За Хамрун Спартанс грав чемпіон світу, який допоміг Італії вибити Україну

Сьогодні, 22 липня, у єврокубках сезону-2025/26 стартує чемпіон України «Динамо». Кияни на виїзді в рамках другого раунду кваліфікації Ліги чемпіонів зіграють із найкращою командою Мальти «Хамрун Спартанс». «Спартанці» стартували у найпрестижнішому клубному турнірі континенту із першого раунду кваліфікації, де несподівано для багатьох зуміли пройти литовський «Жальгіріс» (0:2, 2:0, 11:10 – за пенальті).

В останніх трьох сезонах «Хамрун Спартанс» є незмінним чемпіоном Мальти. Усього ж «спартанці» ставали найкращою командою своєї країни 11 разів, хоча цей клуб був заснований ще 118 років тому – у далекому 1907-му.

У Лізі чемпіонів (та її прабатьку – Кубку європейських чемпіонів) «Хамрун Спартанс» нині стартував уже всьоме в історії. Попередні шість спроб незмінно були невдалими – мальтійські «спартанці» вилітали у першому ж раунді, не зумівши подолати своїх опонентів. Тому сезон-2025/26 багато в чому для «Хамрун Спартанс» вже є історичним, проте «Динамо» необхідно зробити усе, аби ситуація для мальтійців зайшла не надто й далеко в плані досягнень…

Загалом солідний часовий відрізок історії клубу «Хамрун Спартанс» знає зовсім небагато футболістів, ім'я яких добре відоме широкому загалу. Мабуть, найавторитетнішим із таких є колишній центрбек збірної Італії Крістіан Дзаккардо, котрий ставав зі «Скуадрою Адзуррою» чемпіоном світу 2006 року. На тому Мундіалі у Німеччині захисник зіграв три матчі – два стартові (проти Гани – 2:0 та США – 1:1), а також вийшов на заміну наприкінці чвертьфінального поєдинку італійської команди проти збірної України, чим допоміг своїм усунути «синьо-жовтих» зі шляху (3:0).

Усього за збірну Італії Дзаккардо провів 17 матчів та забив 1 м'яч. Він дебютував ще у листопаді 2004-го, коли Марчелло Ліппі задіяв номінального центрбека на позиції правого захисника у товариському поєдинку проти Фінляндії (1:0). Згодом Крістіан брав участь ще у кількох спарингах, діючи то в центрі оборони, то на фланзі, перш ніж довів Ліппі свою здатність бути корисним й у офіційних іграх. В результаті коуч довірив Дзаккардо місце на полі у чотирьох заключних матчах кваліфікації на ЧС-2006 у групі 5, де представник «Палермо» допоміг «Скуадрі Адзуррі» взяти очки проти Шотландії (1:1), білорусі (4:1), Словенії (1:0) та Молдови (2:1).

Напередодні ЧС-2006 Дзаккардо також інтенсивно награвався Ліппі у товариських матчах як основний правий захисник збірної Італії. Здавалося б, переконати досвідченого наставника футболісту вдалося, але… Після автоголу у матчі другого туру групової стадії Мундіалю проти США (1:1) тренерський штаб оперативно замінив Дзаккардо, й надалі на турнірі той з'являвся лишень одного разу – як вже згадувалося, на заміну у чвертьфіналі проти України. Основним же правим беком «Скуадри Адзурри» аж до кінця ЧС-2006 став Джанлука Дзамбротта, котрий, до речі, став ще й справжнім злим генієм для нашої національної збірної у 1/4 фіналу, забивши перший м'яч своєї команди у ворота Шовковського, а також асистувавши Луці Тоні у останньому, третьому, голі…

Примітно, що після ЧС-2006, Крістіана Дзаккардо більше практично не використовували у збірній Італії. У листопаді 2006-го Роберто Донадоні, який змінив Ліппі на посту коуча «Скуадри Адзурри», дав представнику «Палермо» можливість провести 45 хвилин у спарингу проти Туреччини (1:1), а за рік, восени 2007-го, цей таки наставник надав, як показав час, фінальний шанс для Дзаккардо на міжнародному рівні, випустивши у старті на товариську гру проти збірної ПАР (2:0), перемогу у якій «Скуадрі Адзуррі» принесли два м'ячі тодішнього центрфорварда «Шахтаря» Крістіано Лукареллі.

Більше Дзаккардо у збірній Італії не грав, проте його ключовим досягненням залишилася перемога із цією збірною на чемпіонаті світу-2006. Тому називати міжнародну кар'єру захисника невдалою в жодному разі не можна.

На клубному рівні Дзаккардо розпочинав кар'єру у «Болоньї», але проявити себе у всій красі, та так, щоб опинитися у «Скуадрі Адзуррі», зумів у «Палермо», куди перейшов влітку 2004-го за 680 тисяч євро. Усього за «рожево-чорних» Крістіан відіграв чотири сезони, провівши 161 офіційний поєдинок (9 голів, 5 асистів). Влітку 2008 року італійський клуб погодився продати Дзаккардо до Німеччини, звідки надійшла приваблива пропозиція від «Вольфсбурга» – на 7 мільйонів євро.

У Німеччині Крістіан провів лишень один сезон, відігравши загалом 23 матчі за «вовків» (2 забиті м'ячі) у всіх турнірах. Вимогливий, насамперед до фізичної готовності своїх підопічних та їх здібностей на максимумі відпрацьовувати на кожному тренуванні, тренер Фелікс Магат бачив італійця правим захисником, проте дуже швидко розчарувався у новачкові. Стати основним у першій команді «Вольфсбурга» Дзаккардо так і не вдалося, і він задовольнявся роллю футболіста найближчої ротації. Загалом у Бундеслізі-2008/09 Крістіан провів 14 матчів (702 хвилини) та забив один м'яч, допомігши «Вольфсбургу» вирвати перемогу у «Ганновера» (2:1) у 16-му турі.

