Олег ШАФАРЕНКО: «В українських хокею і футболу зараз схожі проблеми»

12-13 грудня національна команда України з хокею провела два заключних матчі календарного 2024-го. Наші хокеїсти зіграли два товариських поєдинки з поляками – у першому 1:2 поступилися, другий з таким же рахунком виграли. Тренерські штаби обох суперників у цих зустрічах експериментували, перевіряючи молодих виконавців. Втім, показово, що в обох матчах з суперником, який ще цьогоріч навесні грав у топ-дивізіоні чемпіонату світу, українці не розсипалися і виглядали достойно протягом всього ігрового часу. Згоден з цим твердженням і асистент головного тренера нашої команди Олег Шафаренко, котрий після повернення додому підсумував заключний для збірної в 2024-му відрізок і дав оцінку року для команди загалом.

- Можна констатувати, що, попри велику кількість молодих гравців у нашому складі, прірви в грі між нами і поляками не було, - бере слово Олег Леонідович. – Втім, поляки одначе виглядали зібранішими і мобільнішими, здатними швидше ухвалювати рішення. Все тому, що їхні хокеїсти, навіть ті, хто не має досвіду виступів за національну збірну, перебувають у конкурентнішому середовищі у вигляді внутрішнього чемпіонату, який важко порівнювати з нашим сучасним. На старті обох матчів наші гравці адаптовувалися до запропонованих суперниками швидкостей.

- Ніхто й не очікував, що буде легко. Важливо, що в жодному з матчів команда не провалилася.

- Це добре. Ми готували гравців до такої гри і раді, що вони до нас дослухалися. Приємно, що добре себе проявили всі хокеїсти, запрошені на цей збір. Інша річ, що ми розраховували на трохи вищу результативність. Та хлопцям забракло майстерності. Одна справа, коли на ухвалення рішення дається багато часу і зовсім інша – коли доводиться проводити кожну дію, зокрема й завершувати атаки в цейтноті. Гравці, які виступають в Україні, змушені заново звикати до такого опору щоразу, як проводять матчі міжнародного рівня.

- Як покращити цю ситуацію в майбутньому?

- Це проблема не лише хокею, а всього українського спорту, зокрема футболу. Наші футбольні клуби відчувають схожі труднощі через контраст між грою у внутрішньому чемпіонаті і в єврокубках. Раніше різниця була не такою помітною, бо в кожній команді були легіонери. Зараз можливості запрошувати їх змоги немає. Чи якщо є, то обмежена. Нічого не вдієш, треба виходити з наших реалій і вимагати від гравців викладатися на повну силу в кожному матчі внутрішнього чемпіонату. З цим теж проблема, бо окремі команди відверто слабкі. Вони не здатні чинити серйозного опору за визначенням. Так чи інакше, вимагаю від хокеїстів за будь-яких обставин тримати себе в тонусі.

- У Польщі в складі національної збірної дебютувало п’ять новачків – нападники Ілля Крикля, Богдан Панасенко, Данило Царковський, Олександр Шаповалов та Михайло Ковальчук. Як оціните їх дебют?

- Всі хлопці сподобалися. Але щоб грати на чемпіонаті світу в дивізіоні 1А з потужними збірними, треба ставати міцнішими і навчитися постійно ухвалювати дорослі рішення. У кожного з цих хлопців поки вистачає дій, притаманних молодіжному хокею. Цим гравцям треба додавати в якості ведення єдиноборств. Поки в цьому компоненті навіть на тлі поляків окремим виконавцям було важко. Втім, треба працювати і все буде гаразд. Головне, що в усіх перелічених вами гравців добре розвинені ігрові скіли, вони володіють гарним катанням, добре рухаються. Додавати треба в ігровому мисленні.

Втішений, що дебютував за національну збірну Шаповалов. Ми мали побоювання, що він не приїде. Але Сашко приїхав. Так, у першому матчі загубився на льоду, але другий провів доволі якісно. Шаповалов перебуває на шляху переходу з дитячого хокею в дорослий. Завершення цього процесу – питання часу. В хлопця є все – антропометрія, гарно поставлений кидок, швидкість. Важливо також, що він не боягуз. Дуже розраховую на Шаповалова в майбутньому.

