З екс-чемпіонами світу – до європейських вершин!

Діти віолончелістів

У чотирьох попередніх континентальних командних чемпіонатах у відкритій секції щоразу змінювався чемпіон. У цьому шаленому калейдоскопі не загубилася й видатна звитяга української збірної у 2021 р. Прикметно, що в 2023 р. список призерів шахового Euro повністю оновився: жоден із лавреатів попереднього змагу не здійнявся на п’єдестал пошани двома роками по тому. Це є свідченням і неабиякої конкуренції на континенті, й абсолютної непередбачуваності ходу боротьби. Менше з тим, спробуємо виокремити фаворитів батумського форуму, хай як це й складно.

Так, Німеччину назву насамперед. Віцечемпіони Європи-2023 на 80% зберегли склад. Єдина зміна порівняно з минулим чемпіонатом Старого Світу – наявність Фредеріка Сване замість Александра Донченка. Фредерік, молодший брат Расмуса Сване (родина має данське походження), останнім часом демонструє яскраву гру. Торік дістав індивідуальну золоту нагороду на 5-й шахівниці на Всесвітній шаховій олімпіаді у Будапешті (8 із 9-ти, із перфомансом 2791!). Цьогоріч 21-річний гросмейстер став 2-м на індивідуальному чемпіонаті Європи, лише за додатковими показниками поступившись співвітчизнику Маттіасу Блюбауму. Назагал два перші місця представників Німеччині в індивідуальному континентальному єврозмагу чи не свідчення фаворитизму й німецької збірної? Цікава деталь: й у братів Сване, й у Вінсента Каймера дехто з батьків є віолончелістами, а всі без винятку члени батьківських родин мають стосунок до музики. Може, з цим пов’язане жадання провідними німецькими шахістами гармонії на шахівниці? Власне, Каймер нині є 9-м гравцем світу за рейтингом. Ще коли Вінсент був маленьким хлопчиком, йому пророкували велике шахове майбуття. Й тепер, коли хлопець із Майнца вже відсвяткував своє 20-річчя, він сумлінно відпрацьовує аванси 10-річної давнини. Ну, й абикого «винятковим» Гаррі Каспаров же не назве, чи не так?

2-ю за рейтингом командою чемпіонату Європи є збірна Нідерландів на чолі з Анішем Гірі. Ця команда на початку ХХІ ст. (може, й не аж яке стародення, та все ж чимало води спливло звідтоді в амстердамських каналах) двічі ставала чемпіоном континенту (головними дійовими особами тоді були Люк ван Велі та Сєргєй Тівяков, водночас і легендарний Ян Тімман зробив внесок в одне з чемпіонств). Однак звідтоді посланці Країни тюльпанів жодного разу не здіймалися на п’єдестал пошани. Нинішня генерація помаранчевих просто не має успішного досвіду боротьби на континентальних командних змагах, що ставить під сумніви їхню можливість поборотися за медалі.

А от угорська команда в цьому контексті мені уявляється конкурентнішою. В їхній колекції – 10 медалей різного ґатунку на континентальних чемпіонатах. У жодної іншої команди немає двозначної кількості медалей на чемпіонатах Європи. Проте в цьому десятку немає жодної золотої. Може, вже час? Тим паче, що й Ріхард Раппорт, і Петер Леко є важливими складниками команди.

Амбітними й майстровитими є збірні Азербайджану та Вірменії, які змагатимуться неподалік рідної домівки, в знайомому кліматі за звичних умов. А це – неабиякий плюс. Англія з Майклом Адамсом і Нікітою Вітюговим також плекає надії на медалі вищої проби. Досвід успішності саме у Батумі в англійців є: 6 років тому в цьому грузинському місті англійці з тим таки Майклом Адамсом на 1-й шахівниці фінішували 3-ми, поступившись лише росіянам та українцям.

Чинні чемпіони Старого Світу – серби – повністю зберегли свій переможний склад і сповнені рішучості захистити своє звання. Втім, як на мене, до мегафаворитів змагань вони не належать, однак у розподіл призових місць цілком можуть втрутитися.

