Чому Шахтар вирішив продати Зубкова, якого вважали лідером команди

Нарешті головна «санта-барбара» зимового трансферного вікна в українській Прем'єр-лізі дійшла до свого логічного завершення – вінгер «Шахтаря» Олександр Зубков перейшов до турецького «Трабзонспора». Торги сторін тривали більше місяця і за цей період, якщо довіряти чуткам та інформації інсайдерів, «гірникам» вдалося підняти суму угоди більш ніж удвічі, адже «бордово-сині» починали з того, що були готові заплатити за футболіста лишень близько 3 мільйонів євро, а зараз йдеться про 7-7,5 мільйонів, нехай і з урахуванням бонусів.

Покупка Зубкова була ключовим проханням до керівництва клубу з боку головного тренера «Трабзонспора» Шенола Гюнеша. Авторитетний 72-річний фахівець, під керівництвом якого збірна Туреччини у 2002 році на чемпіонаті світу сенсаційно здобула «бронзу», саме Зубкова називав пріоритетним кандидатом серед решти для підсилення складу команди у зимове трансферне вікно. Й загалом зрозуміти Гюнеша можна: у його команді на правому фланзі атаки було тільки дві номінальні опції – 34-річний боснієць Едін Вишча та 20-річний турок з бельгійським корінням Джихан Чанак. На рахунку першого до його років «накопичилося» усього 5 матчів у Лізі чемпіонів, другий же на такому високому рівні поки не виступав й зовсім. Тому Зубков із його 25 поєдинками в основній сітці Ліги чемпіонів бачився для «Трабзонспора» зіркою першої величини, і турки дуже хотіли скористатися можливістю його підписання.

У «Трабзонспорі» цієї зими ретельно пропрацювали український футбольний ринок та контактували із багатьма гравцями щодо потенційної співпраці. Турки припустили, що через війну деякі футболісти високого рівня точно побажають змінити обстановку, і за такий шанс варто спробувати вхопитися, особливо якщо йтиметься про виконавців на проблемні позиції.

Але якщо із мотивацією турецького клубу все більш-менш зрозуміло, то питання про те, чим керувався «Шахтар», ведучи торги й зрештою прийнявши пропозицію щодо продажу Зубкова, багатьох уболівальників «помаранчево-чорних» вводить у ступор. І тут логіка також дуже проста та зрозуміла: починаючи із сезону-2022/23 Зубков був одним з безумовних лідерів оновленої команди «Шахтаря», який одразу ж після початку повномасштабної фази війни втратив практично усіх своїх легіонерів.

За останні три сезони (включно із поточним) Зубков демонстрував стабільну результативність, забиваючи по 5 м'ячів в УПЛ, а також відзначаючись пристойною кількістю гольових передач на партнерів. Більше того, дії Олександра, на думку багатьох, надавали атакам «гірників» елементів гостроти, несподіванки та неординарності. Зубков практично завжди намагався створювати небезпеку біля воріт суперників, діючи як безпосередньо на фланзі, так і зміщуючись ближче до центральної осі поля.

З іншого боку, ефективність дій в атаці ніколи не була сильною стороною Зубкова. Після повернення до УПЛ цей футболіст завжди перебував у топі за кількістю ударів по воротах суперника, але при цьому мав вельми скромний показник влучань у площину, не кажучи вже про забиті м'ячі. Така націленість на ворота нерідко робила Олександра тим гравцем, котрий порушував командні взаємодії, перетягуючи ковдру на себе. І до якогось моменту керівництво «Шахтаря» це загалом влаштовувало, проте, коли в клубі знову вирішили відновити практику зі ставкою на легіонерів, стало зрозуміло – Зубков не вписується в оновлену концепцію.

