Погляд новачка. Почати дивитися Формулу-1 у 2025-му році – гарне рішення

Інколи я натрапляв на гонки Ф-1 по телевізору. Щороку. Особливо сильно я був незадоволений, коли збирався дивитися футбол та вмикав канал, а там – цей спорт замість об’єктивно головного поєдинку дня у якійсь з топ-ліг. Тоді Формула мене засмучувала. Я пробував подивитись одну гонку, але вона не чіпляла: коментатор захоплено розказував про якусь дуель пілотів, а я поза контекстом, тож мені було байдуже. Хтось вилетів з треку? Цікавий момент, але ж не починати цікавитися спортом заради аварій. Хтось переміг? Круто. Мабуть. Або ні, адже ти не знаєш, наскільки вагома ця перемога. Доводиться щонайменше відкрити турнірну таблицю. Але щоразу, як я це робив протягом останніх років, я бачив попереду всіх якогось Ферстаппена з шаленим відривом. Ну, ніби все зрозуміло: є лідер та гегемон. Тоді нащо за цим спостерігати? Плюс, ось ці коментарі від простих людей про «щороку перемагає той, в кого машина найкраща» не додавали мотивації дивитись…

… але я почав зі старту цього сезону. І мені сподобалось. Досі не пропустив жодної гонки. На деякі спізнювався, під час однієї вдома не було світла – вмикав у записі, а до цього уникав спойлерів. Бо дійсно цікаво. Цей текст – про моє знакомство з Ф-1 та про те, що подобається мені, новому глядачу, у цьому виді спорту, а отже, може сподобатися і комусь з вас, якщо ви ухвалите рішення дати йому шанс. Як на мене, воно того варте.

Низький поріг входу

Зачепитися упродовж минулих сезонів, коли вихоплював єдину гонку за декілька місяців по телевізору та забував про Ф-1 надовго, у мене не вийшло – так, правда. Але, я припускаю, так було б і з будь-яким іншим видом спорту. Тому я вирішив заходити серйозно – із самого початку нового сезону. Щоправда, я не був на той час фанатом, тож дізнався про факт старту чемпіонату досить пізно – лише за тиждень, навіть трохи менше, до першого гран-прі. І ось я тут, пишу цю статтю. Отже, тижня вистачило, щоб підготуватись та увійти у сезон разом з гонщиками. Я прочитав декілька прев’ю та переглянув чимало новин. Коли читав уперше, то більшість прізвищ гонщиків була для мене незнайомою. Далі – легше. Ось вже другий блогер поспіль пише про ризики для Хемілтона після зміни команди, а третій – про потенційні проблеми Ферстаппена у захисті титулу. Потроху втягуєшся…

У мене не було жодного знайомого, який цікавився б Формулою, тож покладатися міг тільки на себе. Щось не розумію – пишу десь у коментарі чи у чаті великих спільнот, щоб мені пояснили. Єдині козирі в моїх рукавах – любов до моніторингу коефіцієнтів та розуміння формату фентезі. Щодо коефіцієнтів: якщо дивитися перед стартом сезону і під час прочитання тематичних прев’ю, то плюс-мінус одразу усвідомлюєш, хто – лідери, хто – середня група, а хто – аутсайдери. Добре, вже легше. У фентезі вже багато років граю по різних футбольних лігах (збираєш гравців і отримуєш бали, якщо ті забивають у реальному житті), а тут аналогічна була на офіційному сайті Формули – ну ніби треба було спробувати. Це суттєво спростило знайомство, бо я бачив в одному місці цінник на гонщика – і його результат у балах після гонки. Було неважко оцінювати, хто прогресував та провалився.

Мабуть, це все. Більше нічого такого не робив. Ба більше: я досі багато чого не розумію. Наприклад, тексти про якісь модернізації машин проходять повз мене навіть у випадку, якщо я читаю. Бо не тямлю. Ніколи не мав машини, навіть у таксі катався менше разів, аніж у мене пальців на руках. Посил «команда А змінила деталь Б, а тому може додати» зрозумію, інше – скоріше ні. Чи, ось, інколи натрапляю на коментарі типу «цей гонщик зовсім як…», де згадується хтось, хто водив декілька років тому або навіть більше… Поки що для мене це більше шум, аніж інформація. Поки що. Але перед стартом сезону те саме було з назвами команд, прізвищами пілотів, типами шин, очікуваннями від гонок тощо – а тепер все це «своє», зрозуміле. Для знайомства з реаліями вистачило тижня, для повноцінного занурення – можливо, 3-4 гоночних вікенди. І я при цьому ще встигав футбол дивитися…

Тож почати слідкувати за Ф-1 неважко. Особливо якщо готовий щось почитати (наприклад, прев’ю до гонки), погортати коефіцієнти, здатен виділити трохи часу зазирнути на сайт Ф-1 (там фентезі та предиктор, де можна прогнозувати події гран-прі), маєш знайомого, який дивиться регулярно та може роз’яснити тобі щось незрозуміле. І це круто. Бо в інших видах спорту важче. Наприклад, я намагався дивитися баскетбол – непогано, але мав відчуття, що на найвищому рівні взагалі все вирішують виконавці. Гандбол дивитися у нас важко, адже багато поєдинків доведеться проводити без українського коментатора (чи без жодного взагалі), бо у нас мало трансляцій. Багато інших видів спорту вимагають від тебе глибокого розуміння внутрішньої кухні. Та навіть футбол – це важко, адже дуже багато виконавців, ліг, змагань, ще й важливих матчів по 10+ на тиждень… У Ф-1 точно простіше. Трошки підготувався – і дивись. І знову за тиждень. І ще.

