Найгірший клуб Північної Америки: як так сталося і до чого тут Макдевід

Північноамериканські спортивні ліги влаштовані так, що команди рано чи пізно мають грати у плей-оф. Високий вибір на драфті, кілька обмінів, вільні агенти – і ти вже мінімум претендент на пострегулярний чемпіонат. Але так відбувається не у всіх. Мабуть, нинішню смугу невдач клубу НХЛ Баффало Сейрз треба відміряти з 2015 року, з драфту-2015. Саме на цьому драфті обирали Коннора Макдевіда, а Клинки посилено зливали сезон 2014/15, щоб взяти під першим номером гравця, здатного повністю перевернути історію досить скромного клубу, який не вигравав Кубок Стенлі, кілька разів був найкращим на Сході та одного разу завоював Кубок президента.

І Сейбрз, готуючись забрати Макдевіда, фінішували останніми з найбільшими шансами на перший вибір. Однак лотерея драфта вирішила так, що перший вибір дістався Едмонтону, який закінчив чемпіонат третім з кінця, а Баффало обирав другим. Звичайно, Едмонтон вибрав Макдевіда (і один раз був близький до Кубка Стенлі), а Баффало довго критикував правила Ліги і обмежився Джеком Айкелем. Можна сказати, що це просто випадковість, але з того моменту невдачі переслідують команду, яка постійно змінює тренерів та генеральних менеджерів. А підсумок один: Клинки утримують антирекорд у північноамериканських лігах за кількістю сезонів поспіль без плей-оф – 13. Нинішній, вочевидь, буде 14-м без плей-оф.

Історія з Айкелем, до речі, закінчилася глузуванням з Баффало. Гравець постійно був травмований, критикував клуб за відсутність «культури перемог» і в результаті домігся трейду до Вегаса. У Вегасі через рік не лише дебютував у плей-оф, а і виграв Кубок Стенлі, ставши найкращим бомбардиром пострегулярного сезону та другим у голосуванні за Конн Смайт Трофі. Фанам Клінків залишається лише плакати.

І не можна сказати, що команда має поганий склад. Баффало стільки разів вибирав на драфті у топ-10, що вже можна було створити претендента на титул.

Зараз у команді є непоганий захисник Оуен Пауер. Непоганий, але не дотягує до статусу першого номера драфта-2021. Ще один перший номер драфта, вже 2018 року, захисник Расмус Далін. Шведа можна назвати гравцем високого рівня, однак одного його команді точно недостатньо. Форвард Ділан Козенс, 7-й номер драфту-2019 – нічого особливого, хоча одного сезону закинув 31 шайбу. Можна відзначити нападника Тейджа Томпсона, який мав сезон з 47 шайбами, а в поточному чемпіонаті у нього 26 голів.

Незважаючи на стабільно високі вибори на драфтах, очевидно, що система клубу скаутів працює не так, як потрібно. Але, мабуть, все це не надто хвилює нинішнього власника Террі Пегулу, який придбав клуб у 2010 році і з того часу лише раз спостерігав, як його команда грала у плей-оф. І хоча вболівальники Баффало вже нічого хорошого не чекають, а відвідуваність поступово впала на 28-ме місце в НХЛ, фани все ж хочуть змін.

На одному з недавніх матчів вони скандували різні кричалки та вимагали від власника продати нарешті клуб, якщо немає амбіцій перемагати. У Клинків постійно одна з найменших платіжних відомостей (зараз 27-ма), а в трейд-дедлайн або на ринку вільних агентів клуб зазвичай активності не виявляє. Очевидно, що Пегулу більше цікавить клуб НФЛ Баффало Біллз – він є його співвласником. Команда принаймні досить успішна і грає в плей-оф.

На паузу через матчі збірних Клинки йдуть на останній позиції Атлантичного дивізіону і у 12 очках від зони wild-card, що залишає мало надій на боротьбу за плей-оф. У команди та досвідченого тренера Лінді Раффа є місяць до трейд-дедлайну, щоб показати результат і, можливо, змусити власника клубу бути активним та виміняти топ-гравців. Однак у позитивний результат не вірять навіть уболівальники Сейбрз. У недавньому матчі проти Оттави вони тролили і суперника, і себе. Фани адресували вболівальникам Сенаторз плакат: «Ви без плей-оф уже сім сезонів? Потримайте наше пиво». Хоча у Оттави у чемпіонаті все досить непогано: команда тримається у wild-card зоні Сходу та бореться за плей-оф.

А фанам Баффало залишається лише жартувати над собою та суперниками. Колись популярна команда з топ-гравцями в історії опинилася в заручниках відсутності амбіцій власника і ніяк не може вибратися з кола посередності.