грати позиційно. Можна захищатися персонально або зонально. У персональному захисті більше ризику – фоли, картки. У зональному ми змогли двома гравцями, Павлідісом та Судаковим, нейтралізувати трьох і повністю контролювали гру позиційно. Я добре знаю обох центральних захисників «Порту»: один грав в Італії, коли я тренував там, інший – в Англії. Знаю їхні сильні сторони й обмеження.

Енцо і Ріос провели чудовий матч, стримуючи Фрогольта, якого сьогодні взагалі не було видно – завдяки нам. Те саме і з Габрі. Вони не створили жодного моменту в нашому штрафному. Так, у Родріго був шанс, але якби замість Трубіна стояв я, результат був би тим самим – Трубін не торкався м’яча. Команда зіграла дуже добре.

– Як Ви себе почували як тренер «Бенфіки» на стадіоні, де були щасливі раніше?

– Історія не змінюється. Моя вдячність «Порту» залишається. Це був абсолютно спокійний матч: я був зосереджений на роботі, допомагав своїй команді. Уже грав тут із «Челсі», тому не можу сказати, що мав якісь особливі емоції.

Те, що сказав президент Андре Віллаш-Боаш перед грою – абсолютно нормально. Як мене мали приймати? Як тренера «Бенфіки». Після матчу зустрілися в коридорі, обійнялися – і життя триває.

– Як Ви думаєте, уболівальники розуміють Вашу позицію, що іноді потрібно бути прагматичним і дати час побудувати команду?

– Коли піднімаєшся на проспект Маркіза де Помбала – уже нічого не пам’ятаєш, і саме це наша мета. Не заперечую, що за інших умов, маючи не мінус 4 очки, ми б грали інакше.

Ми говорили в перерві: якщо «Порту» розвалиться – треба буде скористатися шансом. Але вони не розвалилися. І не лише Моурінью був прагматиком – Франческо теж. Він, напевно, теж скаже: «Могли піти на +7, пішли на +4, залишаємося лідерами». Якщо скажуть, що одна команда намагалася виграти, а інша – ні, я з цим не згоден.