Ліга 1 не гірша за Серію А, Бундеслігу та Ла Лігу: так чи ні?

Нассер Аль-Хелаїфі – гарний президент. Він часто невдало витрачає гроші на трансфери, однак одне можна сказати точно: він щиро хоче, щоб його «ПСЖ» перемагав у кожному матчі. До Парижу приїздили найкращі гравці та тренери, у столицю переманювали головних місцевих талантів, бо якщо хочеш вигравати у найкращих, то відповідай цьому рівню – запрошуй найкращих. Аль-Хелаїфі обходить правила ФФП, що нечесно та несправедливо, однак не привласнює гроші – а інвестує у команду. Тому для багатьох вболівальників такий президент – мрія. Тому, через його поважний статус, його заяви – вельми авторитетні. Остання – про рівень Ліги 1. Аль-Хелаїфі назвав її топ-чемпіонатом, сказав, що та не гірша за Серію А, Бундеслігу та Ла Лігу, а ще зазначив, що забивати у Л1 важче, аніж у ЛЛ (чув, Кіліан?). Якби щось таке видав звичайний вболівальник, то ніхто б не сприйняв це всерйоз. Але коли таке каже сам президент найкращої команди сезону… Що ж, будемо розбиратись.

Чи справді Ліга 1 не гірше за інші топ-чемпіонати Європи? Ніколи на це питання не відповідали, і от знову. Особисто у мене упереджень щодо Л1 немає, тому на момент написання цих рядків я не знаю, до чого прийду наприкінці. Для мене це така ж інтрига, як і для вас.

Що по конкурентоздатним колективам?

Щоб якось порівнювати ліги, нам потрібні певні критерії. Один з таких – кількість колективів, здатних перемагати у Європі. Бо вигравати всередині країни може кожен, а от у боротьбі з найкращими на континенті – ні. Однак у цьому абзаці зосередимось не стільки на перемогах, скільки на здатності нав’язати боротьбу. Минулого сезону Францію на етапі ліги ЛЧ представляли 4 колективи: «ПСЖ», «Монако», «Лілль» та «Брест». Парижан відкинемо, бо це чит-код. Назване тріо провело у першому раунді 13 поєдинків проти клубів з топ-4 чемпіонатів – і здобуло більше перемог (6), аніж зазнало поразок (5). Якби не «Брест», який об’єктивно слабкий (склад навіть за мірками Л1 посередній), статистика була б ще більш вражаючою – 6 перемог та 3 поразки. У плей-оф проти клубів з топ-ліг грав лише «Лілль», але не вивіз (2 поразки проти «Боруссії»), однак навіть з цим робимо висновок, що французи можуть конкурувати з найкращими командами Європи.

Але Ліга чемпіонів не єдине мірило. Є ще ЛЄ. У ній провалилася «Ніцца» (передостаннє місце з 36-и клубів), зате «Ліон» не поступився жодного разу в основний час у 4-х поєдинках проти колективів з топ-ліг – компенсував, зараховуємо. Цього сезону у Лізі 1 друге місце посів «Марсель», який випередив, наприклад, «Брест» на 15 балів – дуже багато. Плюс, склад срібного призера сильніший, а Де Дзербі – топ-тренер. Можемо припустити, що з великою долею імовірності цей «Марсель» зміг би конкурувати з серйозними суперниками у Європі не гірше за «Монако» чи «Лілль», котрих випередив у Л1. Тож французькі клуби не провалилися в особистих зустрічах з представниками топ-ліг, а могли б виступити ще краще, якби на місці тієї ж «Ніцци» у Європі був «Марсель». Ставимо позначку біля «можуть конкурувати з найкращими». Якщо не у плей-оф, то хоча б на осінньому етапі – точно.

Що там по рейтингу УЄФА?

3, 5, 4, 5 – позиції Франції у рейтингу УЄФА за останні 4 сезони, якщо враховувати виключно 4 топ-ліги та її. Іншими словами, жодного видатного року. Тобто представники Ліги 1 не можуть перебити показники колективів інших топ-чемпіонатів. Це погано, але не є маркером, який би вказував на низький рівень Л1. Наприклад, ось позиції Німеччини за аналогічної вибірки: 4, 3, 2, 4. Іспанія також була поза топ-3 у половині з 4-х останніх сезонів. Їх також викреслити з переліку топ-чемпіонатів? Домінування Англії очевидне, інші пасуть задніх. Тому доцільніше порівнювати не Францію з іншими країнами, котрі мають топ-ліги, а розриви – між Францією й топами та між Францією й іншими країнами. Беремо останній сезон – фіксуємо, що клуби Ліги 1 відстали від команд будь-якої з топ-ліг на половину бали – але інші чемпіонати випередили на півтора.

