Вершина Глушака. Як українки Золоту Євролігу вигравали

Жіноча національна команда України з волейболу виграла Золоту Євролігу. З одного боку, зробила те, що й мала зробити, адже за підбором гравчинь, досвідом, тренерською кваліфікацією всіх суперниць ми переважаємо. Втім, всього за рік до того українки в тому ж турнірі взагалі не пробилися у Фінал чотирьох. З огляду на це нинішній результат виглядає кроком уперед. Як мінімум мова про повернення позицій, адже два роки тому наша збірна вже вигравала Золоту Євролігу. Та й загалом український жіночий волейбол продовжує повертати втрачені на початку 2000-х років лідируючі позиції в європейському волейболі. Поки в європейському, адже наступним кроком мало б стати потрапляння в Лігу націй. Та це питання наразі залишається відкритим.

Насправді скептики, яких при нашому волейболі було й залишається чимало, не далі як минулого літа пророкували нашій жіночій збірній стрімке падіння. Такі крамольні думки в їх головах виникли відразу після того як, набавившись волейболом, вирішив відректися від фінансування спортклубу «Прометей» і жіночих збірних усіх вікових категорій меценат Володимир Дубінський. Тепер цей пан бавиться футболом і клубом «Буковина», обіцяє довести до єврокубків його. Так само, як раніше обіцяв вивести на міжгалактичний рівень український жіночий волейбол.

Український жіночий волейбол без Дубінського ще до осені 2024-го було уявити справді складно. Володимир Михайлович напряму фінансував провідну команду «Прометей», яка була беззаперечним гегемоном національного чемпіонату і базовою командою збірної, утримував юнацьку академію, де збирав усіх найталановитіших волейболісток України і опосередковано підримував матеріально ще п’ять команд-учасниць жіночої Суперліги. Фактично, без вливань Дубінського обходився лише вінницький «Добродій». Власне, Суперлігу теж створив Дубінський і в часи повномасштабної війни проводив усі матчі жіночого і чоловічого чемпіонатів в одному місці – спорткомплексі «Маленький Париж» у Годилові під Чернівцями. Колись схожі розваги в баскетболі і частково в футболі практикував Коломойський. Але, як відомо, перебравши на себе роль одного з рятівників країни, Ігор Валерійович до спорту охолов.

Тепер до волейболу охолов і Дубінський. Не в останню чергу тому, що йому не вдалося перебрати всю повноту волейбольної влади на себе. А ще – через проблеми з законодавством. Без грошей Володимира Михайловича припинив існування не лише «Прометей», а й іще одна провідна до весни 2024-го команда України – дніпровська «Аланта». Кількість команд-учасниць у жіночій Суперлізі скоротилася до п’яти і це дало підстави певному колу осіб заводити стару пісеньку про занепад.

«Для такої країни як Україна п’ять колективів – це небагато. Але в окремих країнах у жіночому чемпіонаті представлені й по чотири клуби і катастрофи ніхто не робить. Як на мене, оптимальним числом для нас було б вісім колективів. Ми вели перемовини з рядом команд, аби ті заявлялися не у вищу, а в Суперлігу. Але керівництво клубів не наважилося виступати в еліті», - казав в інтерв’ю Sport.ua президент ФВУ Михайло Мельник.

Важлива ж не кількість, а якість. Частина зірок нашого чемпіонату перейшла у закордонні клуби: Світлана Дорсман і Вікторія Лохманчук минулий сезон провели в Польщі, Дарина Шаргородська – в Казахстані, Діана Мелюшкина – у Франції, Анастасія Маєвська – в Румунії, Вікторія Даньчак – у Кореї, Аліка Луценко – в Литві. То крім тих гравчинь з орбіти інтересів тренерів збірних, які виступали за кордоном раніше – Анастасії Крайдуби, Анни Артишук, Юлії Димар, Олександри Міленко.

Ті волейболістки, які залишилися вдома, відіграли цілком конкурентний чемпіонат, який виграла очолювана багаторічним наставником національної збірної України Гарієм Єґіазаровим «Буковинка». При цьому команда з Чернівців поступилася в фіналі Кубка України «Балті». В цьому турнірі не було штучно введених, для кількості команд. Остання команда, якою стала трускавецька «Нафтуся», цілком могла нав’язати бій першій.

Одним словом, чемпіонат без покровительства Дубінського відбувся. А що не провалиться національна збірна, стало зрозуміло після того, як Федерація волейболу України наприкінці минулого року змогла домовитися про співпрацю з авторитетним польським тренером Якубом Глушаком, який удома тренує команду елітного дивізіону «Радомку». Попередній наставник – болгарський фахівець Іван Петков – покинув Україну і працевлаштувався у Франції відразу після того, як згорнувся проект «Прометей». Пан Петков, який очолював збірну України три роки, вивів її на якісно новий рівень, зокрема вперше виграв з командою у 2023-му Золоту Євролігу. Також завдяки накопиченому рейтингу українки вперше з 1994-го зіграють цьогоріч на чемпіонаті світу.

Втім, все, що український волейбол міг отримати від Петкова він вочевидь і отримав. Детальніше про це – в статті, посилання на яку нижче.

