За 0 мільйонів: Іммобіле, Девід, Модрич. Найкращі дешеві трансфери літа

В одній з попередніх частин тексту зазначав, що італійці не поспішають з трансферами футболістів. Ну що ж: тепер поспішають. У червні про придбання клубів Серії А не було що сказати, а тепер я сідав збирати матеріал з крутих/щонайменше цікавих придбань клубів італійського та французьких чемпіонатів – і просто не дійшов до останнього. Весь текст – про те, як скуповуються в Італії. Вже зараз можу сказати, що ніде більше нема такої синхронності. В Англії та Німеччині трансфери почалися з перших днів літа та продовжуються досі, в Іспанії були угоди одразу збоку топів – і будуть ще «на прапорці» від середняків та аутсайдерів. А в Італії ніби всі в один день згадали, що вже час, вже можна – і розрядили свої грошові гармати. І все заради того, щоб ціла стаття була про них. Гарний хід.

«Правила» тексту такі ж, як і раніше: жодного підписання дорожчого за 15 млн. євро, не беремо до уваги повернення з оренд та викупи після оренд.

Лука Марьянуччі (Емполі → Наполі, 9 млн. євро)

«Емполі» вилетів до Серії Б за підсумками минулого сезону, тож продаж командою своїх головних активів був лише питанням часу та локації, де опиниться футболіст у підсумку. Марьянуччі зі своєю локацією ніби не помилився. Коли побачив трансфер, то одразу пішов перевіряти, що з себе представляє цей 21-річний центральний захисник. Так от: він не увійшов до топ-4 команди ані за відборами, ані за перехопленнями на 90 хвилин. Не став найкращим за виносами. Не зіграв і половини сезону, тільки 18 матчів. То за що «Наполі» взагалі платить гроші? Маю відповідь: за манеру гри. Марьянуччі у топ-2 з кінця польових футболістів команди з 1000+ хвилинами у чемпіонаті за невдалими дотиками м’яча, тобто не привозить. А ще він найкращий без урахування воротарів за точними лонгболами. Стиль гри футболіста – простий. Не помиляється та вміє закидати вперед? «Наполі» підходить. Придбання чисто під Конте.

Лоренцо Лукка (Удінезе → Наполі, оренда)

Повноцінний трансфер обійдеться «Наполі» приблизно у 35 мільйонів, але поки що це оренда, обов’язкового права викупу нема – тому підписання й залетіло до цієї добірки. Не розумію інтерес «Удінезе» тут, бо Лукка – центральний нападник, а Конте вже має Лукаку. Отже, Лоренцо буде лише запасним, тож його викуп за 35 мільйонів за рік – малоймовірний. «Удінезе» і втрачає гравця, і не заробляє як слід на ньому: як «Наполі» взагалі це провернув? Цікаве про Лукку: він має лише на 2 голи у Серії А більше (12), аніж жовтих карток (10). Зріст – 201 сантиметр. Думаю, приблизно можете собі уявити, який у нього стиль гри. Конте не хоче альтернативи Ромелу у вигляді більш технічного Распадорі – він надає перевагу менш класному, але стилістично більш підходящому у ролі бекапа бельгійця. Гарний варіант для клуба. «Наполі» втратив багато очок і ледь не втратив титул у попередньому сезоні через невміння дотискати опонентів – тепер зможе додати в аспекті.

Джонатан Девід (Лілль → Ювентус, безкоштовно)

Повертаємося у старі-добрі, де «Ювентус» підписує крутих футболістів вільними агентами. 9.2 PPDA у туринців після призначення Тудора у Серії А. Тобто на кожні 9.2 паси суперника у, грубо кажучи, перших двох третинах футболісти «Ювентуса» виконують одне повернення круглого собі. І це другий найкращий показник у лізі на відрізку. Тудор дійсно хоче будувати пресинг-механізм у Турині – факт. Але є проблема: склад не підходить. Навіть Девід не підходить. Джонатан не є пресинг-машиною, він більше закриває лінії для пасів, аніж вгризається в опонента заради того, щоб відібрати в того м’яч. Чи потрібна Тудору саме ця навичка? Мабуть, ні. Чи будуть у Турині використовувати топ-бомбардира на всі 100%? Здається, ні. Збоку це виглядає як трансфер саме керівництва, а не тренера. Боси побачили топового вільного агента – і підписали, не запитавши у наставника. Несміливе припущення: на Тудора не розраховують у довгостроковій перспективі. А Девід заграє. Як заграв би будь-де.

Едін Джеко (Фенербахче → Фіорентина, безкоштовно)

Єдине питання – вік. Аж 39 років футболісту з Боснії. Але цей недолік може компенсувати його готовність багато сидіти на лаві запасних та постать нового головного тренера команди – Стефано Піолі. З останнім Ібрагімович у плюс-мінус такому ж віці ставав чемпіоном Серії А у складі «Мілана». Причому був корисним саме як зірковий запасний. Тож якщо Стефано зможе достукатися до Едіна та вмовить його проявляти себе саме у цій ролі, це може бути дивовижно. За 2 роки у Туреччині Джеко забив 35 голів, відзначався майже у кожному другому поєдинку, тобто бомбардирський хист не втратив. До цього аж 8 сезонів поспіль виступав у Серії А, тож з лігою знайомий, на цьому проміжку грав у «Ромі», яка декілька розіграшів починала плюс-мінус на такій же сходинці у місцевій футбольній ієрархії, що й «Фіорентина». Тож забивати Джеко вміє не тільки за одні з найкращих клубів чемпіонату. Єдине питання до гравця: а нащо взагалі було їхати до Туреччини?