- Досвідчених гравців цього разу було мало. Але вони були – Захаров, Ворона, Янішевський, Мазур. Як охарактеризуєте їхні дії?

- Якби цих хокеїстів у нашому складі не було, ми б програли обидва матчі. Значимість присутності згадуваних гравців вагома не лише в контексті матчів, а й у тренувальній роботі. Молодь бере з них приклад, бачить, як правильно виконувати вправи, як вести єдиноборства, блокувати кидки. Так, цього разу досвідчені гравці не закидали шайб, але вже сам факт їхньої присутності на льоду додавав молодшим хокеїстам впевненості у власних силах.

- До лютого нинішнього року, тобто, до переможного матчу в рамках олімпійської кваліфікації, збірну Польщі ми не могли обіграти 11 років. Нинішні два поєдинки, здається, демонструють, що польський комплекс подоланий остаточно. Що важливо вже в світлі майбутнього протистояння на чемпіонаті світу…

- Комплекс справді подоланий. Але це не означає, що з Польщею нам буде легше. Так як радив би не акцентувати особливої уваги на тому факті, що поляків ми постійно обігруємо на юнацькому й молодіжному рівнях. Це добре, але не показово. Як показує практика, в команді кожної вікової категорії поляки мають двох-трьох сильних виконавців, які, на відміну від багатьох ровесників з України, мають змогу розвиватися в сильному конкурентному чемпіонаті й відповідно, процес становлення в дорослому хокеї проходять швидше.

Тому так, комплекс ми подолали, але це не означає, що тепер ми обов’язково будемо обігрувати поляків у кожному матчі. Ні, в нас постійно будуть запеклі протистояння з рівними шансами на успіх. У Польщі два дуже сильних воротарі – Джон Маррей і Мацей Мярка. Ще раз підкреслюю: польські хокеїсти мають змогу виступати в сильному внутрішньому чемпіонаті, в якому є чимало якісних легіонерів. Так, Польща вибула з топ-дивізіону чемпіонату світу, але досвід виступів там дав цій команді чимало. Особливо виділив би якісні дії в обороні у своїй зоні.

- Про польських воротарів ви сказали. А як щодо наших?

- Зараз у Сяноку по матчу добре відіграли Богдан Дьяченко і Сергій Писаренко. Надалі хочеться створити у воротарській лінії серйозну конкуренцію. Для цього хлопцям треба додавати. Тренер воротарів Ігор Карпенко вказав їм, над чим і як треба працювати.

- Олеже Леонідовичу, на завершення хотілося б почути від вас декі узагальнені підсумки. Вони напрошуються з огляду на те, що тренерський штаб на чолі з Дмитром Христичем керує командою трохи більше року. Скажіть, у порівнянні з тим часом, коли ви вперше торік у листопаді зібралися для участі в Меморіалі Шаркозі в Угорщині, зараз команда змінилася в якийсь бік?

- Команда росте. Не так швидко, як хотілося б, але росте. За цей рік ми залучили чимало нових, молодих хокеїстів і можемо сказати, що на окремих позиціях маємо здорову конкуренцію. Це те, до чого ми прагнули і прагнемо. Ми маємо кістяк виконавців, навколо яких будуємо команду. За цей рік наша збірна більше матчів виграла, ніж програла. Найголовніше, що ми нарешті піднялися в дивізіон 1А. Якби цього не сталося, про жоден прогрес не було б мови. Від цього борсання на місці жодної користі немає. А тепер ми виросли і повинні вдосконалюватися, зміцнюватися, грати з сильнішими суперниками. Дуже б хотілося, щоб наша Федерація надалі приділяла національній збірній таку ж увагу, яку досі мали юнацька і молодіжна команди. Мова найперше про участь у міжнародних турнірах. Якщо є змога домовлятися про такі змагання для юнаків, то чому не можна для дорослої збірної? Це важливо, якщо ми хочемо прогресувати і бути конкурентними в дивізіоні 1А.

- Коли команда збирається наступного разу?

- В лютому. Маємо домовленість про проведення товариських матчів зі національною командою Румунії на її льоду.

Читайте також:

Сергій ПИСАРЕНКО: «Мотивує, коли польові гравці лягають під шайбу!»