Чому Сокіл більше не чемпіон? Слово головному тренерові

Київський «Сокіл» програв у півфіналі плей-оф «Кременчуку». Найтитулованіша українська команда не потрапила в фінал вперше з часу відродження влітку 2020-го. І то за умови, що регулярний чемпіонат «Сокіл» виграв, а «Кременчук» став лише четвертим. Звичайно, обиватель сприйняв такий результат як сенсацію. Власне, питань до наставника «Сокола» Олега Шафаренка накопичилося чимало. Сподіваємося, в цьому інтерв’ю Sport.ua отримаєте вичерпні відповіді.

– Почну з того, що ще минулого літа, перед тим, як команда почала підготовку до нового сезону, я прийняв рішення омолоджувати склад, – бере слово Олег Леонідович. – «Сокіл» покинуло кілька виконавців, які в попередніх сезонах були на провідних ролях – Артем Бондарєв, Ігор Слюсар, а раніше Сергій Бабинець. Це були лідери команди, на яких трималася не лише гра, а й роздягальня. Це були перевірені бійці, справжні чоловіки, яким ми дуже вдячні за той вклад, який вони зробили у виступи «Сокола».

Звісно, вдаючись до таких кроків, я розумів, що нам буде важко. Бо навіть ті молоді гравці, які виступали за команду в попередніх сезонах, скажімо, Данило Римар, Максим Жеребко ніколи не були на лідерських ролях. Щоб набути відповідних рис, їм потрібен час і досвід. Банально треба багато грати.

Враховуючи вище сказане, я попередив керівництво клубу, що посідати найвищі місця нам буде важко. Нас очікувала важка робота з прицілом на майбутнє. Але цей процес колись треба починати.

– Вигравши регулярний чемпіонат, команда показала, що за чемпіонство боротися здатна. Тому й поразка в півфіналі від «Кременчука», який у регулярному чемпіонаті «Сокіл» переміг п’ять разів з шести, сприймається вболівальниками болісно.
– Перемога в регулярному чемпіонаті стала плодом якісної підготовки. Це показник стабільності і того, що ми знаходимося на правильному шляху. Поряд з тим, значення цієї перемоги ми не переоцінювали. Як і стримано сприймали той факт, що «Кременчук» перемогли майже в усіх матчах. Пригадую, два роки тому «Сокіл» навпаки «Кременчуку» в регулярці п’ять з шести матчів програв, а в підсумку став чемпіоном. Бо плей-оф – для дорослих гравців, вже сформованих виконавців. Яких у «Кременчука» на цей час більше.

Зрештою, не скажу, що ми не могли виграти. Ми добре підготувалися до плей-оф і розраховували перемогти. Але в перших двох матчах нам відверто не щастило. В наші ворота залітало буквально все, а ми не могли реалізувати навіть найреальніших моментів. Можу сказати, що на цьому етапі, щоб пройти «Кременчук», нам забракло гравців, які вміють забивати, кидати шайбу. Оптимальної для плей-оф ходи ми набрали десь у третьому-четвертому матчі серії, але перед тим дали суперникові фору, яку відіграти було складно.

– Як на мене, то спад у грі «Сокола» почався після лютневої міжнародної паузи. До неї команду було не спинити. Після неї – 1:6 від «Шторма» в Одесі, дві поразки від «Кепіталз» у регулярному чемпіонаті і як вінець програш у півфіналі плей-оф. То що ж сталося?
– У той період, коли тривала міжнародна пауза, команда підхопила вірус. Перехворіли всі гравці – хтось сильніше, хтось легше. Так, на певний період це нас послабило, але не думаю, що це основна причина. Розмаїті вірусні і простудні інфекції нас супроводжували впродовж всього сезону. Більше того, група хокеїстів відновлюються від них досі. Якби ми продовжили плей-оф, то зараз знову мали б переповнений лазарет. Вірус впливав на наш фізичний стан, хокеїсти поверталися, але якийсь час ще не мали сил, щоб грати на повну потужність.

