«Вони не можуть бігти». Леоненко – про виступ збірної України у 2026 році
Відомий у минулому нападник, а нині футбольний експерт, розкритикував головну команду країни
Збірна України завершила 2026 рік перемогою, що дозволило «синьо-жовтим» залишитися у другому за силою дивізіоні Ліги націй. Але в березні ще відбувся матч плей-оф відбірного турніру ЧС-2026 проти Швеції, в якому ми програли за всіма показниками.
Яким виявився цей рік для нашої національної команди? На ці запитання ексклюзивно для сайту Sport.ua відповідали відомі вітчизняні фахівці та колишні гравці збірної України. Відкрив цю рубрику неординарний Віктор Леоненко.
– Вікторе Євгеновичу, збірна України у 2026 році провела сім офіційних матчів: дві перемоги, нічия та чотири поразки. Ваше резюме?
– Резюме просте: якщо команда нікуди не виходить, то треба робити висновки. Тренера слід звільнити. Та й самі футболісти нічого продемонструвати не можуть, зате вважають себе зірками. Гроші є, навіщо бігати, хоча я вважаю, що вони й бігати не можуть. Багато журналістів кажуть, що гравці збірної виступають у хороших європейських клубах. У яких? І хто, до речі, постійний гравець основного складу? Довбик вічно травмований. Після переїзду до Італії він загубився. У Яремчука мало ігрової практики. Сікан – це «Андерлехт». «Евертон» Миколенка лише в останні роки став середняком. Раніше – це було дно. Циганков у «Аяксі» то грає, то травмований, стабільності немає. Забарний у «ПСЖ» лише в останній місяць почав виходити регулярно, але це, скоріше, через травму Маркіньоса. І на кого ставити?
Кого, крім Молдови, ми востаннє впевнено обіграли? Ярмоленко казав, що це найсильніша збірна за всю історію. Ти що, 50 років за неї грав? Це ще Маркевич на цю тему може щось сказати, але нерозумним фахівець виглядати не хоче. Тому, якщо наставник не виконав завдання, треба прощатися. Є, наприклад, Лужний. Чому Заварову не дати спробувати?
Стаєш дуже злим, коли тебе просять проаналізувати гру збірної України. Аналізувати-то нема чого. Найголовніша проблема – у команди немає гольових моментів або вони народжуються з великими муками. Можна згадати й мого друга Сергія Реброва. Ми, знову-таки, народжували ці моменти, а якщо й вигравали, то випадково. Якщо не помиляюся, з запасом на великий турнір ми виходили лише за Олега Блохіна у 2005 році на ЧС-2006, хоча з нього багато хто сміявся. Але тоді й збірна була трохи іншою, там справді були зірки. А зараз футболісти самі себе звели до цього рангу, нічого не показують, а потім ображаються, коли їх, бачите, критикують.
Давайте згадаємо жеребкування Ліги націй, після якого практично всі говорили, що Україна має вийти з групи з першого місця. А якби програли грузинам, а передумови для цього були, то могли б і в перехідні матчі потрапити.
– За п’ятибальною системою, яку оцінку ви поставите «синьо-жовтим» за минулий футбольний рік?
– Нуль. А яку ще? Коли дивишся 90 хвилин на квадрат, то втрачаєш 90 хвилин життя. Тут і так великі проблеми з електрикою, так ще й збірна не створює моментів. Навіщо марнувати свій час даремно?
– Що вам найбільше не сподобалося у грі нашої національної збірної?
– На мою думку, футболісти мають грати для вболівальників, а не для себе. Зараз на матчі ветеранів «Динамо», точніше, на зірок українського футболу, приходить більше глядачів (посміхається). Частково я відповів на це запитання у попередній відповіді. Нехай збірна й не забиває, але хоча б створювала передумови для взяття воріт, тоді вболівальник не буде вас лаяти. Але моментів немає. Хоча тренери люблять говорити протилежне, ніби всі сліпі.
– До якого гравця або гравців у вас найменше претензій?
– На першому місці у нас, однозначно, воротарі. До речі, цікаво, який розумник придумав цього «Лева матчу»? Його не може бути, якщо команда програє. Скільки ТТД робить воротар? Адже через нього грають, особливо коли нас пресингують. У нас, якщо гол забили, то автоматично його обирають. Ну не може футболіст бути найкращим гравцем, якщо його замінюють, тим більше за півгодини до кінця поєдинку. Ми практично всю гру відбирали м’яч у грузинів. Треба бити на сполох. Який там Мальдера?
– Тобто, ви без оптимізму дивитеся в майбутнє збірної України під керівництвом італійського фахівця?
– Чесно кажучи, я взагалі не бачу жодного оптимізму. Призначати іноземного тренера, коли своїх вистачає – це дурість. Адже є ще й патріотизм, особливо в наш час. Але про це ніхто не думає. Я зараз згадав про молодіжну збірну. У жодній збірній світу немає іноземного наставника, як це донедавна було в Україні. Гаразд, Мальдера, друг Шевченка. Але у нас взагалі таких іноземців беруть, чи то футболістів, чи то тренерів… один кращий за іншого (посміхається). Хоча вони мають бути найкращими в чужій країні.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Трабзонспор» має амбітні цілі на зиму
Вінгер налаштований грати за національну команду
