Супряга деградував до нуля. Перехід в Епіцентр – шанс залишитися у футболі

Сьогодні вже не так і багато вболівальників згадають, що ще якихось 7-8 років тому юного на той момент форварда «Дніпра» Владислава Супрягу називали черговим «другим Шевченком» нашого футболу. Втім, це зовсім не дивно, оскільки у грі № 1 події розвиваються досить стрімко, а для того, аби залишатися на видноті й у полі зору фанатів та експертів гравцям потрібно доводити свою спроможність відповідати найвищому рівню у кожному матчі, а не час від часу.

У Владислава Супряги, за якого в серпні 2018-го «Динамо» заплатило «Дніпру-1» 6,5 мільйонів євро (спиратимемося на дані Transfermarkt, хоча навколо фінансових умов цієї угоди гуляло і все ще гуляє чимало чуток), реалізувати свій потенціал, на жаль, не вдалося. Про це вже можна говорити як про доконаний факт, враховуючи два фактори: 1) форварду вже 25 років, і казати щось про нього як про «молодого та потенційно перспективного» не доводиться абсолютно; 2) за останні три із половиною роки Супряга настільки стрімко деградував у професійному плані, що станом на сьогодні варто вести мову лишень про одне – доцільність подальшого перебування цього гравця у футболі.

Досить швидко після того, як Супряга перейшов до «Динамо», для фанатів та експертів стало зрозуміло, що стилістика ведення гри київської команди не надто й підходить для Владислава, «суперсилою» якого завжди була неймовірна швидкість та вміння втекти від захисників на побачення із голкіпером. Плюс до всього, після переїзду до Києва молодий нападник зіткнувся із низкою позафутбольних проблем, у тому числі й особистого характеру, швидко впоратися з якими не зумів.

Боси «Динамо», усвідомивши складність ситуації, спробували надати Супрязі шанс змінити ситуацію на краще. У січні 2022-го «біло-сині» відправили Влада в оренду до «Сампдорії», але в Серії А український нападник зіграв усього-лишень 24 хвилини в рамках одного поєдинку, не зумівши здобути довіру у тренерського штабу генуезців. Власне кажучи, десь у цей момент в кар'єрі Супряги й трапився «переломний момент», після якого все остаточно почало тільки сипатися… Навіть на тому ж таки Transfermarkt оціночна вартість Владислава на момент від'їзду до Італії становила 4 мільйони євро, після повернення вона вже була рівна 3 мільйонам, а наразі, влітку 2025-го, й зовсім обвалилася до показника у 400 тисяч євро…

Минулий сезон Супряга розпочинав у «Динамо», проте вже на початку вересня на правах оренди переїхав до «Зорі» – команди, де за останні кілька років свій «другий шанс» отримувало чимало «динамівців». Однак для Владислава від'їзд у стан луганців до кардинальних змін на краще так і не привів. Форвард провів за «Зорю» тільки 9 поєдинків в УПЛ, не зумівши відзначитись результативними діями, але натомість вихопив одну жовту картку.

Якщо брати до уваги усю статистику Супряги в офіційних матчах минулого сезону за «Динамо» та «Зорю», то картина виходить вкрай неприваблива… За 396 хвилин, проведених на полі в матчах чемпіонату та Кубку України, а також кваліфікації Ліги чемпіонів, Владислав не тільки не забивав і не віддавав результативних передач, але й завдав лише 4 удари по воротах, із яких 3 прийшлися повз площину! Іншими словами, в середньому за 90 хвилин на рахунку Супряги виявилося навіть менше одного удару по воротах (якщо точніше – 0,91), що для будь-якого форварда, який ще й претендує на щось серйозне, є справжнісінькою катастрофою.

Далі – більше. Якщо брати до уваги сім останніх матчів Супряги за «Зорю», які він провів у минулому сезоні, то у них за 150 хвилин Владислав не зумів взагалі жодного разу пробити по воротах суперників. Тобто його випускали, щоб підсилити гру, а за фактом Супряга швидко розчинявся на полі, демонструючи абсолютну інертність та неефективність. Якщо додати до цього ще й досить високий показник втрат м'яча – 8,4 у середньому за 90 хвилин (30% із них – на власній половині поля!), то зовсім не дивно, чому в «Зорі» влітку і близько не підіймали питання щодо можливої пролонгації співпраці із нападником.

У якийсь момент журналісти звернули увагу, що в УПЛ Супряга не забивав із 19 вересня 2020 року, та й загалом його останній на поточний момент забитий м'яч в кар'єрі у офіційних матчах датований вже далеким 23 вересня 2020-го, коли точний удар Владислава приніс «Динамо» перемогу над «Гентом» (2:1) у гостьовому протистоянні в рамках кваліфікації Ліги чемпіонів.