Добре, тут є «ПСЖ» як переможець ЛЧ, однак не те щоб парижани назбирали цілу тону балів. Їхні результати у турнірі: 11+1=5-. Результати «Арсенала»: 9+1=3-. Співставно. «ПСЖ» тягне всіх інших, але не настільки сильно, щоб прямо-таки рятувати. Однак для чистоти експерименту візьмемо інший сезон. Наприклад, минулий. Там Франція відстає від топ-3 на бал, але всі інші країни випереджає на 2. А ще позаду залишає Іспанію. Найбільший провал за 4-річний відрізок – фініш на 7-му місці у таблиці коефіцієнтів. Але поганий рік має і Італія (сезон 21/22, 6-е місце), наприклад. Новий сезон у цій таблиці Франція почне з відривом у 8 балів від найближчого переслідувача та з відставанням лише у 6 від топ-4 чемпіонатів. Як на мене, висновок цього сегменту більш ніж очевидний: Ліга 1 ближча до топів, аніж до середняків за рейтингом УЄФА. Якщо треба обирати «або те, або те», то її треба вважати однією з найкращих.

Що по трофеям у Європі?

З цим велика проблема. Однак є свої нюанси. До цього сезону 4 останні переможці ЛЧ – це тільки іспанці та англійці. Але ж ми не сумніваємося через це у рівні італійців та німців, чи не так? У ЛК щороку у фіналі аж до цього грали клуби Серії А – але перемогли лише одного разу. Тож Італія має за 5 років 7 єврокубкових фіналів – і 5 поразок. Але ж все одно ніхто не каже, що місцеві клуби не здатні конкурувати з найкращими. Франція видає солідні показники у рейтингу УЄФА щороку, хоча навіть до фіналів не доповзає. На шляху до них, на більш ранніх етапах, представники цієї країни збирають достатньо балів, щоб потім інші були змушені їх наздоганяти. На вирішальних етапах не вистачає досвіду, зіграності (пам’ятайте, що кожен рік місцеві команди вимушені збирати склад ледь не з нуля), класу виконавців. Ось вам «ПСЖ» виграв трофей. На відрізку у німецьких команд стільки ж «чашок» – одна. Отже, Ліга 1 щонайменше на рівні з Бундеслігою.

Що по внутрішньому чемпіонату?

Розділимо все на 3 частини: чемпіонська гонка, боротьба за єврокубки та битва за виживання. Щодо титулу: тут без інтриги щороку. Авжеж, я можу розказати вам, що за останні 8 сезонів в Англії та Франції однакова кількість різних чемпіонів (по 2), а за останні 9 у Франції навіть більше (3), аніж у Німеччині (2). Але давайте по-чесному: якщо Лігу 1 виграє не «ПСЖ», то це більше поразка столичних, аніж перемога когось іншого. Востаннє команда «віддала» титул у 2021-му «Ліллю», коли той набрав усього лише 83 бали у чемпіонаті. Для порівняння, цього сезону «ПСЖ» закінчив із 84-ма, однак це з меншою кількістю турів (34 замість 38-ми, як було раніше) та кинувши грати у якийсь момент (до 30-го туру – 0 поразок, після – 2). Тобто «Лілль» не виграв у «ПСЖ» свого часу гонку за титул – підібрав те, що погано лежало. У Франції інтриги за чемпіонство нема. Однак у Німеччині – також. Чемпіонська гонка з інтригою щороку – ознака топ-ліги. Але її відсутність не робить чемпіонат слабким автоматично.

Група лідерів у чемпіонаті Франції менш стабільна та стала, аніж у більшості топ-ліг. Нам треба визначитися: це через слабкість топів чи, навпаки, через регулярну появу цікавих проектів серед середняків? Тут не цифри, а суб’єктивний погляд, але маю відповідь: круті середняки. Цього сезону у єврокубках «Страсбур», який, так, перебирає бали (не повинен був фінішувати так високо), але має гібридну схему та відкрив світу деяких крутих футболістів. Минулого року вистрелив «Брест», якість організації системної гри якого ми могли спостерігати в ЛЧ восени. Трохи раніше срібло забирав «Ланс», а до єврокубків кваліфікувалася «Тулуза», обидва випадки – це в першу чергу про круту селекцію, коли береш молодих та перспективних, а вони дають результат. Були і провали великих команд, але їх у Франції багато: «ПСЖ», «Лілль», «Монако», «Марсель», «Ліон», «Ніцца», ще нехай тут буде «Ренн». Тобто 7. Провалу одного недостатньо, треба ще самому когось випередити. І це середнякам вдається регулярно.