– «Сокіл» першим поміж суперників за чемпіонатом України вийшов з відпустки, розпочавши підготовку до сезону ще на початку липня. Але через конфлікт у Федерації хокею України сезон почався на півтора місяці пізніше запланованого. Існує думка, що тривала холоста тренувальна робота без ігор виснажила гравців найперше морально і до офіційних стартів вони підійшли не в тому стані, в якому б хотілося б.
– Звичайно, рано готуватися ми почали з урахуванням, що внутрішні змагання розпочнуться 10 вересня. Ми не могли передбачити, що боротьба за владу в ФХУ призведе до таких колізій. Розраховували, що через стартові матчі національних чемпіонату і Кубка отримаємо ігрову практику і це допоможе якісно підготуватися до матчів Континентального кубка. Проте ці плани зірвалися, а альтернативних не було, так як виїжджати для проведення спарингів за кордон не можемо. Так, ми грали котрольні матчі з командами, які опинилися в тому ж становищі, що й ми. Але їх не порівняєш з офіційними матчами.

Та попри те, що наші плани пішли шкереберть, виправдовуватися, що гравці втомилися, бо готувалися надто довго, не можна. Так працюють у всьому світі. В Європі і Америці вже ніхто не розпускає команд на два-три місяці, як це практикується у нас. У такому випадку хокеїсти втрачають тонус частина сезону йде на те, щоб його повернути. Мене це не влаштовує. Нікому своєї думки не нав’язую, але вважаю, що недопустимо, щоб гравці довго не тренувалися. Якщо хтось втомлюється, це його проблеми. Хокей – це робота, за яку хокеїсти отримують гроші. Їх треба відпрацьовати.

Вважаю, що головний позитив літніх зборів полягає в тому, що ми підтягнули молодь, вона почала втягуватися і поступово звикати до особливостей та тренувальних навантажень дорослого хокею.

– Першим болісним ударом по самолюбству на самому старті сезону-2024/25 стала поразка в чвертьфіналі Кубка України від одеського «Шторма». Що тоді сталося?
– Ми планували виграти Кубок України, тому ця невдача стало ударом по амбіціях. Проте через економію коштів вирішили прибути на кубковий турнір до Кременчука в день стартового чвертьфінального матчу. «Шторм» нас на цьому підловив. Ми погано увійшли в гру і отримали дві швидких шайби. Відразу з коліс команді грати важко. В ході гри ми змогли захопити перевагу, мали моменти, щоб відігратися, але не змогли їх реалізувати. Втім, в ідеалі на такі важливі ігри треба приїджати хоча б у переддень матчів і готуватися вже на місці.

– Взагалі, сезон-2024/25 для «Сокола» можна поділяти на ту частину, яка була до Континентального кубка і після неї. Бо з Італії, як відомо, «Сокіл» повернувся без двох лідерів команди – Романа Благого і Володимира Алексюка. Замінити їх повноцінно до кінця сезону так і не вдалося…
– Ці хокеїсти поставили нас у таке становище, що ми виявилися заручниками ситуації. Бо в наших реаліях знайти рівноцінну заміну таким досвідченим майстрам просто нереально. Зрештою, маю сказати, що не факт, що ми б стали чемпіонами, навіть якби Благий і Алексюк були. Так, вони б допомогли, але глибини складу, яка потрібна для матчів найвищої напруги, нам бракувало й на Континентальному кубку, де також у третій-четвертій ланках грали 16-річні хокеїсти. Повторюся, це був мій свідомий вибір. Я давав молодим хокеїстам ігровий час з розумінням, що ризикую результатом.

Читайте також:

В чемпіонаті України з хокею вперше зіграв хокеїст 2009 року народження

– Денис Жеребко, Артем Кальсін, Дмитро Савчук, Матвій Бурдаков, Ілля Якубинський дебютували за дорослу команду «Сокола» 16-річними, Максим Висотенко – 17-річним. Крім них, з’являвся ще 17-річний воротар Михайло Шаповал. У ході сезону ці хокеїсти показали достатній потенціал, який дозволить їм закріпитися в дорослому хокеї?
– Важко давати цілісну оцінку з урахуванням, що в Україні грають не в хокей, а б’ ються і боряться. В ідеалі ці діти мали б ще виступати в чемпіонатах свого віку, бажано не в нас удома. Але раз ці гравці пішли іншим шляхом, то доводиться адаптовуватися. Проявили себе всі хлопці непогано. Найголовніше, що вони не боялися ні відповідальності, ні навантажень, ні силової боротьби. За умови, що ці хлопці ще не мають навіть достатньої для дорослого хокею ваги, їм ще треба зміцніти, набрати м’язової маси. Я обрав такий шлях і планую не сходити з нього й надалі. Так, молодим хокеїстам властиві помилки. Через такі похибки ми пропускали шайби зокрема й у півфінальних матчах проти «Кременчука». Але я бачу в цих хокеїстах перспективу. Пройде час і вони обов’язково заграють так, як нам хочеться.

