Михайло МЕЛЬНИК: Воюємо проти ядерних держав. Ми сильні, але нам важко
Президент ФВУ в ексклюзивному інтерв’ю Sport.ua – про успіхи збірних на тлі війни
Літо 2025 року стало, безперечно, найуспішнішим і найнасиченішим в історії українського волейболу. Літо, яке, в принципі, ще триває, адже завершальним акордом стане чемпіонат світу серед чоловіків. А поки на першості планети вдруге в історії і вперше за 31 рік виступила жіноча команда, втретє в історії на чемпіонаті світу зіграла чоловіча молодіжка. Трохи раніше жінки виграли Золоту Євролігу і вперше пробилися в Лігу націй, а чоловіча команда в найпрестижнішому комерційному старті на рівні збірних успішно дебютувала. І все це – на тлі повномасштабної війни, яка триває вже четвертий рік. Все це на тлі пов’язаних з воєнними реаліями проблем з фінансуванням.
Про те, як наш волейбол впродовж цього відрізку не просто втримався на плаву, а зробив чергові кроки вперед і чи варто нам очікувати прогресу в майбутньому в інтерв’ю Sport.ua розповів президент Національної федерації з цього виду спорту Михайло Мельник.
- Не знаю, добре це чи ні, але я дуже ризикова людина, - бере слово Михайло Григорович. – Час показав, що як мінімум в аспекті волейболу мій ризик виправдався. Колишній тренер чоловічої збірної Уґіс Крастіньш не дасть збрехати: коли ми в 2017-му заявлялися для першої в історії участі в Євролізі, грошей не було навіть на стартовий внесок. Тоді сказав: «Виграємо змагання і заплатимо внесок з призових». Самовпевнено? А що мені залишалося? В підсумку ту Євролігу ми виграли і з цієї миті розпочалося справжнє сходження нашого волейболу. Я люблю всі ігрові види спорту, є ігровиком за своєю суттю, тому можу сміливо стверджувати, що на сьогоднішню мить волейбол є найуспішнішим ігровим видом в Україні. Ми не борсаємося по нижчих дивізіонах, а перебуваємо в еліті на всіх рівнях.
- Тим не менш, чоловіча збірна виступом в прем’єрній для себе Лізі націй здивувала, здається, навіть найбільших оптимістів.
- Це так. Я вірив у нашу команду, в талант наших волейболістів і тренерських геній Рауля Лосано, але все ж хвилювався, щоб дебют не обернувся провалом. На щастя, хлопці, які повернулися в команду, згуртувалися навколо єдиної мети разом із тими волейболістами, які вигравали торік зі збірною Золоту Євролігу, жодних інтриг у колективі не було, хоча дехто ззовні й намагався цю стабільність розхитати.
Коли Рауль Лосано перед стартом Ліги націй окреслив мету – боротьба за 5-8 місця – я навіть пожартував: «А чому не відразу за перше-четверте?» Тренер сприйняв мій жарт серйозно: «Не цього року. Крок за кроком». Час показав, що слова тренера не були бравадою. Рауль знав, про що говорив. З темної коняки чи аутсайдера, як нас сприймали чимало суперників, вже після першого туру ми перетворилися в головне відкриття турніру, в команду, зустріч з якою є небажаною. Україна стала дев’ятою, що сприймаю як величезний успіх. До потрапляння у вісімку нам забракло однієї перемоги.
Думаю, на заключний тур нам банально «забракло бензину». В порівнянні з суперниками маємо закоротку лаву запасних. Особливо важко було Василеві Тупчієві, котрий після важкого сезону майже без замін у польській Плюс-Лізі так само самотужки закрив позицію діагонального й у збірній. Не менш важко було й догравальнику Іллі Ковальову, котрий теж є майже незамінною постаттю в «Кажанах». Те саме стосується й капітана команди, блокуючого «Варшави» Юрія Семенюка. При цьому хлопці стверджували, що фізичні сили були. Мова найперше про моральне виснаження.
Зрештою, вочевидь апетит прийшов під час трапези і всі ми трохи завищили очікування від команди, яка грала в турнірі рівня Ліги націй вперше. В перший тиждень ми засмутилися через поразку від іранців. В кінцівці багато українців вважали, що наша команда зобов’язана перемагати сербів та канадців. Але зачекайте, в усіх трьох випадках мова про стабільних учасників Ліги націй. Про потенціал іранського волейболу говорить той факт, що їх молодіжна збірна нещодавно виграла вже третій з чотирьох останніх чемпіонатів світу. Серби ще в 2019-му були чемпіонами Європи. Ми хочемо перемагати команди такого рівня постійно, але є об’єктивні реалії. Мені теж хочеться вийти і в рингу перемогти Кличка. Але щоб до цього дійти, треба довго і наполегливо працювати, обрости м’язами, набратися досвіду. Ось цьогоріч у травні ми в товариському турнірі вперше перемогли збірну Польщі, майбутнього переможця Ліги націй. Ми перемогли машину.