Читайте також:

Стагнація. Чому збірна України провалила Золоту Євролігу

Різниця між Петковим і Глушаком полягає в підході до комплектації збірної. Якщо попередній тренер опирався на 90% на волейболісток з орбіти «Прометея», то при нинішньому наставнику шанс отримати місце в команді не залежить від клубних кольорів. На зборах у Радомі, які передували виступові в Золотій Євролізі, взяли участь усі справді найсильніші. Всі, хто хотів і міг грати в команді. Догравальниця Катерина Ткаченко, яка виступала за французький «Лаваллуа» в Лізі чемпіонів, за інформацією Sport.ua, грати за країну, в якій колись народилася і робила перші кроки у волейболі, відмовилася. Діагональна Анастасія Грищук, яка виступає за польський LKS «Лодзь», виклики за збірну України ігнорує вже не один рік. Інша діагональна Вікторія Даньчак не грала в Золотій Євролізі, зіславшись на стан здоров’я і потребу відновитися після важкого дебютного сезону в Кореї. Її участь у серпневому чемпіонаті світу під питанням. Через травму коліна не грала в Євролізі капітан нашої національної команди, блокуюча Світлана Дорсман, яка виступає за польський «Бидґощ». На чемпіонаті світу Світлана грати розраховує.

Зрештою, й без відмовниць та травмованих Глушак мав серед кого обирати. Показово, що до фінальної заявки на Золоту Євролігу не потрапили найкраща волейболістка України-2024 Валерія Якушева і найкраща гравчиня національного чемпіонату-2024/25 Поліна Дзюба. Обидві грають в амплуа догравальниць. Дві молоді волейболістки з чемпіонату Польщі – діагональні Вікторія Лохманчук і Маргарита Гейко – взагалі не викликалися на збори. В дівчат було мало ігрової практики і скласти конкуренцію Анні Артишук і Анастасії Крайдубі в них об’єктивних шансів не було.

Взагалі, виглядає, що Глушак не є прихильником широкої селекції та активної ротації складу. На підготовчі збори він викликав лише 18 волейболісток і не включив до заявки лише чотирьох. Про решту гравчинь тренерові вочевидь достатньо інформації, яку він отримує на основі матчів за клубні команди. В обоймі, щоб не розпорошуватися, працював кістяк. Який у підсумку чітко виконав поставлене завдання. В Золотій Євролізі-2025 українки виграли сім матчів з восьми, поступившись на груповій стадії лише збірній Швеції, чи то пак її лідерці Ізабеллі Гок. У півфіналі наша команда взяла в цього суперника впевнений реванш.

При цьому, як би не складалися матчі, Глушак максимально довіряв основній сімці гравчинь: пасуючій Дарині Шаргородській, діагональній Анні Артишук, догравальницям Юлії Димар та Олександрі Міленко, блокуючим Діані Мелюшкиній та Уляні Котар і ліберо Христині Нємцевій. Реальна конкуренція на старті турніру була лише між трьома блокуючими, але в підсумку Мелюшкина і Котар витіснили з основи Маєвську. В заключних матчах групового турніру і Фіналі чотирьох Анастасія не грала взагалі. Лише епізодично з’являлася на майданчику пасуюча Станіслава Парфьонова, частіше – юна догравальниця Андріана Павлик. У двох матчах на нетривалий час виходила ліберо Аліка Луценко. Взагалі не грала Поліна Герасимчук.

Але особливо дивно і несподівано, що вкрай мало грала колись безальтернативно основна діагональна Анастасія Крайдуба. Так, Анна Артишук після відмінного клубного сезону в Німеччині, який завершився підписанням контракту з провідною командою Бундесліги «Пальмберґом», провела чудовий турнір, була абсолютною лідеркою за результативністю. Так, Крайдуба вочевидь переживає не найкращий період у кар’єрі. На клубному рівні вона змінила Італію на Індонезію. Але і в грі Артишук були збої. Крайдуба з її досвідом могла б грати частіше.

Цей турнір можна було б вважати ідеальним. Якби не кілька «але». Як відомо, кожен матч – це очки до скарбнички рейтингу FIVB, від якого залежить участь команди в чемпіонатах світу, Європи та Лізі націй. Важливі не лише виграні матчі, а й кожен виграний чи програний сет. В цьому аспекті дівчата трохи недопрацювали. В Іспанії, Португалії та Чорногорії, команд, погодьтеся, не наймогутніших, українки виграли по 3:1. Особливо болісно по рейтингу вдарила поразка 0:3 на груповій стадії від шведок. Також через втрату концентрації українки програли один сет у фіналі Золотої Євроліги угоркам. Три інші вигравши 25:16, 25:16, 25:17. Буде дуже прикро, якщо цих очок забракне для участі в Лізі націй-2026. Наразі наша команда туди входить, але теоретично обійти українок може збірна Пуерто-Ріко.

Втім, арифметикою займемося згодом. Поки є сенс порадіти, адже друга в історії перемога в Золотій Євролізі – подія непересічна. До речі, треба підкреслити, що перемога саме друга, адже турнір, який українки виграли в 2017-му, мав трохи інший формат. Тоді була єдина Євроліга, без поділу на Золоту і Срібну. 13 найкращих збірних Європи грали в трьох дивізіонах Світового ґран-прі (так до переформатування в 2018-му іменувалася Ліга націй). Для порівняння: сьогодні європейських команд у Лізі націй – дев’ять. Сподіваємося, наступного року там буде й Україна.

А поки наступний щабель – чемпіонат світу, який відбудеться 25 серпня – 7 вересня в Таїланді. Нашими суперницями за груповою стадією там будуть національні команди Японії, Сербії та Камеруну. Досі на світовій першості українки грали лише раз, у 1994-му. Тоді на груповій стадії наші дівчата поступилися по 1:3 китаянкам та кацапкам і перемогли 3:2 Італію. З третього місця в групі Україна вийшла в 1/8 фіналу де програла 0:3 Японії. Безперечно, зараз у Таїланді українки будуть значно конкурентнішими, якщо до складу повернуться діагональна Вікторія Даньчак, а надто – Світлана Дорсман. Світлана – лідер і в неї ідеальне порозуміння зі зв’язуючою Дариною Шаргородською, котра, до речі, названа MVP Золотої Євроліги.

Читайте також:

Ліга націй з волейболу. Україна шокує на старті