Карраско підставив Колісника, Григорчук – не мовчав. Революція в ЛНЗ

Пасхальні вихідні подарували українським фанатам немало сенсаційних результатів в матчах Української Прем'єр-ліги. Чого тільки вартує шалена перемога ковалівського «Колоса» над донецьким «Шахтарем» (2:4), або ж втрата очок житомирського «Полісся» в грі з «Лівим Берегом» (1:1) в День народження Імада Ашура. Але керівництво черкаського ЛНЗ вирішило затьмарити все вище сказане. Президент «фіолетових» Віктор Кравченко неочікувано звільнив генерального директора Андрія Колісника та Євгена Тарасенка, що працював спортивним директором ЛНЗ – грім серед ясного неба. Але ж, чи дійсно серед «ясного»? Нумо розбиратися!

Андрій Колісник – футбольний функціонер з нотками блогера, який завжди прагне більшого, але ж менеджмент – це складніше, ніж здається

Андрій Колісник – прогресивний фахівець, але він ніколи не приховував, що робить лише перші кроки в професійному футболі, поступово перетворюючись з футбольного блогера в топ-менеджера. Андрій точно не боїться ухвалювати складні рішення, беручись до роботи у клубах, де потрібно будувати все «з нуля». Проте, точно варто сказати, Колісник йде туди – де є гроші! Як неодноразово заявляв сам фахівець: «Не люблю працювати без задач». Не так багато клубів в Україні, які готові ставити конкретні завдання і, що найголовніше, виділяти під ці завдання серйозні гроші. Керівництво ЛНЗ зайшло в український футбол, «відкривши двері з ноги». А як по іншому? А – ніяк... Найбагатші аграрії України, які дуже люблять футбол.

Саме Андрія керівництво «фіолетових» прагнуло бачити біля керма своєї команди. Молодий амбітний фахівець, який лише починає свій шлях у футболі, в очах якого – «полум'я». Саме така кандидатура потрібна була босам черкаської команди на початку свого шляху у найвищому дивізіоні чемпіонату України. Колісник неодноразово говорив, що багато чого створив в Черкасах «з нуля» (від клубного офісу – до стратегії розвитку, де через п'ять років мали грати свої вихованці) – це факт. За це Respect. Але чи ці заслуги роблять Колісника топ-фахівцем в сфері генеральних директорів? Питання досить риторичне.

Андрес Карраско – one love, але тривоги. В Україні чи в роздягальні «фіолетових» – ось в чому питання!

У дебютному сезоні «фіолетових» зовсім недовго очолював Олександр Ковпак, який, до речі, вже втратив роботу в структурі ЛНЗ. Рятувати «фіолетових» прийшов тренер «старої школи» Олег Дулуб, який спромігся показати неймовірний результат – 7 сходинка турнірної таблиці з рекордним 41 пунктом в УПЛ. І це все без клубної бази, професійного відновлення та з українцями у складі. Після такого результату Дулуба «попросили» з клубу, заявивши, що структура футболу білоруського фахівця не влаштовує керівництво клубу.

Колісник і Ко хотіли бачити атакувальний футбол у виконанні «фіолетових». Під іспанську «тікі-таку» запросили іспанського фахівця Андреса Карраско. Завдання – стиль гри, який передбачає контроль м'яча, футбол, який подобається фанатам і викликає жах у суперників. Умови праці у іспанського фахівця були вже куди кращими: клубна база з різноманітними полями, тренажерний зал, різноманіття легіонерів – бери і ліпи. Домінуй! Здавалося, Андрес тут надовго, а Колісник – знайшов свою креатуру, з яким можна досягнути багато чого.

Починалося все дійсно дуже потужно. ЛНЗ здобув 10 залікових пунктів після 5 зіграних матчів УПЛ, футболістам подобався підхід іспанця до тренувального процесу, а вболівальники – дякували за результат, хоч не дуже й бачили «тікі-таку». Але... в моменті все зникло. Іспанець здебільшого довіряв легіонерам, що зіпсувало атмосферу в роздягальні. Андрес втратив контроль над колективом, що позначилось на результатах клубу – Карраско було звільнено ще до завершення першого кола чемпіонату. Сам Колісник говорив, що причина – тривоги в Україні. Віримо? Я – ні. Більше вірю у «тривоги» у роздягальні «фіолетових», які не зміг витримати надто м'який іспанець.

Роман Григорчук – креатура Колісника, яка ж його і погубила! Могло бути інакше?

