Схилимо голови. Фан Зорі, мріяв про український Луганськ, поліг у Маріуполі

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Ігоря Соловйова, молодого патріота з Луганщини, який підтримував рідну «Зорю», мріяв про те, що його край знову буде синьо-жовтим, за це воював у лавах «Азова» і поліг рівно три роки тому, 11 квітня 2022-го, 22-річним у Маріуполі.

Життєвий шлях

Ігор Соловйов народився 23 жовтня 1999-го в місті Довжанську (колись – Свєрдловск) на Луганщині. До п'ятого класу Ігор навчався у місцевій школі №6, а потім вступив до Кадетського корпусу імені Харитоненка в Сумах, після чого продовжив навчання в луганській гімназії №60.

Хлопець дуже любив тварин, тому згодом пішов навчатися до кінологічного коледжу за професією «Кінолог».

Близькі згадують Ігоря, як комунікабельну та відкриту людину. Він умів дружити, був уважним до людей та віддавав перевагу діям та руху, прагнув до самоствердження та самостійності, активно відстоював власні позиції, мав розвинуте абстрактне мислення, був кмітливим і оперативно приймав рішення, завжди намагався розвивати не лише тіло, а й інтелект.

Слід у спорті

З першого класу Соловйов займався плаванням та футболом. З ранніх років визнавав лише одне місце – перше. Батьки хлопця згадують, як на перших змаганнях з плавання в шестирічному віці Ігор посів друге місце, а коли вийшов з басейну, то порвав грамоту.

У Луганську Соловйов грав у футбол в одній з місцевих команд. Намагався приділяти улюбленому виду спорту якомога більше часу. Грав всюди, де тільки було можливо. Врешті, футболістом хлопець не став, але з 2019-го, тобто коли йому було 19, переїхавши до Києва, став активним вболівальником рідної «Зорі».

Бойовий досвід

Ігор був небайдужим і соціально активним ще зі шкільної лави. Він через серце пропускав події Революції Гідності, а потім болісно сприйняв подальші події й найперше – окупацію частини рідного краю москалями. Через те ще з 2015-го, 15-річним Соловйов почав замислюватися над тим, щоб вступити до лав «Азову». Врешті, це відбулося в 2020-му, коли хлопець вже мешкав у Києві. Юнак служив на посаді оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки роти оперативного призначення. Мав позивний «Шкєт».

Загибель

Початок повномасштабного вторгнення «Шкєт» зустрів у Маріуполі. Останнє повідомлення з оточеного міста Ігореві батьки отримали від сина 20 березня 2022-го. А 11 квітня Ігор Соловйов загинув під час боїв внаслідок уламкового поранення в живіт. Звістку про смерть Ігоря рідні отримали тільки 24 квітня.

В березні 2023-го відбулася презентація книги «Маріуполь. Книга хоробрих» авторства захисника «Азовсталі» Руслана «Давида». У ній автор згадує луганського побратима: «В той день, коли Граф був смертельно поранений, отримав важкі поранення також і боєць із позивним «Шкєт». Я побачив, як хлопці з його групи принесли на нашу позицію тіло, яке не подавало жодних ознак життя. І це був саме він – завжди усміхнений хлопець, з яким я познайомився в перший день перебування в Маріуполі... Про «Шкєта» в мене залишилися тільки теплі спогади. Знав його не дуже давно, але ми швидко знайшли спільну мову. Він був майже наймолодшим серед нас. Все життя в нього було попереду, він міг опанувати безліч професій, але місто смерті поховало під собою молодого воїна назавжди».

Вшанування

25 квітня 2022-го Ігор Соловйов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований на Лук’янівському цвинтарі в Києві.

Читайте також:

Схилимо голови. Фанат Таврії, який боронив Київ, загинув на Запоріжжі