Для розуміння. Під час одного з візитів у Польщу мене в аеропорту Варшави підібрав генеральний секретар Польської федерації. На новенькій «Шкоді». «Твоя?» - запитую давнього друга. «Ні, службова. «Шкода» - партнер нашої Федерації», - відповідає він. Коли ми під’їхали до офісу Федерації, на стоянці було кілька десятків таких самих «Шкод». «Це що всіх працівників спонсор забезпечив машинами?», - дивуся. «Ні, не всіх, у нас в офісі працює 74 людини». А в офісі Федерації волейболу України після того, як одного з наших працівників нещодавно мобілізували до війська, трудиться всього чотири особи. Генеральний секретар Катерина Біляченко осилює просто вражаючі об’єми роботи, встигає просто всюди. Взагалі не знаю, чи є в неї час на відпочинок і особисте життя. Але мова не про те, а про порівняння, що ми намагаємося боротися на рівних з національними командами країн, де волейбол – ціла індустрія. Переводячи на зрозумілу для українців військову термінологію, ми воюємо проти ядерних держав. Так, ми сильні, але нам важко.
- 12 вересня на Філіппінах стартує чемпіонат світу. Який результат для нашої команди можна вважати успішним?
- Цієї ночі наша команди саме відбула з Польщі в Катар, де має взяти участь у представницькому турнірі, котрий допоможе якісніше підготуватися до чемпіонату світу. Враховуючи матеріальні труднощі, організація цієї поїздки вдарила по кишені. Але раз тренер висловив побажання, щоб ми зіграли на турнірі в Катарі, ми зробили все залежне, щоб забезпечити участь у ньому. Хоча виходить, що лише вартість перельоту подорожчала вдвічі.
Щодо очікувань, то я намагаюся не диктувати команді умов. У нас непроста група – Італія, яку вважаю найсильнішою національною командою світу, Бельгія і Алжир. Можливо, визначальним для нас стане стартовий матч проти бельгійців, не таких зіркових і досвідчених у порівнянні з італійцями. Це команда, яка стрімко прогресує і за короткий час стала серйозною бойовою одиницею. Алжир теж може бути дуже небезпечним. Звісно, в ідеалі з групи виходити треба. Якщо це не вийде, то трагедії не робитиму, але це буде серйозний удар по амбіціях. Навіть не хочу про це думати. Ми ставимо перед собою завдання-максимум – пробитися на Олімпіаду-2028. Для цього маємо бути в десятці рейтингу FIVB. А раз так, то перемагати треба в кожному матчі.
- Жіноча збірна свій чемпіонат світу вже відіграла: перемогла Камерун, поступившись сербкам та японкам не вийшла з групи. Це наразі наш максимум?
- Після заключного матчу проти Камеруну тренер команди Якуб Глушак вибачився переді мною, що команда не змогла зачепитися за перемоги в перших двох поєдинках. Відповів: «Якубе, я не тренер, а реаліст. Наші перемоги попереду. Всьому свій час». Вважаю наш виступ на чемпіонаті світу достойним. Переможницям двох попередніх чемпіонатів світу сербкам з Тіяною Бошковіч у складі поступилися відчутно, але четвертих у світовому рейтингу японок зачепили, вели за сетами 2:0. Так, поступилися, але треба розуміти, проти кого грали. Група в нас була дуже складна. Щоб надалі в такі групи не потрапляти і полегшити собі завдання, треба підійматися в рейтингу.
Загалом сезон-2025 нашій жіночій команді можна віднести до активу. Ми вдруге в історії виграли Золоту Євролігу і вперше пробилися в Лігу націй. Дві команди в цьому турнірі – це просто якийсь космос. У Євролізі на груповій стадії поступилися лише шведкам. Так, у цьому матчі зіграли нижче своїх можливостей, але таке іноді буває. І не треба забувати, що в складі шведок виступає Ізабелла Гок, унікальна волейболістка, яких у світі зараз є не більше п’яти. В півфіналі ми шведок перемогли.
Виступ жіночої команди є відповіддю всім скептикам і недоброзичливцям, які пророкували команді крах після того, як минулого літа вирішив відректися від волейболу тодішній віце-президент ФВУ і спонсор спортклубу «Прометей» Дубінський. В підсумку нового спонсора нам, на жаль, знайти не вдалося. Пошуки тривають досі і, сподіваюся, вихід команди в Лігу націй мотивує потенційних інвесторів на початок співпраці. А поки ж, на відміну від чоловічої команди, яка має підтримку мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», жіноча функціонувала виключно зусиллями ФВУ і державною підтримкою від Мінмолодьспорту.
