Марсело: останній крайній захисник, який випромінював витонченість

«Мій брате, яка неймовірна кар'єра! Ми багато прожили разом. Це були роки великих досягнень, перемог та незабутніх моментів. Ти більше, ніж товариш по команді. Ти справжній друг у моєму житті», – ось так шикарно і зворушливо Кріштіану Роналду провів на футбольну пенсію свого колишнього партнера по «Реалу» Марсело.

Красиво провів на футбольну пенсію свого колишнього зіркового гравця й «королівський клуб». Перед матчем «Реала» у 23 турі Ла Ліги проти «Атлетико» вся нинішня команда «Мадрида» вийшла на поле «Сантьяго Бернабеу», щоб спільно сфотографуватися з Марсело та презентувати йому «вершкову» футболку з автографами всіх чинних футболістів нинішньої команди Карло Анчелотті.

У такий нехитрий, але дуже щирий спосіб «Мадрид» не тільки попрощався зі своїм зірковим гравцем, а й продемонстрував наступність поколінь. Мовляв, заслуженого ветерана вшановуємо і поважаємо, але честолюбні дублери анітрохи не гірші.

На жаль, гірші. Тому що таких захисників, як Марсело, у нинішньому «Реалі» просто немає. Та й у всьому світовому футболі таких вже не знайдеш. І не лише тому, що таких зараз не «роблять». Просто зараз до флангових (крайніх) захисників висуваються дещо інші вимоги, ніж тоді, коли Марсело був у розквіті сил.

Насамперед крайній захисник зараз має бути взірцем надійності в обороні. І вирізнятися надзвичайною фізичною міццю та відмінною руховою роботою. А вже потім, якщо залишаються сили та час, крайній захисник може дозволити собі підключатися до атаки.

Зрозуміло, що наведена вище схема – не загальний шаблон, проте те, що останні три-п'ять років функції флангових оборонців трохи змінилися на користь атлетичності, це безперечний факт. Чому підтвердження - хоча б зовнішній вигляд нинішніх лівофлангових «Реала» Ферлана Менді та Франа Гарсія. В обох – гори м'язів та по два серця на кожного. На такому тлі Марсело може здаватися любителем фастфуду, який випадково заблукав у спортзал.

Однак про те, як Марсело відігравав попереду, як підключався до атаки, нинішні крайні оборонці «Мадрида» не можуть і мріяти. І не лише вони.

Я не випадково на самому початку навів цитату Кріштіану Роналду про Марсело. Ці двоє дев'ять років були одноклубниками по «Мадриду», вигравши незліченну кількість титулів. Але в цьому зв'язку показовими є не тільки трофеї, скільки та магія, та хімія, яку давав цей дует.

Марсело та Роналду грали за «Реал» на одному фланзі. Вони разом зіграли у 333 матчах за «королівський клуб», і на двох «зробили» 33 забиті м'ячі.

Марсело ніколи не був взірцем надійності. Надійність у захисті. Навіть у своїй оптимальній формі бразилець нерідко «привозив» на свої ворота. Однак ті «привози» він із лишком компенсовував в атаці. Ривками, фінтами, передачами та забитими м'ячами.

Захисник Марсело забив 38 м'ячів та віддав 103 (!) результативні передачі за «Реал», провівши за «королівський клуб» 546 матчів.

За кількістю зіграних поєдинків за «Мадрид» цей бразильський захисник – третій серед легіонерів за всю історію. Після Каріма Бензема та Луки Модрича. Француза вже немає у команді. Залишається поки що хорват.

Саме Лука був поряд із Марсело, коли робилося спільне фото напередодні поєдинку проти «Атлетико». Виходить, що Модрич – останній із могікан. З його відходом на заслужений відпочинок по-справжньому закінчиться епоха «того», непереможного «Реала».

І одним із уособлень тієї епохи залишиться і лівофланговий захисник Марсело, який був/став справжньою зіркою у тій команді зірок.

Примітно, що у всіх чотирьох фіналах Ліги чемпіонів, у яких Марсело зіграв за «Реал» (усі ті поєдинки «вершкові» виграли), йому вдавалося відзначитись результативними діями. Гол та результативна передача у двох матчах проти «Атлетико», результативна передача у грі з «Ювентусом» та два асисти у матчі проти «Ліверпуля», зіграному на київському НСК «Олімпійський».

За манерою гри Марсело був чимось схожим на ще одного легендарного бразильця «Мадрида» - Роберто Карлоса, характеризуючи якого Валерій Лобановський зазначав, що дуже складно визначити, кого грає цей невгамовний футболіст – захисника, півзахисника чи нападника.

Також складно було часом визначити, кого грає Марсело. Так, форварда він точно не грав, адже діяв за спиною Кріша. Але півзахисника грав часто.

Ближчий схожий приклад для тих, хто не застав на фланзі «Мадрида» Роберто Карлоса – Дані Алвес. Той самий із зіркової «Барселони».

Цих трьох бразильських універсалів об'єднав головний футбольний критерій, наступний після результативності – витонченість. Усі вони творили на футбольному полі, а не лише грали.

Марсело вирішив зав'язати з футболом у 36 років. В принципі, він міг би собі дозволити спокійно відіграти ще пару сезонів, адже здоров'я дозволяло. Той же його «брат» Роналду не зав'язує і в сорок.

Але бразилець вирішив не затягувати, як той самий Дані Алвес, якого під кінець кар'єри занесло до Мексики. Або той же Роберто Карлос, якого на заході кар'єри занесло до росії та Індії. Адже головне – зуміти вчасно зупинитися.

Марсело зупинився вчасно. Прямуючи на відпочинок, він виграв Кубок Лібертадорес із рідним «Флуміненсе», до виграних п'яти європейських чемпіонських Ліг приплюсувавши ще й перемогу у південноамериканській. І навіщо шукати від добра добро, якщо вже знайшов. Якщо вже й іти, то йти красиво. І своєчасно.

Але все одно сумно. Іншого такого, як Марсело, вже не буде. Нині витонченість не в моді. Тому що вже немає «могікан», які випромінюють цю витонченість.