Проба пера. Чому Олександрія поки що не має стратегії розвитку вдовгу

У поточному сезоні української Прем'єр-ліги, на радість багатьом уболівальникам, в чемпіонській битві між «Динамо» та «Шахтарем» нарешті виникла горезвісна «третя сила». Нею поталанило стати «Олександрії» – команді під керівництвом Руслана Ротаня, чиї методи спочатку нещадно критикувалися у пресі, і який частково був змушений під тиском невдалих первісних результатів та негативних оцінок дещо переглянути свій підхід до справи.

Нинішня «Олександрія» Ротаня – це команда, яка не зациклюється на контролі м'яча, а намагається грати у грамотний, збалансований та місцями навіть прагматичний футбол, здатний приносити результат. Якщо в сезоні-2022/23 («жовто-чорні» завершили його на 6-му місці) «Олександрія» займала четверте місце в УПЛ за середнім показником володіння м'ячем у матчі (57%), а в сезоні-2023/24 (фініш на 8-му місці) – п'яту позицію (52%), то прямо зараз підопічні Ротаня йдуть тільки шостими у лізі за цим показником (52,9%), поступаючись не лишень «Шахтарю» (61,6%) та «Динамо» (57,7%), а й ЛНЗ (55,3%), «Поліссю» (53,7%) та «Карпатам» (53,5%).

Разом із «перепрошивкою» ігрової стилістики першої команди в «Олександрії» також відбувається і поступове переформатування топ-менеджменту, а разом з ним – й формування нових планів та стратегічних задумів. Щоправда, станом на зараз все виглядає таким чином, що аж надто вдовгу (за мірками нашого футболу під такий критерій потрапляють хоча б найближчі п'ять років, не кажучи вже про більш віддалені часові проміжки) «жовто-чорні» планів не будують, і ось чому такий висновок напрошується…

Невизначена ситуація із головним тренером

Наскільки це відомо з відкритих джерел, контракт Руслана Ротаня з «Олександрією» закінчується влітку цього року. І що найцікавіше – поки що, незважаючи на надуспішний в історичному плані сезон для команди, клуб не поспішає пропонувати фахівцю нову трудову угоду. З чим це пов'язане, знають лишень топ-менеджери «жовто-чорних» та, мабуть, сам Ротань із членами його тренерського штабу. Можливо, між сторонами просто існує якась джентльменська угода, згідно з якою спершу потрібно викластися по максимуму у сезоні-2024/25, а вже потім, маючи чітке розуміння, на що можна претендувати в найближчому майбутньому, сідати за стіл переговорів. Але не варто виключати й протилежне: що Ротань більше не бачить себе в «Олександрії», розуміючи, що досяг у цьому клубі стелі розвитку і десь навіть, можливо, перевершив її, а тому для нього краще та вигідніше піти саме зараз – на гребені слави.

Така ситуація вже породжує безліч чуток про майбутнє головного тренера «Олександрії», що може негативно позначитися на результатах команди безпосередньо у фінальних турах, коли «жовто-чорні» й матимуть пік боротьби або з «Динамо» за «золото», або із «Шахтарем» за «срібло».

Нещодавно у ЗМІ навіть з'явилися твердження про інтерес до Ротаня із Саудівської Аравії. Безумовно, така інформація якщо й може щось «зігріти» 43-річному наставнику, то тільки гаманець, але аж ніяк не амбіції, тому що переїзд на Близький Схід точно не виглядатиме кроком уперед в професійному плані, що можна простежити на кар'єрі Сергія Реброва, який свого часу фігурував у чутках про призначення в той чи інший клуб Англії, проте після вояжу до Саудівської Аравії та ОАЕ геть-чисто випав із порядку денного на Туманному Альбіоні.

Але для «Олександрії» наразі важливо відзначати одне: у той момент, коли команда переписує історичні досягнення в еліті вітчизняного футболу, керівництво клубу не має твердої гарантії того, що один із ключових творців нинішніх успіхів – Руслан Ротань – залишиться керувати «жовто-чорними» й надалі, а це фактор, який однозначно не дає щось повноцінно планувати вже зараз.