Взимку ЛНЗ запросили до керма першої команди відомого українського фахівця – Романа Григорука. Андрій Колісник роздав багато інтерв'ю, де заявляв, що клуб дуже радий, що підписав Григорчука. Роман Йосипович став повною протилежністю м'якому Карраско. Це відразу відчули не лише футболісти, але й топ-менеджери клубу. Після перших матчів на чолі ЛНЗ коуч відразу заявив, що команда недоукомплектована та потребує підсилення у кожній ланці. Це Григорчук не соромився повторювати всюди, немов натякаючи на недопрацювання Колісника і Тарасенка. Продовжилось це і під час весняних матчів чемпіонату. Авторитет Романа Йосиповича змусив менеджерів черкаського клубу активно діяти на трансферному ринку навіть взимку, коли весь український футбол менш активний.

Драмбаєв із «Кривбаса», Кушніренко та Танковський з «Полісся» – хороші трансфери для середняка українського футболу, але Роман Григорчук продовжував наполягати: «Команда погано укомплектована». Фахівець не боїться критикувати заявляючи, що від нього вимагають результат. Керівництво «фіолетових» дійсно мріє про єврокубки й вірить, що це можливо саме з Григорчуком. «Карт-бланш» Романа Йосиповича змусив Колісника і Тарасенка далі шукати футболістів. Підсумок – підписання Бені Макуана та Джевісона Беннетта.

Результати мали ставати кращими, але нічого кращим не стало – ЛНЗ продовжував вільне падіння щаблями турнірної таблиці, не демонструючи футболу, на який очікували всі. І керівництво, і фанати, і, думаю, суперники, яким завжди було важко грати проти команд, які очолював Роман Григорчук – просто провал. Провал, який все ж намагався виправдати Роман Григорчук, але було помітно, що йому не подобаються дії деяких футболістів (легіонерів), що він не приховував у своїх післяматчевих інтерв'ю, як не приховував і того, що хотів би мати у своєму складі інших футболістів. Коуч неодноразово говорив про бажання підписати Тимура Стецькова, який нині грає за львівські «Карпати» та Едуарда Сарапія, що виступає за житомирське «Полісся», немов знову натякаючи на погану трансферну роботу Колісника і Тарасенка, відкрито про яких, звісно ж, не сказав жодного поганого слова.

Останньою краплею для керівництва стала нічия з «Інгульцем» – у президента ЛНЗ Віктора Кравченка, просто не витримали нерви. Після гри функціонер звільнив і Андрія Колісника, і Євгена Тарасенка. Чи правильно зробив? Можливо, емоційно, але, думаю, правильно! Повторюсь, хороший футбольний блогер – не завжди хороший топ-менеджер. Григорчук відкрито говорив про пробіли і недопрацювання менеджменту і його почули. Ось так і виходить... Колісник вистрілив собі в ногу, запропонувавши керівництву ЛНЗ кандидатуру Григорчука, який виявився не таким лояльним до Андрія, як «свій» іспанець Карраско, з яким Коліснику було куди простіше. Потягнув на дно Андрій із собою і Євгена Тарасенка.

Фанати вважають, що відсутність результатів – провина Григорчука, не розуміючи, чому не звільнили саме його! Поясню

Ну, тут прям надто коротко. Роман Григорчук прийшов взимку. Неодноразово говорив, що незадоволений комплектацією команди, спробувавши додати більше якісних українців до складу ЛНЗ, показуючи топ-менеджерам, що легіонери – не дуже то і якісні. Чого лише варте оголошення про відхід ізраїльського форварда Осами Халайли, в момент, коли у Григорчука не залишається жодного номінального форварда. Фахівець, немов погодився зі словами Мирона Маркевича, який неодноразово заявляв, що якісні легіонери нині в Україну не поїдуть. У кулуарах кажуть, що в наступному сезоні ЛНЗ візьме інший вектор розвитку, а тому, власне – й інших топ-менеджерів, з якими буде куди простіше працювати і самому Григорчуку.

Василь Каюк як уособлення частини стратегії Андрія Колісника. Юний фахівець, що знає власну академію, але недовго в головній команді не затримається?

Керівництво ЛНЗ досить швидко знайшло заміну Андрію Коліснику, призначивши 25-річного Василя Каюка, який дотепер очолював клубну академію. Каюк приєднався до академії «фіолетових» зовсім нещодавно, фактично створивши її з «нуля». Саме цю стратегію розвитку клубу хотів реалізувати Андрій Колісник. У Василя виходило досить непогано. Всі вікові категорії в чемпіонаті ДЮФЛ впевнено крокують до плей-оф. Завдячувати цьому Віктор Кравченко може саме менеджерським здібностям Каюка. Василь зібрав дітей, тренерів та інших фахівців з усієї України, що дозволило «фіолетовим» вже з перших сезонів конкурувати з найсильнішими академіями України. Чого вартий лише «кейс» Мирослава Доника, який в 15-річному віці підписав контракт з основною командою фіолетових. Проте академія – одне, професійний футбол – зовсім інше. Каюк – тимчасове рішення, яке точно не зробить гірше, але для боротьби за єврокубки потрібен досвідчений фахівець, який буде працювати на благо клубу. Хто ж це буде? Побачимо!