Так, влітку на зборах Супряга за «Динамо» забивав, і хтось вкотре навіть почав сподіватися, що форварда нарешті прорве, але… Ближче до початку офіційної частини сезону стало зрозуміло, що головний тренер «біло-синіх» Олександр Шовковський на Влада не розраховує. І за це критикувати наставника «Динамо» навряд чи варто, бо тримати у команді форварда, котрий не забивав уже практично п'ять років – це неймовірна розкіш, навіть для команди, яка є чинним чемпіоном ліги…

Цікаво, що у середині липня кореспондент Sport.ua Дмитро Котков ексклюзивно поспілкувався із Сергієм Нагорняком – людиною, яка знає таланти Супряги ще з академії «Дніпра», а наразі працює головним тренером «Епіцентру». У цій розмові мова зайшла і про Влада, про якого коуч команди із Кам'янця-Подільського сказав наступне: «Супряга? Людина вже скільки років не грає. Йому потрібно, як на мене, десь знайти якусь команду, де йому довірятимуть просто. Йому потрібно відновити свою ігрову форму. Мені так здається. Іншого шляху немає».

Через місяць із невеликим стало відомо, що цією «якоюсь командою» якраз і стане «Епіцентр», куди Супряга наразі переходить на правах оренди, причому роль Нагорняка у здійсненні цього трансферу, якщо довіряти різним інсайдерам, є ледь не визначальною. Нібито інтерес до Владислава був і з-за кордону (писали про чеський «Яблонець»), але форвард «Динамо» вирішив поїхати до фахівця, із яким знайомий з юних років, очевидно, сподіваючись, що він точно допоможе…

Нагорняк наразі справді виглядає для Супряги як останнє «рятівне коло». Причому не просто для того, щоб перезавантажити кар'єру, а навіть більше – щоб залишитись у футболі як професійному виді спорту. Бо із тими «досягненнями», які Супряга мав у останні роки, питання його майбутнього вставало досить гостро – кому потрібен форвард без голів? Адже це нічим не краще, аніж горезвісний «чоботар без чобіт»…

Та й навряд чи варто дивуватися, що Супряга, який колись вважався неймовірним талантом, нині згоден грати у команді, яка є беззаперечним дебютантом елітарного дивізіону українського футболу. Час іде, ситуація змінюється і зараз саме «Епіцентр» уособлює той рівень, на який може замахуватися Супряга. І ще далеко не факт, що навіть його Влад потягне…

Дуже багато залежатиме і від поведінки Супряги. У «Зорі», наприклад, він запам'ятався тим, що наприкінці квітня дав резонансне інтерв'ю, у якому де-факто звинуватив клуб в обмані – мовляв, його запрошували під обіцянки грати рівно стільки, наскільки він заслужить на тренуваннях, але як дійшло до справи, то нібито такої можливості не надали. Подейкують, що після цього Владислава у луганському клубі остаточно «списали на берег»…

З іншого боку, Супряга чомусь замовчував свої об'єктивні показники у офіційних матчах, про які ми вже встигли поговорити вище. Тренування тренуваннями, а футболіст має показувати свою ефективність насамперед в іграх офіційних турнірів. У футболі (як світовому, так і українському) є навіть випадки того, що великі таланти дозволяли собі валяти дурня на тренуваннях, але потім, як це заведено казати, «робили різницю» на полі в офіційних матчах і тим самим, незважаючи на претензії до загального рівня професіоналізму, заслуговували на можливість отримати шанс у кожній наступній грі. У Супряги це так не працювало, а в якийсь момент форвард ще й вийшов у публічну площину, що й призвело до невдоволення керівництва та тренерського штабу «Зорі».

Важливо відзначати й те, що зараз, зважаючи на все, більшість проблем нефутбольного характеру Супряга успішно вирішив. Нині Владислав знайшов щастя в особистому житті і навіть завалює свою обраницю коштовними подарунками, проте якогось стимулу підбадьоритися на футбольному полі, як ми бачимо за результатами, це нападнику все одно не дало… Залишається лишень дочекатися, як із Супрягою зуміє попрацювати Сергій Нагорняк. Цікаво, що в цьому сезоні УПЛ коуч «Епіцентру» може дозволити собі розкіш поставити у складі зв'язку форвардів Супряга – Борячук, яка ще якихось сім-вісім років тому бачилася багатьом експертам та вболівальникам як одна із потенційно можливих та навіть ключових у збірній України…

Але сьогодні про збірну України Супряга (втім, як і Борячук) може вже забути. Його головна турбота прямо зараз – зробити все можливе, аби хоча б у «Епіцентрі» не провалитися. Тому що це вже не горезвісний другий, а реальний третій, а то й четвертий шанс для форварда довести свою спроможність. Якщо не зараз, то коли вже (і головне – де?) потім, Влад?..