Ми запросили новий тренерський штаб на чолі з польським фахівцем Якубом Глушаком і на цьому етапі з поставленими завданнями він впорався. Читав, що тренера критикували, мовляв, не запросив усіх найсильніших волейболісток. У мене теж може бути своя думка, підкріплена власними симпатіями. Але ніколи її тренерові не нав’язую. В українському волейболі за формування складу відповідає лише наставник команди. Не знаю жодного тренера, який би не взяв гравця, здатного відчутно підсилити команду.
- Втретє в історії цьогоріч виступала на чемпіонаті світу U21 молодіжна збірна. Дев’яте місце, яке вона там посіла – найкращий результат у нашій історії. Приміром у 2017-му наша молодіжка з переможцем Ліги чемпіонів Плотницьким у складі стала 11-ю. Втім, виглядає, що наші хлопці мали потенціал мінімум потрапити у вісімку.
- Може й так, враховуючи, що торік на чемпіонаті Європи ми стали четвертими і мали всі шанси увійти до числа призерів. З іншого боку, поступилися ми лише представникам волейбольних топ-держав – Італії, Франції та Польщі. Італійців при цьому в липні перемогли у них на майданчику у відборі до Євроволею за умови, що не міг у тому турнірі грати основний блокуючий Андрій Челеняк, а поляків перегравали і торік на чемпіонаті Європи, і цьогоріч у товариському матчі. Вочевидь праві ті, хто каже, що це покоління польських волейболістів у порівнянні з іншими трохи слабше.
Зрештою, ми теж мали свої проблеми. Скажімо, розраховували у період між відбором до Євроволею і чемпіонатом світу виступити на Всесвітній універсіаді в Німеччині. Втім, наші плани зірвалися через те, що підвели нас окремі тісно пов’язані з волейболом люди, які обіцяли сплатити обов’язковий депозит розміром 5000 євро, але недотримали слова. В підсумку на зустріч пішов колишній власник клубу «Серце Поділля» Сергій Кушнір, котрий зараз ніби й не пов’язаний з волейболом, але вирішив нам допомогти. Втім, на ту мить термін сплати депозиту минув. Міжнародна федерація студентського спорту (FISU) перевела нас у резервний список учасників. Виступити ми могли лише в разі відмови когось із представників основного списку. На жаль, ніхто не відмовився і гарну нагоду отримати якісні спаринги перед чемпіонатом світу ми втратили.
- Ви задоволені роботою Сергія Капелуся на посаді тренера молодіжки?
- Якщо не вдаватися у подробиці, то шукати нового тренера для цієї команди ми почали не від хорошого життя. Кандидатуру Капелуся переді мною лобіював особисто колега з польської федерації. Думаю, для Сергія це теж був гарний досвід, тому він і погодився працювати безкоштовно. Думаю, він допоміг гравцям команди розкрити нові грані свого таланту. Бо ж, за великим рахунком, результат у виступах молодліжних збірних не настільки важливий, як підготовка якісного резерву для національної збірної. З цією місією нинішнє скликання молодіжки, гадаю, впоралося сповна: Андрій Челеняк вже дебютував у Лізі націй, інші волейболісти, гадаю, будуть корисними Раулеві Лосано уже в наступному сезоні.
- І хоч попереду ще чоловічий чемпіонат світу, загальні висновки сезону-2025 для наших збірних робити вже можна. Зокрема організаційні.
- Протягом останніх шести років ми вже звикли постійно боротися з труднощами – спершу через пандемію коронавірусу, потім через початок повномасштабної війни. Так як в Україні зараз небезпечно, за кордоном змушені не лише грати, а й тренуватися. Це дуже важко, адже переплачувати доводиться вдвічі, а то й більше. Основний тягар витрат лягає на Міністерство молоді і спорту. Цьогоріч ситуація ускладнюється ще й тим, що в порівнянні з початком 2025-го, коли закладалися розміри очікуваних витрати, суттєво виріс курс долара. Відповідно на цю мить ми і Міністерство молоді і спорту маємо серйозні борги. Які, сподіваюся, вдасться перекрити після внесення змін до бюджету з урахуванням нових реалій.
Врахуйте, що крім участі трьох збірних у чемпіонатах світу, виступів чоловіків у Лізі націй, а жінок у Золотій Євролізі у фіналах Євроволею виступали команди дівчат і хлопців до 16 років. Усі чемпіонати світу відбуваються в Азії – Таїланд, Китай, Філіппіни. Лише загальні витрати на перельоти складають 8 мільйонів гривень. Чоловіча збірна знаходиться на зборах п’ять місяців. Один день проживання кожного волейболіста обходиться нам по 100 євро. Фінанси залишалися нашим основним головним болем протягом усього літа.