Якопо Фаццині (Емполі → Фіорентина, 10 млн. євро)

Знову підписання «Фіорентини», знову продаж «Емполі». Тепер новачок Серії Б заробляє на своєму атакуючому півзахиснику. Знову не бачу нічого особливого в основних статистичних показниках. Фаццині – середняк в усьому. 5-й у команді за відборами/матч, у топ-3 за голами, топ-4 за ударами, у топ-8 за пасами під удари… Ніде не є найкращим. Чому ж «фіалки» платять за нього аж 10 мільйонів? Бо той залучений до всіх стадій гри та готовий ризикувати. Він «десятка» зі зростом 1.78, але робить у середньому більше одного виносу м’яча з власного штрафного майданчика/матч. Він найгірший в «Емполі» за середньою кількістю втрат круглого за поєдинок. У нього заблокованих ударів по воротах суперника більше (10), аніж ударів повз ворота (7). Якопо – футболіст, який дає великий об’єм роботи та сміливо працює з м’ячем. Якщо Піолі навчить його не ухвалювати дурних рішень в атаці, то він зможе стати топ-футболістом. Поки що йому лише 22 роки, тож прогресувати буде.

Лука Модрич (Реал → Мілан, безкоштовно)

Про стиль Луки розповідати, мабуть, немає потреби. Для «Мілана» це топ-трансфер, бо з Аллегрі команда гратиме «сама» – їй потрібні футболісти, які зроблять різницю на м’ячі. Макс завжди вчить свої команди тільки оборонятися, попереду віддає все на відкуп своїм виконавцям. І не дивно, бо Аллегрі у своїх коментарях багато разів зізнавався, що все визначають саме найкращі футболісти, а не він. Якщо «Мілан» хоче вигравати матчі, то Макс не допоможе – але і заважати не буде. Нехай гравці собі виграють. Модрич буде вигравати для команди поєдинки. Інше питання: а скільки та як часто? Бо в атаці команди не так багато виконавців, які дадуть, скажімо, по 5 перемог за сезон – а навіть для кваліфікації до ЛЧ треба 20+. Трансфер Модрича – чудовий для клубу та для тренера, але у порівнянні з Рейндерсом це все ж крок назад, бо той міг дати багато і без м’яча, ще й грав по 90 хвилин завжди – а Лука не зможе. Добре, що «Мілан» без єврокубків.

Мартін Вітік (Спарта → Болонья, 11 млн. євро)

Команда продала Беукему – і на третину від заробітку купила нового центрального захисника. Футболісту тільки 22 роки, але він вже як 6 сезонів поспіль грає по 10+ поєдинків у чемпіонаті, 3 сезони поспіль є основним у своєму клубі – про малий досвід вже й не скажеш навіть. У попередньому розіграші відіграв 8 матчів з першої та до останньої хвилини на етапі ліги ЛЧ. Робив найбільше виносів у складі команди (по 5), але поступився своєму колезі за позицією за кількістю пасів/поєдинок. Це не той захисник, який буде починати атаки, а ще – не той, хто зупинятиме їх відборами у високій позиції, наприклад. Це, мабуть, неідеально для «Болоньї», проте Беукема був таким же. Трансфер затверджує одразу декілька думок. По-перше, команда досі не готова платити багато за трансфери на вхід (інакше дали б більше та підписали б більш статистично підходящого). По-друге, клуб має шорт-лист потенційних новачків. Бо за пару тижнів продати Беукему та отримати Беукему 2.0 – це солідно.

Чіро Іммобіле (Бешикташ → Болонья, безкоштовно)

Як футболіст на останні 10-15 хвилин гри – топ-опція. В останній свій рік в Італії Чіро забив тільки 7 голів, хоча до цього протягом 7-и років майже завжди пробивав позначку у 20. То був другий сезон спаду поспіль, тож стало зрозуміло, що Іммобіле вже не вивозить. Вік. У 34 футболіст поїхав до Туреччини… і виявилося, що забивати він все ж таки може (15 точних ударів у 30-и турах). Може, вся справа була не у Чіро, а у «Лаціо»? Як на мене, правда десь посередині: римляни дійсно суттєво ускладнили життя своєму нападнику в останні його сезони в Італії, але й сам Іммобіле став грати гірше, бути менш різким у завершенні. Тому відповіддю на питання про те, чи може він забивати багато у Серії А, буде «ні», а от на питання про його готовність грати й далі у цій лізі – «так». Лава запасних «Болоньї» з Чіро стає сильнішою. І навіть гроші не довелося платити. Можна похвалити команду за гарне рішення та футболіста за сміливість повернутися до Італії. До речі, за новий клуб він вже відзначився у дебютній грі – поки що товариській.