Схилимо голови. Ватерполіст і фанат, який поліг за рідний Маріуполь

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. З сьогоднішнього дня до цієї акції напряму долучається Sport.ua. На жаль, календар смертей українських героїв уже настільки великий, що майже щодня вшановуємо роковини людей, пов’язаних зі спортом.

Сьогодні схиляємо голови перед пам’яттю Богдана Хохленкова, 29-річного воїна на псевдо «Пентагон», який був кандидатом у майстри спорту з водного поло і фанатом футбольного клубу «Маріуполь».

Життєвий шлях

Богдан народився 8 квітня 1992 року в Маріуполі на Донеччині. Був активною дитиною, з задоволенням навчався в школі. Закінчив Приазовський державний технічний університет, працював на комбінаті Ілліча.

Слід у спорті

У 8 років батько відвів Богдана у басейн для того, щоб покращити здоров’я спини. Буквально за два заняття хлопець навчився плавати й сам записався на водне поло. Три роки поспіль у Богдана були тренування на шосту ранку та п’яту вечора. Хлопець сильно полюбив ватерполо. Настільки, що сам вставав о пів на шосту, біг на перший трамвай. Він подавав великі надії. Згодом Богдана взяли в основну команду «Ільїчовця», 13-разового чемпіона України з водного поло. Виступаючи за нього, Хохленков здобув звання кандидата у майстри спорту. Після 9 класу Богдан вступив до технікуму, але постійно брав участь у змаганнях, мав чимало нагород.

Поряд із тим, під час навчання у вузі хлопець познайомився з хлопцями з фанатського руху «Маріуполя», з 2012-го почав відвідувати трибуну найактивніших прихильників команди, їздив на виїзди. Богдан був учасником колективу «Проект 32».

Служба у війську

З початком російського вторгнення в 2014-му чимало хлопців з фанатського руху «Маріуполя» вступили до лав «Азова». Богдан спершу придивлявся до цього бойового формування, у 2015-му як волонтер допомагав бійцям, які звільняли Широкине, продуктами, одягом тощо. Врешті, сказавши батькам, що їде на роботу до Києва, поїхав у столиці, щоб отримати на базі «Азова» вишкіл і невдовзі сам став воїном.

Богдан взяв собі псевдо «Пентагон», похідне від району в Маріуполі, в якому мешкав. Спершу служив артилеристом, але потім перевівся до взводу розвідки 2-го батальйону полку, мав посаду інструктора, водолаза-розвідника, став командиром відділення. Хохленков навчив правильно плавати усіх бійців свого підрозділу. У 2019 році Богдан провів дев’ять місяців на Світлодарській дузі.

Загибель

З перших днів повномасштабної війни «Пентагон» разом із побратимами з «Азова» почав боронити рідний Маріуполь. Після майже місяця пекельних боїв 22 березня отримав кульове поранення і три дні знаходився на «Азовсталі». Потім Богдана та інших важкопоранених бійців евакуювали в Дніпро, у лікарню імені Мечникова. 28 березня 2022 року серце старшого сержанта Богдана Хохленкова зупинилося.

Сім’я

В Богдана було велике кохання. З Маріанною хлопець познайомився в 2012-му. Тоді йому було 20, коханій – 16. Між Пентагоном і Приморським районом, де мешкала дівчина – 13 кілометрів відстані. Цю відстань у різні кінці Маріуполя Богдан, щоб побачитися з Маріанною, долав щодня. Наприкінці січня 2022-го в подружжя народилася донька, яку назвали Афіною. Тато був на пологах, сам перерізав пуповину.

Та довго насолоджуватися батьківством хлопцеві не довелося. 22 лютого він відбув на базу «Азова» в Маріуполі, коли все почалося, подбав, аби дружина й донечка були в безпеці, а сам прийняв бій.

Після поранення ще встигла побути з чоловіком у лікарні імені Мечникова. Виданню «Свої» вона казала: «Момент зустрічі був дуже емоційним, але у мене був шок: Богдан сильно змінився за місяць, схуд, до його тіла було проведено багато трубок, воно було перебинтоване. Йому на той момент вже зробили дві операції. Говорити Богданові було важко. Пізніше нам дозволи зайти в реанімацію з Афіною. Він навіть трохи потримав і її за руку і намагався усміхатися».

Маріанна була поруч з чоловіком практично до останніх митей життя, навіть допомагала медсестрам робити деякі маніпуляції.

Вшанування

Богдана Хохленкова поховали у Дніпрі на Краснопільському кладовищі (військовий сектор). Батьки бійця змогли приїхати тільки через два тижні після поховання, до цього вони були в окупованому Маріуполі і не знали про загибель сина.

В 2016-му «Пентагон» отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». З того часу він отримував різні бойові нагороди, зокрема в 2022-му, ще за життя був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Орден «За мужність» ІІ ступеня Богданові Хохленкову вручили посмертно – «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Читайте також:

«Чую, кров виходить. Але вижив. Мабуть, Янгол Охоронець ходив поруч»