СВІТОЛІНА: «Подивимося, чи зможу я дограти до Олімпіади 2028 року»

Українська тенісистка Еліна Світоліна поділилася в інтерв'ю своїми спогадами про церемонію відкриття Олімпійських ігор у Парижі, де вона тримала головний прапор нашої країни.

– На Олімпіаді в Парижі ви були прапороносцем і мабуть, це стало для вас чимось неймовірним. Як ви згадуєте цей день? Саму церемонію на Сені, дощ – як усе це пройшло?

– Для мене це був мікс емоцій, тому що, з одного боку, для мене це була величезна честь, особливо в такий складний час для моєї країни, бути однією з тих, хто несе прапор. З іншого боку, це була моя перша церемонія відкриття. Зазвичай тенісисти в ній участі не беруть, тому що змагання починаються вже наступного дня, і ми просто готуємося до ігор.

Але оскільки я була прапороносцем, мені потрібно було бути там обов'язково. А погода, м'яко кажучи, нас не порадувала – йшов проливний дощ, і я промокла буквально до нитки. Решта спортсменів і тренерів були хоч якось захищені - у них були дощовики, пластикові накидки, а я не могла вдягнути нічого, тому що ми перебували на найпершому човні, прямо біля початку колони. Це було нелегко – ми промокли повністю, і знадобився час, щоб прийти до тями. Але, незважаючи на все це, бути прапороносцем своєї країни – це особливе почуття. Це момент, який залишиться зі мною до кінця життя.

– Гадаєте, коли вам буде 60 чи 70 років, ви згадуватимете цей день як один із топ-3 чи топ-5 моментів свого життя – з погляду гордості за країну, за те, що це було щось по-справжньому особливе?.

– Так, безумовно. Бронзова медаль у Токіо – перша в історії України в тенісі, участь у церемонії відкриття, коли ти несеш прапор... Це ті моменти, які особливо цінуєш. Для моєї країни Олімпіада – це дуже велика подія. Так що так, для мене це було вкрай важливо і я дуже пишаюся всіма зусиллями, яких доклала. Сподіваюся, що у мене вийде завоювати ще одну медаль. Подивимося, як почуватиметься тіло і чи зможу я дограти до Олімпіади в Лос-Анджелесі 2028 року.