Безглузда втрата цінних кадрів

Найчастіше у ЗМІ можна натрапити на хвалебні відгуки про роботу нинішнього топ-менеджменту «Олександрії» на чолі із молодим гендиректором клубу Іваном Кузьменком та таким самим представником нової генерації функціонерів Іваном Тельком, котрий обіймає посаду спортивного директора. Обидва ці фахівці дійсно демонструють вражаючий рівень розуміння футбольних процесів, що у перспективі може допомогти «Олександрії» вибратися на достатньо високий рівень у вітчизняному футболі.

Однак не можна оминати увагою і невдалу діяльність (а часом і бездіяльність) керівництва клубу. До прикладу, за підсумками поточного сезону «Олександрія» де-факто втратить двох дуже важливих футболістів першої команди, за якими або були прийняті відверто дивні рішення, або вони не були прийняті вчасно.

Давайте конкретніше. Перший приклад недалекоглядності рішень – голкіпер Георгій Єрмаков. Цей вихованець академії «Шахтаря» опинився в «Олександрії» ще навесні 2021 року, коли його орендували у «гірників» під виступи за молодіжну команду. Через рік із невеликим «жовто-чорні» блискуче вгадали, пішовши на підписання повноцінного контракту з Єрмаковим, який виявився непотрібним «Шахтарю» й залишив донецький клуб вільним агентом.

Втім, остаточної віри у таланти Єрмакова в «Олександрії» так і не продемонстрували. І коли в серпні минулого року на горизонті з'явився ізраїльський «Маккабі» з Хайфи із вельми скромною пропозицією на Єрмакова у розмірі 100 тисяч євро, боси «Олександрії» її прийняли, виторгувавши лишень право на зворотну оренду голкіпера на сезон-2024/25.

В результаті прямо зараз Єрмаков – один з найкращих воротарів УПЛ, як за оцінками експертів, так і за даними низки статистичних порталів та платформ. Оціночна вартість Георгія навіть на Transfermarkt вже дорівнює 1 мільйон євро – виходить, що «Олександрія» банально «прокачала» футболіста для «Маккабі», який прийдешнім літом отримає гарну можливість або залишити Єрмакова собі, або ж миттєво перепродати його кудись ще, отримавши прибуток, в рази вищий за попередню інвестицію…

Другий випадок безглуздої втрати цінних кадрів пов'язаний вже не з діями, а із бездіяльністю топ-менеджменту «Олександрії». Йдеться про кейс Івана Калюжного, котрий також опинився у таборі «жовто-чорних» ще на початку 2021-го, але талант якого в клубі так і не зуміли розгледіти заздалегідь, у тому числі відправляючи хавбека по орендах – то в індійську «Кералу Бластерс», то у ЛНЗ.

Про те, що контракт Калюжного розрахований до літа 2025-го в керівництві клубу не могли не знати і влітку минулого року, наприклад. Але тоді жодних дій з боку босів «Олександрії» не було вчинено, а розпочати переговори щодо пролонгації співпраці клуб вирішив тільки після того, як Калюжний феєрично дебютував у складі національної збірної України.

Далі перипетії розвивалися таким чином, що узгодити новий контракт із Калюжним в «Олександрії» не вийшло, так само як і домовитися про продаж опорника у зимове трансферне вікно. У результаті Іван оформив пре-контракт із «Металістом 1925», куди й перебереться на правах вільного агента прийдешнім літом, залишивши «Олександрію» і без грошей, і без ключового гравця в центрі поля.

Єдине, що вигідно вирізняє менеджмент «Олександрії» і самого Калюжного від низки інших прецедентних ситуацій, які ми вже бачили в УПЛ у останні роки, так це те, що в клубі не стали засилати свого лідера в дубль, демонструючи якісь образи або ще щось, а сам хавбек продовжує битися за «жовто-чорних», професійно і до кінця виконуючи обов'язки за контрактом.

Підвішений стан ключових зірок-легіонерів

Але це ще не все щодо кадрових аспектів. Вже зараз для «Олександрії» актуальним стає питання майбутнього 28-річного центрбека Мігела Кампуша. Контракт португальського футболіста, котрий є лідером оборони «жовто-чорних», розрахований до кінця червня, і поки не надходило жодних повідомлень щодо готовності сторін до пролонгації співпраці.

