СИНЧУК: «Хочу фізично підготуватися до молодіжного чемпіонату світу U-20»

Український форвард канадського «Монреаля» Геннадій Синчук розповів про свою адаптацію в MLS:

Спілкуюсь з тренерами молодіжної збірної. Підтримую зв’язок з Володимиром Єзерським та Дмитром Михайленком. Що запитують найчастіше? Зазвичай – як рівень, як обстановка, як тренування. Як себе почуваю. Чи поїду в збірну з-за океану? Побачимо. Думаю, так. Хочу повністю адаптуватися, фізично підготуватися до чемпіонату світу.

Буває, списуюсь із Владом Крапивцовим, який грає за іспанську Жирону. Та й з багатьма, з ким перетинався в збірній, також періодично спілкуємося.

Рівень підготовки молодих українських футболістів? У всіх командах, звісно, по-різному. Але зараз в Україні справді робиться акцент на розвиток молоді. Багато клубів над цим працюють. Та й сам футбол змінюється – з’являється все більше молодих гравців. Тому для України важливо розвивати цей напрям.

Цілі на найближчий час? Повністю адаптуватися, фізично підготуватися до чемпіонату світу, показати з командою хороший результат.

Читайте також:

СИНЧУК: «Темп MLS – зовсім інший рівень. Треба думати набагато швидше»

Як швидко вирішилося питання з переходом з Металіста в Монреаль? Чесно – я навіть не знав, що переходжу. Готувався до сезону з Металістом – і мені просто сказали, що я їду в іншу команду.

Прощальний пост із Металістом? Так, це було дуже важко. Ця команда – як сім’я. Ми разом виросли, досі всі дружимо. Але я розумів – треба рухатися далі. Це шанс. – Звісно, підтримаємо зв’язок, майже кожен день спілкуємося, розмовляємо по телефону. Так, різниця в часі це складно. Є таке, що їду тільки з тренування, а вони вже лягають спати. Намагаюся знаходити час, вони також.

Тут найчастіше доводиться спілкуватися англійською. Незважаючи на те, що тут багато хто спілкується французькою, усі добре володіють англійською. У роздягальні теж всі говорять англійською. Мій рівень англійської? Так, звісно, набагато краще. Можу розмовляти з хлопцями. Хоча в американців є свій акцент, і не завжди легко їх зрозуміти.

Наскільки комфортно в Канаді? Так, мені тут подобається. Наприклад, Монреаль, де я живу, іноді чимось нагадує мені Київ. На мою думку, це найкраще місто в Канаді. Але водночас є відчуття, що це не Україна – коли розумієш, що тебе оточують не українці, з’являється певна внутрішня дистанція. А от коли приїжджаю у рідний Харків – відчуваю, що це справді моє найкраще місто.

Тут справді багато українців, велика діаспора. Але я ще нікого не зустрічав. У команді, на жаль, теж немає українців – навіть тих, хто хоча б якось пов’язаний з Україною. Окрім Монреаля, ще був у Торонто, Оттаві – дуже гарні міста. Щодо погоди можу сказати: коли я приїхав – це був приблизно березень – було дуже багато снігу, холодно. Але коли ти футболіст, то це сильно впливає на тебе».