Цього сезону «Монпельє» побив усі можливі антирекорди, один з них – за кількістю набраних очок (тільки 16). Тому його для оцінки аутсайдерів не беремо, бо подібні кадри є цього сезону й у інших топ-лігах: чого тільки «Саутгемптон» та «Монца» (12 та 18 балів) вартують. 5 з 6-и колективів прямо над «Монпельє» у таблиці, тобто майже уся група претендентів на виліт, виграли хоча б в одному з 2-х останніх турів. Ось такий рівень конкуренції. «Реймс» вилетів, хоча набирав у середньому по 0.97 бали за поєдинок. В Англії вистачило б і 0.68, в Італії – 0.84, у Німеччині – 0.88. Тобто для виживання у Лізі 1 треба частіше вигравати, менше програвати. А от якщо порівняти срібних призерів топ-4 ліг з французькою, то виявиться, що у Л1 треба набирати менше балів для фінішу на високій позиції. Чому? Бо сам чемпіонат – більш рівний, аніж будь-який інший з топових. «ПСЖ» – фаворит щотижня, але інші можуть програти будь-кому. Порівняйте з нашою УПЛ, де є чіткі групи лідерів, середняків та аутсайдерів. Л1 по рівню конкуренції всередині – топова.

Що по командах, які можуть не продавати?

Насправді, крутий маркер. Якщо ти змушений продавати найкращих футболістів, то хіба ти сам є найкращим? Ні, навряд. У лігах нижчих за топ-5 продавати змушені всі – факт. В Англії можуть цього не робити «Ман Сіті», «Ліверпуль», «Челсі», «Арсенал», «МЮ», є припущення, що ще – «Астон Вілла» та «Ньюкасл» (Уоткінс та Ісак вже не перший рік серед найкращих, але вони їх втримують без істерик з боку футболістів). В Італії не на продаж працюють «Інтер», «Наполі» та «Ювентус», в Іспанії – «Реал», «Барселона» та «Атлетіко», у Німеччині – «Баварія», з обмовками – «Боруссія» Д. та «Баєр» (перша не так багато футболістів «віддала» топ-клубам за останні роки, другий зберіг склад після чемпіонського сезону). У Франції таким є «ПСЖ», а ще – «Марсель». Масові продажі більшості місцевих топів ви згадаєте, а от «Олімпіка» – ні. Цей часто купує вже готових гравців, а не розвиває молодих. Тобто Ліга 1 якщо і поступається іншим топовим у цьому аспекті, то геть мінімально.

Що по підсумках?

Залежить від питання, але найбільш коректна відповідь на більшість про оцінку сили першості: Ліга 1 дійсно на рівні з іншими топ-чемпіонатами. Вона точно ближча до Бундесліги, Ла Ліги та Серії А, аніж до бельгійської та нідерландської першостей. Чи існує вона десь між цими двома світами – так, можна сформулювати це таким чином. Однак ми не можемо щоразу уточнювати, що існують топ-ліги, нетопові чемпіонати та Ліга 1. Її необхідно класифікувати. Якщо так, то топова. Її клуби можуть перемагати команди з інших найсильніших чемпіонатів у Європі. У сезонних заліках рейтингу УЄФА Франція здатна обходити якщо не Англію, то інші країни так точно. Її клуби не виграють багато трофеїв у Європі, однак деяким іншим топ-лігам це не заважає вважатися найкращими, тож це не проблема. Ліга 1 – одне з найбільш конкурентних середовищ на континенті, а деякі місцеві клуби можуть собі дозволити купувати вже готових футболістів, а не розвивати молодь на продаж. Що ще потрібно, щоб вважати чемпіонат топовим?

Аль-Хелаїфі не бреше, коли ставить Лігу 1 в один ряд з іншими топовими. Авжеж, він суб’єктивний (а ви хіба не були б, якби тільки-но виграли ЛЧ?), але його риторика – абсолютно адекватна. Чемпіонат Франції вже зараз серед найкращих у Європі. А після перемоги «ПСЖ» у ЛЧ місцевий футбол може зробити ще один крок уперед. Навряд відбудеться регрес. Коли Роналду знову назве саудівську лігу кращою за Л1, то виглядатиме комічно, адже таким чином кине виклик не лише французькому чемпіонату – ще й німецькому, італійському, іспанському. Бо вони справді на приблизно одному рівні.