Про труднощі, з якими стикаємося під час організації проведення заходів за кордоном взагалі годі говорити. Кожен, хто хоча б раз був причетний до проведення змагань бодай рівня чемпіонату району, знає, які це клопоти. За кордоном все значно важче. Ми з Катериною Біляченко навесні їздили у Польщу з робочим візитом, начебто обрали найкращі варіанти, про все домовилися. Але реалії виявилися такими, що обіцянки були одні, а реалії зовсім інші. Ми стикалися з постійними труднощами, пов’язаними з житлом, транспортом, оплатою послуг, яка, виявилося, мала бути готівковою, а не безготівковою тощо.
Також нам було б складно без допомоги, зокрема й матеріальної від Міжнародної федерації волейболу. Цю підтримку маємо найперше завдяки авторитетові пані Біляченко, яка наприкінці минулого року стала секретарем однієї з найвпливовіших комісій FIVB – з розвитку можливостей волейболу. Наші успіхи на дипломатичній ниві заслуговують на окрему відзнаку, адже і я, і Катерина цьогоріч вперше в історії отримували призначення як асистенти технічного делегата на матчах Ліги націй. Певен, Катерина Біляченко, яка також була асистенткою на молодіжному чемпіонаті світу серед дівчат, в найближчому майбутньому виконуватиме функції техделегата.
- Сезон збірних змінюється клубним. Ви вже маєте чітке бачення, якими будуть наші національні чемпіонати серед чоловіків і жінок у сезоні-2025/26?
- Кількість команд вочевидь залишиться незмінною: вісім – у чоловічій Суперлізі, п’ять – у жіночій. Серед чоловіків склад учасників залишиться незмінним: дві команди «Епіцентр-Подолян», житомирське «Житичі-Полісся», вінницький «МХП-Ладижин», «Решетилівка», тернопільська «Поліція охорони», хмельницьке «Поділля» і чернігівський «Буревісник». Ми дуже хотіли і вели перемовини про заявку на безоплатній основі для переможців вищої ліги – команди «Бахмут». Примарна надія ще залишається, проте наразі команда Миколи Пасажина начебто виступати в Суперлізі не готова.
В жіночій Суперлізі знову гратимуть чинні чемпіонки чернівецька «Буковинка», володарки Кубка «Балта», вінницький «Добродій» і тернопільська «Галичанка». Трускавецьку «Нафтусю» замінять переможниці вищої ліги житомирське «Полісся». У ході Фіналу чотирьох вищої ліги минулого сезону я запропонував переходити у Суперлігу на безоплатній основі всім учасникам, але запорізька «Орбіта», чернівецький «Воллейбук» і рівненська «Регіна» пропозицію відхилили.
- До старту національного чемпіонату в українському волейболі відбудеться ще одна знакова подія – дев’ятий звітно-виборний Конгрес, на якому зокрема відбудеться голосування за керівника ФВУ на наступних чотири роки. Ви будете подавати кандидатуру?
- Для початку згідно з процедурою треба, щоб кандидатуру подали колективні члени – обласні осередки, Асоціації ветеранського чи пляжного волейболу. Наскільки я знаю, мене підтримують більшість обласних осередків. Зрештою, я готовий поступитися посадою, якщо виявить бажання взятися за наш волейбол людина, здатна залучити в гру серйозні інвестиції. Якщо хтось такий знайдеться, буду підтримувати і допомагати.
Зрозумійте, що діяльність на посаді президента ФВУ здоров’я не додає. Це – постійні стреси й клопоти. Втім, я дорожу справою, якій віддав півжиття. ФВУ я очолив у 2016-му і дав собі слово, що або працюватиму нормально, або взагалі за неї не братимуся. Якщо залишуся на посаді, то притримуватимуся цього принципу й надалі. А ні, то хочу, щоб такими ж критеріями керувався мій наступник. Розумієте, коли півжиття будуєш хату, то тобі вже не може бути байдуже, хто в ній буде жити після тебе.
Попередньо Конгрес має відбутися 7-9 листопада в Трускавці. Завтра, 3 вересня, в режимі Zoom-конференції відбудеться засідання виконкому ФВУ, на якому будуть узгоджені всі формальності щодо майбутнього заходу, який співпаде зі святкуванням столітнього ювілею українського волейболу.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Гецко вважає, що клуб має очолювати тренер з куди більшим авторитетом
Крістіан Біловар відновився від травми
03.09.2025 14:34