Короткий цикл

Тиждень до гонки, гонка, і все спочатку. Насправді, це дуже зручно. Особливо це відчувається зручним для фанату футболу. Бо тут великих подій забагато, через що жодна з них не відчувається значущою та вагомою. Наприклад, топ-матчі в ЛЧ у вівторок та середу, битва лідерів чемпіонату Англії у суботу, чемпіонський поєдинок для «Барселони» у неділю. Це круто, бо матимеш багато контенту, але чи чекатимеш ти з нетерпінням, наприклад, неділі? Та ні, бо спочатку думки будуть зайняті одним топ-матчем, далі – другим, третім… Може, будуть навіть дні з парою топ-поєдинків. Навіть якщо не втомишся від футболу, то просто сприйматимеш великий матч у неділю як належне. Без захвату. Універсальний маркер: наскільки розчаруєшся, якщо пропустиш подію? Якщо не подивишся топ-гру в АПЛ на вихідних – не так сильно, бо таких буде ще багато, навіть у той же вікенд. Якщо пропустиш гонку Ф-1 – дуже. Бо нова лише за тиждень чи навіть два.

До того ж, повноцінний цикл – це зручно. Десь із вівторка читаєш новини щодо можливих оновлень та змін у командах. У середу-четвер – те саме, але з більшою конкретикою. П’ятниця – практики для пілотів, перше враження від траси та напрацювань команд. Суботу – кваліфікація, такий собі розігрів перед гонкою. Неділя – гонка, тут без коментарів. Понеділок – її обговорення. І так по колу. Напруга наростає щодня аж до гонки, як й інтрига. Потім – полегшення та шанс усвідомити та прийняти результати. Як на мене, ідеально. Цього не вистачає у багатьох інших видах спорту – поступового наростання інтриги та можливості «видохнути». У тому ж футболі «видихаєш» лише влітку, коли добігає завершення клубний сезон. Або раз на пару місяців, коли грають збірні, але навіть тоді тобі підсовують поєдинки для перегляду – все одно глянеш одним оком. У Ф-1 гонка відчувається великою подією.

Гонщики у Ф-1 – особистості

Пам’ятаєте, як декілька років тому Роналду дав інтерв’ю, через яке пішов з «МЮ»? Приблизно тоді ж те саме зробив Лукаку – розповів журналістам, як сильно любить «Інтер», коли вже перейшов до «Челсі». Тоді кожен з нас зробив висновки щодо футболістів. Наприклад, я вкотре впевнився у думці, що Роналду завжди вимагає більшого від себе та взагалі всіх причетних, навіть власників клубу, які не виділяють гроші на модернізацію бази. А ще я дізнався, що Лукаку – схильна до ухвалення емоційних рішень людина. Акцент на слові «людина». Ось саме цього не вистачає. Футболістам зараз ледве не забороняють говорити зі ЗМІ, а якщо навіть дають дозвіл, то частіше за все – на загальні висловлення. Усі коментарі схожі, ледь не однакові. Тому кожен футболіст відчувається персонажем комп’ютерної гри у найкращому випадку. Лукаку та Роналду ухвалили сумнівні рішення з тими інтерв’ю, але завдяки ним ми краще стали розуміти їхній хід думок.

У Ф-1 ми більш-менш розуміємо хід думок головних осіб, гонщиків, із самого початку. По-перше, через коментарі для ЗМІ. Часто тут пілоти дозволяють собі досить багато. Зі свіжого: Норріс ледь не щотижня розповідає, як все погано («не відчуває болід», «не має надмашини», постійна критика себе), а у цьому місяці ще й узяв та просто розкритикував Ферстаппена за його манеру водіння. Хто собі дозволяє подібне з чинних футболістів, наприклад? А у Ф-1 так можна. Не всім, але можна. По-друге, у нас є мікрофони у машинах. Тому якщо під час гонки станеться сварка між пілотом та стратегами команди, то ми про це почуємо, ми дізнаємося це ось прямо одразу – а не із сумнівних інсайдів ЗМІ. Хемілтон розповість команді все, що про неї думає, якщо та не скаже Леклеру його пропустити. Плюс, гонщики інколи будуть лаятися, нехай за це і передбачений штраф: бо вони люди.