Українська команда має 9-й середній рейтинг серед 40-ка команд- учасниць. Олександр Білявський закликав під знамена збірної Руслана Пономарьова, Андрія Волокітіна, Антона Коробова, Ігоря Коваленка та Ігоря Самуненкова. В нашій команді – непогане поєднання досвідчених чемпіонів (включно з ексчемпіоном світу, переможцями континентального чемпіонату 4-річної давнини), учасника бойових дій і представника юної генерації. Певно, іміджево в нас – найцікавіша команда чемпіонату. Щодо шахової снаги скажу так: на мою думку, українці поступаються переліченим вище командам, однак на сюрприз цілком здатні.

На батьківщині Ніно

В жіночій секції беззаперечним фаворитом, як на мене, є перша збірна господарок. Хоча їхній тріумф і не написаний зорями заздалегідь. Усі в цій команді – від Белли Хотенашвілі до Нани Дзагнідзе – є чотирисотницями, й, як направду, якихось вагомих перешкод на їх шляху до чемпіонства я не бачу. Для Ніно Баціашвілі – це особливі змагання, адже відбуватимуться в її рідному місті (одне слово, не в застумі, а у Батумі), де 38-річна шахістка відчуватиме особливе натхнення. Щоправда, чинник рідних стін конкретно для Ніно може зіграти й злий жарт, імовірно, численні друзі-подруги-родичі здійснюватимуть певний тиск на спортсменку. Та менше з тим…

У колекції грузинської жіночої збірної є чимало медалей континентальних чемпіонатів, однак найбільше – 6 – срібних. Найчастіше грузинські дівчата програвали росіянкам, звідси й імідж вічно других. Та представниць країни-агресора у Батумі немає, а знач, і шлях до грузинського чемпіонства буде відкрито.

З таким твердженням, звісно, не погодяться насамперед команди Польщі, України, Азербайджану та Вірменії, кожна з яких може навести вагомі аргументи на свою користь. Українки, попри відсутність сестер Музичук, зібрали цікавий склад, до якого увійшли Юлія Осьмак, Анна Ушеніна (як і в чоловічій команді, у жіночій маємо ексчемпіонку світу), Інна Гапоненко, Наталія Жукова та дебютантка команди 16-річна киянка Божена Піддубна, яка виграла відповідний відбірковий турнір (цікаве, до речі, починання!) за право грати в складі національної збірної. Переважній більшості українських збірниць досвіду й титулованості не бракує. Осьмак, Гапоненко та Жукова вигравали Всесвітню шахову олімпіаду в складі нашої команди, а Ушеніна робила це двічі! Ушеніна, Жукова й Гапоненко мають у своїй нагородній колекції й золоті медалі чемпіонок континенту. Назагал серед команд-учасниць Україна є єдиним мультичемпіоном континенту (двічі наші дівчата сягали вершини). Інші команди, що претендують на вищий титул, лише по одному разу ставали чемпіонками дотепер. Ще один наш козир – досвідченість капітана команди Михайла Бродського, під орудою якого українські дівчата неоднораз підкорювали найвищі еверести в командних змагах.

Під українським капітанським доглядом

Із команд, що не належать до списку головних фаворитів, відзначу цікаву збірну Німеччини, капітаном якої є знаний український гросмейстер Захар Єфіменко. Кольори цієї команди захищають майстровита Дінара Вагнер, а також добре нам знайома уродженка Києва Катерина Должикова. Не скажу, що німкені можуть вистрілити, однак низку локальних сюрпризів піднести цілком у змозі.

В турецькій команді капітанствує 2-разовий чемпіон України Євген Мирошниченко. В цьому контексті за цією збірної буде цікаво поспостерігати, однак об’єктивно, крім Єкатерини Аталік, вона не має сильних шахісток у складі.

Капітаном команди Монако є Володимир Грабінський. Ця збірна має 33-й рейтинг серед 36-ти команд-учасниць. Водночас кольори князівства захищають й уродженки України Тетяна Дорнбуш і Світлана Березовська. Й ризикну спрогнозувати, що ця команда фінішує вище від свого рейтингового місця.

Отже, швейцарська система, 9 турів. Перший ігровий день – 5 жовтня, після 6-ти турів передбачено день відпочинку. Дрес-код – жодних шортів, кепок, капців, сонцезахисних окулярів, хоч без переліченого в курортному місті й складнувато. Що ж, чекаємо на видовищну боротьбу та вболіватимемо за українські збірні.

Олексій РИЖКОВ