Втім, і тут Дзаккардо виявився таким собі пестуном долі. Не провівши на полі великої кількості ігрового часу, італійський захисник все одно став чемпіоном Німеччини, взявши участь у історичній, першій (і поки що все ще єдиній), перемозі «вовків» у Бундеслізі. На фініші «Вольфсбург» обійшов «Баварію» всього на два очки, причому в особистих зустрічах «вовки» виявилися кращими за мюнхенців: після поразки 2:4 у першому колі команда Магата зуміла взяти переконливий та сенсаційний реванш у другому – 5:1 (по дублю оформили боснієць Едін Джеко та бразилець Графіте, а Дзаккардо провів увесь матч на лаві запасних).

У серпні 2009 року «Вольфсбург» погодився продати Дзаккардо в «Парму», отримавши від цієї угоди всього 2 мільйони євро. Повернувшись на батьківщину, Крістіан одразу ж став ключовою фігурою для «хрестоносців» на наступні три із половиною сезони, а потім знову отримав новий шанс від долі – у січні 2013-го відбувся його трансфер у «Мілан» за 3 мільйони євро.

Проте перехід у стан «россонері» став для Дзаккардо, по суті, початком кінця. У «Мілані» футболіст виявився глибоким резервістом, відігравши за два з половиною роки тільки 1108 хвилин в рамках 17 офіційних поєдинків – це найгірший показник з точки зору ігрової практики у клубній кар'єрі Крістіана…

В останній день серпня 2015 року Дзаккардо на правах вільного агента перейшов до лав новачка Серії А «Карпі». У цій команді досвідчений захисник отримав роль ключового виконавця та провів 27 матчів (2404 хвилини) у чемпіонаті, проте це не допомогло скромній команді з міста із населенням трохи більше 70 тисяч мешканців, зберегти прописку в елітарному дивізіоні. Вже за рік, влітку 2016-го, чемпіон світу-2006 на правах оренди пішов із «Карпі» до іншого колективу Серії Б – «Віченци». Це був перехід із подальшим зобов'язанням викупу, але вибудувати співпрацю зі своїм новим клубом більш ніж на рік у Крістіана не вийшло.

Влітку 2017 року Дзаккардо формально перейшов із «Карпі» до «Віченци» на постійній основі, а вже за кілька днів після цього трансферу було оголошено, що Крістіан отримав статус вільного агента.

Більше трьох місяців Дзаккардо, якому на той момент було вже 35 років, знаходився без клубу. Закінчувати кар'єру італієць не бажав, однак й реальних варіантів, аби пограти далі не мав. Це спонукало Крістіана розмістити в соціальній мережі LinkedIn, призначеній для пошуку та встановлення ділових контактів, резюме, у якому Дзаккардо перерахував усі завойовані ним трофеї, а також навів докладну статистику виступів на клубному та міжнародному рівнях. Також екс-футболіст збірної Італії в тому резюме наполягав, що все ще перебуває у чудовій фізичній формі та може виступати на високому рівні протягом щонайменше наступних двох років.

Саме в цей момент у кар'єрі Дзаккардо і з'явився «Хамрун Спартанс». Представники мальтійського клубу виявилися, мабуть, єдиними, хто всерйоз повірив у подальші ігрові перспективи вікового італійця. З чемпіоном світу-2006 було укладено контракт до кінця сезону, внаслідок чого Дзаккардо провів 15 поєдинків у мальтійській Прем'єр-лізі та відзначився у них 3 забитими м'ячами. Паралельно із виступами на полі Крістіан розпочав навчання на диплом спортивного директора на курсах в Коверчано, яке успішно завершив наприкінці 2018 року.

Залишатися у «Хамрун Спартанс» після сезону-2017/18 Дзаккардо не побажав. Сторони взаємно дійшли того, що співробітництво продовжувати не варто. Футболіст не був вражений досягненнями своєї нової команди із більш ніж скромної ліги («спартанці» фінішували лишень восьмими у мальтійській Прем'єр-лізі-2017/18), а боси клубу вважали, що із таким рівнем зарплати та бекграундом зірковий, як для статусу їхнього колективу, італієць має показувати на полі значно більше.

Як підсумок: Дзаккардо знову на тривалий термін виявився вільним агентом, зумівши працевлаштуватися тільки наприкінці січня 2019 року у клубі «Тре Фіорі» із Сан-Марино. Це був ве абсолютно інший рівень виступів, навіть у порівнянні із першістю Мальти, проте в одній із найкрихітніших держав світу Крістіан зумів, вочевидь, втілити свою останню гравецьку мрію – він став чемпіоном, після чого із чистою совістю оголосив про завершення кар'єри гравця. Символічно, що про це рішення Дзаккардо повідомив 9 липня 2019 року – у день, коли виповнилося 13 років із моменту його тріумфу зі збірною Італії на ЧС-2006.

До речі, вояж на Мальту та рішення, які приймав Дзаккардо у той період, виявилися важливими для подальшого життя Крістіана. Після завершення кар'єри гравця чемпіон світу-2006 не побажав ставати тренером чи навіть функціонером, проте знайшов себе у агентському бізнесі. Наразі 43-річний італієць має власну фірму, яка працює на агентському ринку, і хоча гучних кейсів особистий проект Дзаккардо поки що не має, вся попередня його робота у футболі доводить – удача в якийсь момент ще обов'язково посміхнеться Крістіану…