Наприкінці минулого року в пресі з'являлися повідомлення про те, що «Олександрія» отримала пропозицію з Японії на 500 тисяч євро стосовно Кампуша, однак трансфер португальця тоді так і не відбувся, так само як і досі з ним не був підписаний й новий контракт. А це означає, що «жовто-чорні» можуть услід за Калюжним безкоштовно втратити і ще одного з лідерів. Не схоже, що мова йде про якусь довгострокову стратегію розвитку, якщо клуб дозволяє йти без компенсації одному ключовому футболісту за іншим, погодьтеся…

Йдемо далі. Вже зараз топ-менеджменту «Олександрії» настав час потурбуватися про стан справ довкола контракту ще одного зіркового легіонера команди Ротаня – 22-річного вінгера Хуана Безерри. Бразилець став одним із відкриттів поточного розіграшу сезону в УПЛ та показав видатний прогрес, однак його трудова угода з «Олександрією» розрахована до кінця сезону-2025/26, тобто вже наприкінці нинішнього року контракт Безерри виявиться незахищеним і будь-який клуб зможе оформити з ним попередню угоду, а далі – все за «накатаною схемою» Калюжного?

Все, що відбувається – це «проба пера»

Чому «Олександрія» не поспішає продовжувати контракти із тими ж Кампушем та Безеррою, так само, як і що стоїть за відсутністю хоча б переговорного процесу із тренерським штабом на чолі з Русланом Ротанем? Звичайно, не можна виключати, що футболісти та наставник просто не бачать себе більше в стані «жовто-чорних» і хочуть зробити наступний крок у кар'єрі, скориставшись моментом вдалих виступів із «Олександрією», але…

Куди більше схоже на те, що головний інвестор та за сумісництвом президент «Олександрії» Сергій Кузьменко банально вичікує, чим закінчиться нинішній сезон, і тільки після цього він буде готовий роздумувати над доцільністю серйозного залучення фінансових ресурсів у подальший розвиток клубу. Іншими словами, якщо «жовто-чорні» зуміють зайняти місце, яке дозволятиме гарантовано зіграти восени в єврокубках і, як наслідок, претендувати на непогані призові від УЄФА, тоді в «Олександрії», вочевидь, будуть готові до нових серйозних для себе інвестицій або, як мінімум, підтримки їх на поточному рівні.

Зі сторони поточна ситуація виглядає як свого роду «проба пера» для оновленого топ-менеджменту «Олександрії», який має «скласти іспит» перед президентом клубу Сергієм Кузьменком. Якщо молоді функціонери (серед яких і син президента – гендиректор Іван Кузьменко) та команда Ротаня порадують інвестора результатами, тоді буде одна розмова – готовність до продовження контрактів на покращених умовах, підписання нових гравців тощо. Але якщо на фініші щось у «Олександрії» розладнається й підопічні Ротаня фінішують не там, де їм хотілося б, то викидати гроші на вітер керівництво не забажає, і ймовірно, запровадить режим економії на найближчі кілька років.

Вибудовувати перспективні плани вдовгу, підкріплюючи їх кадровими підписаннями для першої команди, в «Олександрії» не поспішають. Втім, ця тенденція наразі цілком актуальна для більшості амбітних клубів УПЛ, окрім «Шахтаря» та «Динамо». У тому ж «Поліссі» новим футболістам зазвичай пропонують контракти із терміном дії максимум на 3-4 роки. Ось і «жовто-чорні» прямо зараз, якщо довіряти даним Transfermarkt, не мають на контракті жодного виконавця, контракт якого був би розрахований більш ніж на три наступні роки. Такі відносно нетривалі «горизонти планування» говорять про одне – топ-менеджмент «Олександрії» поки не впевнений на 100% у тому, що їхній проект зможе бути таким же успішним, як зараз, і через два, три, а то й п'ять років.

І в цілому зрозуміти босів «жовто-чорних» можна: тут і фактор триваючої російсько-української війни, і перманентні економічні проблеми… Та й у попередні роки скільки горезвісних «третіх сил» періодично виникало у вітчизняному елітарному дивізіоні? І чи треба говорити, де усі вони зараз?

Ось і виходить таке собі замкнуте коло, в якому доводиться існувати нинішньому клубному українському футболу в цілому та «Олександрії» зокрема: з одного боку вкрай складно вибудувати успішний та стійкий проект без грамотного плану розвитку вдовгу, а з іншого – в умовах, коли невідомо чого очікувати не те, що завтра, а навіть через годину, щоб загадувати щось на наступні п'ять, сім чи десять років, потрібно бути не просто професіоналом своєї справи, але ще й фантастичним оптимістом. Хоча, як кажуть, саме на оптимістах і тримається весь наш світ…