Сергій ПИСАРЕНКО: «Мотивує, коли польові гравці лягають під шайбу!»

Уродженець Одеси та воротар італійської «Фасси» Сергій Писаренко повернувся до лав національної збірної через два роки паузи. Повернення 28-річного голкіпера припало на товариський поєдинок проти Польщі, в якому воротар відбив 24 кидки та допоміг українцям взяти реванш (2:1) у поляків за поразку напередодні у рамках першого товариського матчу. Вже після повернення воротаря назад до Італії Сергій відповів на запитання сайту Sport.ua

– Сергію, давненько ви не перемагали у воротах національної команди країни! Довгоочікувана подія?
– Не те слово! Особливо якщо брати до уваги мої «взаємини» якраз у протистояннях з неприступною Польщею. Моя серія поразок у матчах проти «Кадри» тривала добре десятиліття, ще з того часу, як я виступав за збірну України U18. Невдачі переслідували на всіх рівнях у національних командах, причому це був програш в одну шайбу: в основний час, в овертаймі або по булітах, як востаннє на ЧС-2022 у Тихах (2:3). Дуже радий, що в Сяноку ця чорна смуга нарешті перервалася!

– І сталося це у п'ятницю, «13» числа!
– Насправді!? Навіть не звернув увагу на містичну дату (усміхається). Що ж, 13-те число виявилося фартовим для збірної України і нещасливим для Польщі.

– Проте який драматичний сценарій подарувала кінцівка матчу з шайбою поляків в унісон із сиреною.
– Цю шайбу справедливо не зарахували та не мали права зараховувати! Не розумію, чому судді так довго дивилися «кіно», адже сирена пролунала за мить до того, як шайба зі брязкотом ударилася в каркас воріт і опинилася в сітці.

– Чи задоволені власною грою на останньому рубежі?
– Матч залишив позитивний заряд емоцій, адже перемога завжди радісна! Але легкий осад у мене все ж таки залишився від пропущеної шайби між щитками. Втім, ми з тренером воротарів Ігорем Карпенком обговорили цей момент і зробили розбір епізоду, щоб уникнути таких голів у майбутньому.

– Складний матч для вас вийшов?
– Так. Поляки пристойно мчали вперед обидві зустрічі, діяли у високому темпі, але в нас була своя стратегія та тактика, як цьому протидіяти. Гадаю, хлопці впоралися. Наша команда чудово грала, гравці заблокували безліч кидків по наших воротах і коли я переглядав матч у записі, то багато неочевидних моментів стали для мене великим сюрпризом. Наприклад, як нападник Олексій Ворона безстрашно лягав під шайбу і те, як усі наші захисники не давали відбутися добиванням. Думаю, будь-якого воротаря мотивує, коли він бачить, що польові гравці лягають під шайбу перед тобою! Це окрилює.

– Якщо абстрагуватися від результатів товариських матчів, яку атмосферу ви побачили у омолодженому колективі збірної України на зборах у Сяноку?
– Крута атмосфера без жодних організаційних шорсткостей. Від початку і до кінця весь збір був просочений позитивною хвилею і я кайфанув від перебування в команді, де багато хлопців не бачив по кілька років. Насправді, у таборі збірної зустрів безліч нових гравців, які вперше приїхали до національної команди на чолі з Дмитром Христичем та Олегом Шафаренком, але це лише надавало азарту, мотивації та позитивного настрою. Мені здається, дебютанти викладалися не на 120, а на всі 150 відсотків, щоби зарекомендувати себе з найкращого боку. Вразило, як після одного із тренувань ми грали з хлопцями в «американку» і Богдан Панасенко з п'яти своїх кидків закинув п'ять шайб поспіль! Я хоч і згодом виграв партію, але Бодя підняв настрій своєю націленістю на ворота (посміхається).

– Якою була реакція тренерського штабу на два поєдинки з Польщею?
– Привітали з перемогою, десь похвалили, декого відчитали за помилки та закликали готуватися до нових викликів до збірної країни. Для цього важливо сумлінно працювати у своїх клубах та прогресувати.

– До речі, у другому за рангом дивізіоні Італії, де ви захищаєте кольори «Фасси», навантаження на воротарів відповідне?
– У першій п'ятірці команд чимало екс-гравців збірної Італії та кваліфікованих легіонерів, які довго грають разом і змушують крутитися. Та й загалом у мене пристойно роботи в чемпіонаті, бо «Фасса» має досить молодий склад в Італії і в плані захисту хокеїсти не так добре навчені, як та ж українська молодь. Спочатку було дуже непросто, програли кілька дуже образливих зустрічей через грубі помилки в обороні, але поступово налаштовуємо «хімію» взаємодії і я вірю, що нам вдасться пробитися у плей-оф.

– Ваш партнер по клубу та екс-форвард збірної України Андрій Міхнов зараз на куражі в Італії...
– … Андрій – це один із найбільших професіоналів, з яким мені пощастило працювати разом. Він першим приходить на ковзанку і останнім іде. Міхнов – майстер і роботяга, який своїм результатом показує, наскільки він гаразд. У 41 рік він набирає в середньому більше одного очка за гру – це добрий показник!

– Допоміг би ветеран нинішньої збірної України чи його час уже минув?
– У нас у команді три п'ятірки, тому Андрій має багато ігрового часу та діє у поєднанні, яке створює основну загрозу чужим воротам. На тлі всіх команд ліги вони дуже виглядають. Думаю, тренера у збірній викликають гравців на конкретні позиції, але я більш ніж впевнений, що зі своїм багажем досвіду та майстерності Міхнов не загубився б у збірній і зараз.

– За ким із українських хокеїстів намагаєтеся стежити у соцмережах по ходу сезону?
– Та багато на кого з хлопців підписаний... Особливо стежу за виступами гравців із італійської та Альпійської ліги, де виступають Богдан Панасенко, Данило Царьковський, Євген Фадєєв. Також переглядаю новини про Артура Чолача з Північної Америки та намагаюся бути в курсі та темі чемпіонату України. Якщо є час, дивлюся поєдинки. З недавнього запам'яталося протистояння «Шторма» та «Сокола», де по воротах Богдана Дьяченка одесити завдали 60 кидків! Зізнатися, кайфанув від цього матчу! Тішить, що наш чемпіонат не однополярний і в ньому немає одного явного лідера. У протистоянні першої четвірки завжди живе інтрига, і для вболівальників це чудово.