– Безпосередньо Благого і Алексюка ви замінили, запросивши досвідчених Павла Тарана, Тимофія Савицького і Павла Дворецького, котрий, щоправда, проводив за «Сокіл» на правах оренди попередній плей-оф. Наскільки ці гравці впоралися з тими завданнями, які перед ними ставилися?
– Важке питання. Ці хокеїсти добре працювали, в цьому аспекті питань до них немає. Вони віддали тренуванням та іграм усі сили, але загалом очікував від них трохи більшого.

Взагалі, вважаю, що весь сезон на дуже доброму рівні провели лише Денис Бородай, Віктор Захаров і Максим Разумов, але він з особистих причин долучився до команди лише в другій половині сезону. Непогано відіграв також голкіпер Богдан Дьяченко, на якого лягло величезне навантаження, адже майже весь сезон лікувався і не міг вважатися повноцінним бекапом Олег Петров. Володимир Чердак весь сезон провів з травмами, це в нього теж вперше в кар’єрі. До нього теж питань немає. Зважте, що в ході цього сезону за станом здоров’я на тривалий час вибували Руслан Ромащенко, Денис Бородай, Віктор Захаров, Олексій Янішевський. Майже на весь сезон випав Василь-Юрій Качан, у плей-оф не зміг зіграти Ілля Собченко. В ході серії з «Кременчуком» ми через перелом ребер втратили Дворецького.

Загалом нам забракло глибини складу. Розумієте, зараз ходить багато розумників, які розповідають, що в команді багато збірників і вона зобов’язана грати краще. Але так говорять дилетанти, які нічого не розуміють у хокеї. Щоб вигравати плей-оф, треба мати чотири боєздатних п’ятірки. В нас було дві. Та й там до окремих хлопців є питання. Деякі зіграли нижче свого рівня.

– Ви згадали про досвідчених хокеїстів і відверто молодих, але жодного слова не сказали про молодих гравців, роль яких у команді мала б збільшуватися – Микиту Полоницького, Максима Жеребка, Олександра Філімонова, Данила Римаря…
– Всі додали. Філімонов провів гарний сезон, став в окремих компонентах помітно сильнішим. Але він може грати краще. Сильно відіграв і Полоницький. На своєму рівні грав і Жеребко-старший. Ним наче й задоволений, але бентежить, що забиває Максим небагато. Можливо, його голів поміж інших факторів нам у вирішальних момент і забракло. Вважаю, що всі проблеми Максима в голові. Якщо він це зрозуміє, то гратиме набагато краще. До тих, кого згадали ви, додам ще Іллю Собченка. Йому проявити себе завадили травми, які в цьому сезоні переслідували Іллю постійно.

– Яку оцінку за п’ятибальною системою ви б виставили команді за це сезон?
– Важко оцінювати, бо сезон вийшов неоднозначним. Поставлю четвірку з мінусом, бо все ж позитивних моментів, як на мене, було більше.

– Ви вже визначилися з контурами команди на наступний сезон?
– Майже у всіх хлопців є чинні контракти. Щодо новачків конкретних домовленостей немає. Є хлопці, які мають бажання до нас прийти. Останні тенденції в нашому хокеї такі, що когось запросити складно, бо всі клуби підписують з гравцями довгострокові контракти.

– З ким із гравців зразка сезону-2024/25 збираєтеся попрощатися?
–Такі будуть, але перед тим, як не сказав хлопцям про це особисто, публічно розголошувати інформації не буду.

– Враховуючи, що цьогоріч «Сокіл» не гратиме в єврокубках, літня відпустка буде довшою?
– Я вже казав, що є прихильником того, щоб гравці довго не відпочивали. Ні до чого доброго це не призведе. Будемо радитися з керівництвом клубу і вирішувати, коли саме підготовку починати.

Читайте також:

Олег ШАФАРЕНКО: «В українських хокею і футболу зараз схожі проблеми»