Як борщ та котлета по-київськи. Мегафайти Усика як страви української кухні

Кожен бій Усика дивлюся з їжею на столі. Бо маю схильність, зізнаюся, тягнути собі до рота щось, коли хвилююся. А за Олександра традиційно переживаю більше, аніж за будь-якого іншого українського спортсмена. Не те щоб той дає багато приводів – просто регулярно б’ється з найкращими, кидає собі виклики, претендує на статус одного з найкращих в історії. Останнім часом хвилююся ще й через його вік, бо поразка може означати для нього завершення кар’єри без поясів. Це вплине на його спадщину в очах глядача. Ну і як у такі моменти, коли на кін поставлено взагалі все, не переживати? Тому і їм. Не буду брехати: здебільшого це не українські блюда, а щось значно простіше. Але перегляд боїв Усика, так вже сталося, став асоціюватися у мене з «бонусною» вечерею. Їсти щось у такі моменти майже так само приємно, як дивитися на переможні удари Олександра…

Але Усик готує набагато краще за мене, я – щось легке під бій, він – щось важке для суперника. Так, український боксер – свого роду кухар. І спеціалізується він, як можна здогадатися через його гідне представництво Батьківщини, на стравах української кухні. Навіть лише у своїх мегафайтах «приготував» аж 5 різних. І «нагодував» суперників ними так щедро, що ті не змогли встояти на ногах. У цьому тексті згадаю всі його найкращі кулінарні шедеври.

Перший бій з Джошуа – котлета по-київськи

На той момент Усик був лише претендентом, а його суперник – чемпіоном. Всі досі скептично ставилися до рішення Олександра змінити вагову категорію, вказували на те, що з більшою вагою він став повільнішим. Чи це так? Можливо. Але навіть ця менш швидка версія українського боксера – найшвидше, що є у категорії важковаговиків. Бій з Джошуа не був простим, тривав максимум раундів. Але Усик доволі впевнено переміг, чим довів: швидка робота ніг та бійцівське IQ важливіші за габарити. Це зараз є для нас очевидним – але тоді не було. Тоді були небезпідставні сумніви. Але Усик здивував. Так само, як дивує котлета по-київські, яка виглядає як доволі стандартна страва – а після першого ж укусу розкривається геть по-іншому. Стримана форма – але протилежний зміст. Масло зухвало виривається назовні, і його вже не спинити… Як було після перемоги над Джошуа вже не спинити Усика.

Для свого суперника Олександр приготував елегантну страву – але ситну та здатну здивувати. Джошуа виявився до цього не готовим. Не доїв.

Другий бій з Джошуа – деруни

А якщо не доїв – треба догодувати пізніше. Перед другим поєдинком Ентоні вже не був у статусі фаворита. Він змінив тренера, дуже багато пахав у залі – і справді став сильнішим. Можливо, найбільш рівний бій Усика взагалі. В окремих раундах Джошуа навіть «ловив» Олександра, одного разу був близьким до того, щоб вивести його з гри. Але українець встояв. А в інших раундах свого суперника перебоксував. Сміливий стиль Джошуа ледь не привів його до перемоги: судді не були одностайні у визначенні нового чемпіона. Але все ж обрали Усика. Після цього Джошуа вихопив у когось мікрофон та видав не дуже змістовний – однак дуже емоційний монолог. Розповів про себе, про Усика, про бокс – про все. І пішов з рингу як рок-зірка. Це було видовищно, а ще – сміливо та зухвало з боку обох бійців. Вважаю, більш-менш очевидно: цього разу Усик нагодував суперника дерунами, які треба їсти одразу зі сковорідки. Гарячі та дуже смачні.

Джошуа спробував, і ввійшов у смак. Як слід повечеряв разом з Олександром, але гірше впорався з опіками рота. Останній дерун залишився за нашим боксером.

Бій з Дюбуа – вареники

Бій пройшов у Польщі (самі розумієте: не столиця боксу), бо на той момент Дюбуа ще не був світовою зіркою – тільки молодим та перспективним. Не буду наганяти зайвої інтриги: Усик легко переміг. Мабуть, перебоксував опонента у кожному з раундів. Дюбуа тоді виявився типовим слаггером (вже не такий, тепер значно сильніший) – без топ-оборони та прямолінійний в атаці. Усик переміг через те, що краще рухався, тож уникав буквально єдиної зброї в арсеналі суперника – важких розмашистих ударів. Олександр встиг провести деякий час на підлозі, але виключно через сумнівні дії Дюбуа – удар нижче поясу. Прийом не за правилами – все, що зміг запропонувати на той момент ще тільки боєць-початківець. Усик виграв нокаутом, зробив це у дружній для нас країні – максимально спокійна та комфортна перемога. Як і вареники, які асоціюються перш за все саме із затишком. Їж їх – і розумієш, що ти вдома та все добре.

Дюбуа варениками Олександр загодував. У якийсь момент той присів – і рефері зафіксував, що на сьогодні британець свій ліміт калорій/день закрив.

Перший бій з Фьюрі – борщ

Дуель з Фьюрі виглядала як вихід на абсолютно новий, найвищий рівень. Тайсон відчувався «головним босом» серед важковаговиків. Бо великий, але при цьому – технічний та гарно рухається. Фьюрі довго довелося вмовляти прийняти виклик, тому момент, коли боксери нарешті опинилися на рингу, відчувався справді великою, історичною подією. Та Усик знову переміг. Тепер – у, можливо, своєму найбільш топовому за змістом поєдинку. Тайсон здивував пластичністю та різкістю, виграв декілька раундів на старті, до другої половини бою був найкращим боксером на рингу – але потім Олександр зміг перехопити ініціативу. В одному з раундів Фьюрі пропустив тонну ударів та дивом «вижив». Судді у близькому бою віддали перемогу Усику за його фінальні раунди. Взагалі, у поєдинку було все: важкі удари, цілі серії, техніка, тактика… Такий щедрий на події бій – це борщ. Хіба що без сметани-нокауту. Втім, і так вийшло, м’яко кажучи, смачно.

Фьюрі збирався «з’їсти кролика», сів за стіл – а тут борщ. Засмутився та втратив настрій. Усику довелося буквально годувати того борщем. Фьюрі з’їв його за 12 ложок, подякував, але обіцяв все ж повернутися за кроликом.

Другий бій з Фьюрі – сало з хлібом

Олександр вийшов на бій у своїй найбільшій вазі у кар’єрі. Але, що здивувало більше, Фьюрі – також. І це вплинуло на хід поєдинку. Тайсон знову якісно стартував, знову виграв декілька раундів – а потім здав фізично. У якийсь момент Усик його відверто «заганяв», а Фьюрі почав ініціювати клінч за клінчем. Тайсон мав план, менше дозволяв затискати себе до канатів, але нічого не допомагало. Усик був швидшим та конкретнішим. І переміг вже із запасом. Якщо попередній його бій з Фьюрі – борщ через щедрість на події, то цей – сало з хлібом. Було якось навіть… просто. Але все ще смачно. Було приємно дивитися, як Усик у доволі спокійній манері перемагає одного з найкращих боксерів свого часу. Дуель цього разу не була сповнена великою кількістю подій, її не назвати вишуканою – але вона сподобалося, бо смакувала гарно через статус поєдинку.

Тайсон знову не дочекався кролика, з’їв усе сало в домі та з незадоволеним обличчям залишив ринг. Після щось розповідав про несправедливість, а зараз ніби не проти трилогії. Мабуть, сало все ж сподобалося – хоче ще.