У багатьох видах спорту ти вболіваєш за гравців через їхні виступи на полі чи майданчику, але тут – ще й за особистостей. Кожен пілот має свій характер. Їх 20, тож обрати одного-двох-трьох найбільш близьких тобі за духом, моральними якостями тощо неважко. Тобі легше проявляти емпатію та вболівати, бо гонщик – така ж людина, як і ти. Просто на машині та дещо багатша. До речі, після кожного заїзду пілоти виходять з болідів та коментують свій виступ. Трансляція не завершується одразу після фінішу останнього пілота. Так, це задля відчуття масштабу події, але ще – щоб глядач отримав більше Норріса, більше Піастрі, більше Ферстаппена та інших гонщиків. І він отримує: бачить радість та розчарування кожного з лідерів, бачить їхню емоцію та те, як по-різному вони переживають один й той самий результат. Хтось – стриманий, хтось – зовсім ні. І от дивишся на хоча б одного з них і думаєш: «Я б реагував так само». Все, тебе вже «зачепило».

Головна цінність гонки – це події

Круто, якщо переможець – хтось неочікуваний. Але якщо він раптом виграв кваліфікацію та просто зберіг перше місце без конкуренції та боротьби, а більше нічого пам’ятного не відбулось – гонка скоріше погана. Результат є важливим в кожному виді спорту, авжеж, але Ф-1 – один з небагатьох, де лише сенсаційний підсумок не компенсує відсутності великої кількості подій. Найкращий гран-прі – насичений подіями. Нехай буде дощ. Обгони. Боротьба на трасі між парою гонщиків протягом декількох кіл поспіль. Суперечки між пілотом та командою. Якісь порушення та справедливі штрафи. Машина безпеки. Невеличка аварія. Суперечливі рішення команд щодо таймінгу піт-стопів. Варіантів безліч. І кожен здатен подарувати глядачу якусь емоцію, зробити гонку несхожою на інші та дати такі інтриги, на які неможливо було закладатися заздалегідь. І ось якщо щось таке станеться та переможе фаворит, гран-прі все одно можна буде вважати вдалим.

До того ж, Формула-1 – це дуже кінематографічний вид спорту. Тут багато сюжетів. По-перше, бо цікаві персонажі, деякі з яких ненавмисно чи, скоріше за все, навмисно протиставляються одне одному. Наприклад, цього сезону – Норріс та Піастрі поза треком. Один постійно себе критикує та знижує очкування від себе коментарями, а інший – впевнений у собі та завжди спокійний. Чи Норріс та Ферстаппен на треку – і регулярні поразки першого через помилкові рішення та бажання відпрацювати «чисто» та без зайвих ризиків. По-друге, бо боротьба у кожній з груп. Навіть за Бортолето цікаво спостерігати, бо він має найповільнішу машину, але є чинним чемпіоном Ф-2. Як впорається? Що стане причиною проблем – болід чи відсутність досвіду? Чи зачепиться за можливість водити у Ф-1? А ментально точно вивезе? Остаточні відповіді дасть лише увесь сезон, але проміжні – будь-яка гонка. Також інтрига. Раптом не дотягне болід до фінішу – це стане подією та щось дасть гран-прі.

А все може бути ще крутіше…

Здебільшого зараз цікавлюся лідерами, бо ніби природньо фіксуватися на головному, коли тільки заходиш у новий для себе спорт. Небагато розумію про машини. Не розумію якісь меми з відсилками на минуле та такого ж роду порівняння. Не можу прямо на 100% зрозуміти, наскільки крутий обгін, поки мені на це не вкажуть. З шинами також не до кінця розібрався, тому був шокований, коли в одній з гонок м’якші виявилися повільнішими. Ну, ви зрозуміли: я ще багато чого не знаю. Але це також й означає, що я маю можливість зробити свій перегляд гонок у майбутньому більш вдумливим та осмисленим. І тоді, я припускаю, буде ще цікавіше. Авжеж, зникне вау-ефект, але я зможу оцінити те, що поки не в змозі. Для мене буде ще більше інтриг, а очікування гонки буде ще приємнішим, бо я на 100% розумітиму суть коментарів пілотів. Але і так вже непогано. Формула-1 не вкрала у футболу одного глядача – однак подарувала йому альтернативу для перегляду у суботу та неділю.

Можу порадити дивитись Ф-1 вже у 2025-му році. Авжеж, доведеться занурюватись упродовж сезону, але інструменти ті самі: прев’ю в інтернеті, лінія букмекера, допомога когось, хто шарить, ті ж фентезі та предиктор на сайті (у перший сезон, навіть якщо б грали спочатку, все одно б не перемагали, тож починати у березні чи у травні – майже одне й те саме). Як людина, яка ще декілька місяців тому була поза цією тусовкою, можу заявити, що інтриги та сюжети тут є, цікаві персонажі – також, а мемів так абсолютно страшна кількість… А що ще потрібно для знайомства? В кінці кінців, якщо у багаторічного фаната футболу, який нічого не тямить у машинах та до цієї весни думав, що єдиний зірковий Алонсо живе у Леверкузені, все вийшло, то може вийти у будь-кого.

Читайте також:

Гран-прі Монако. Нові правила, розклад, прогноз і головні інтриги етапу