Найкраще Зубков відчував себе у команді, де було максимум українців. Юхим Конопля пахав за двох в обороні на правому фланзі, даючи можливість Олександру більше уваги приділяти безпосередньо атакам, а Бондаренко, Судаков і Криськів забезпечували вінгера передачами та епізодичною зміною позицій, коли Зубков виконував свій улюблений маневр – зміщувався у напівфланг для нанесення чергового удару по воротах. В результаті Зубков досить швидко перетворився на того, кого вболівальники та деякі фахівці й почали називати лідером «Шахтаря», але за фактом у певний момент Олександр просто перестав прогресувати, натомість почав демонструвати зайву самовпевненість, яка шкодила інтересам команди.

Читайте також:

Зубков виглядає як Роналду в МЮ: багато самовпевненості, мало результату

Коли «Шахтарю» вдалося повернути Вінісіуса Тобіаса і, що важливіше, Педріньо, стало очевидним – незабаром позиції Зубкова опиняться «під ударом». Та й сам український футболіст, вочевидь, не надто й приховував від керівництва клубу своє бажання спробувати сили за кордоном, переситившись реаліями військових сезонів УПЛ.

Саме повернення Педріньо можна вважати ключовим фактором, який зараз призвів до згоди босів «Шахтаря» на перехід Зубкова у «Трабзонспор». 26-річний бразилець влітку 2021-го обійшовся скарбниці «гірників» у 18 мільйонів євро, а після початку повномасштабної фази війни поїхав у оренду в «Атлетіко Мінейро», де чи то грав, чи то страждав протягом двох років. Період виступів у Бразилії призвів до суттєвого зниження оціночної вартості Педріньо, й наразі на порталі Transfermarkt той оцінюється лишень у 5 мільйонів євро – на три мільйони дешевше, аніж Зубков.

Прагнення керівництва «Шахтаря» врятувати інвестиції у Педріньо проявилося у тому, що вінгеру було запропоновано підписати новий контракт, а тепер, коли бразилець пройшов нетривалий процес реадаптації, йому потрібно надавати значно більшу кількість ігрової практики. Причому найбільш безболісно робити це можна саме на правому фланзі атаки, де й виступав Зубков, оскільки в центрі «Шахтаря» є такі активи як Судаков, Марлон Гомес та Бондаренко, котрих надовго залишати на лаві запасних – дуже нерозумно.

Очевидно, в якійсь мірі вплинув на рішення керівництва «Шахтаря» щодо Зубкова і скандал, який виник навколо подружньої зради Олександра. Дружина хавбека зрештою подала на розлучення, що призвело до резонансу в пресі, а у «Шахтарі» завжди намагаються робити так, щоб подібний галас максимально обходив клуб стороною і з негативного боку не впливав на імідж «гірників».

Більше того, у кулуарах подейкують, що «Шахтар» дуже активно моніторить трансферний ринок й найближчим часом планує підписати як мінімум одного, а то й двох молодих бразильців, які здатні зіграти як праворуч, так і в центрі атаки. І тут фактор Зубкова, якому цього року виповниться вже 29, також виступав свого роду «шлагбаумом», адже доводилося б або саджати на лаву запасних колись основного виконавця, викликаючи його невдоволення та руйнуючи єдність у роздягальні, або залишати в резерві потенційного багатомільйонного новобранця (-ів), причому не забуваючи ще й про згаданого Педріньо, а також про Мар'яна Шведа, котрому теж потрібно знаходити ігрову практику.

Зрештою, Зубков, на відміну від Судакова чи Матвієнка, так і не став для «Шахтаря» системоутворюючим чи проектним футболістом. Навіть його досить значні гольові успіхи в поточному сезоні (13 результативних дій у 21 поєдинку, в тому числі 2 голи та 1 асист у 8 матчах Ліги чемпіонів) не призвели до зміни ситуації. Дуже об'єктивним показником, до речі, є також те, які клуби виявляли активний інтерес до Зубкова на початку 2025-го. Окрім «Трабзонспора», торгуватися стосовно вінгера «гірників» намагався ще новачок північноамериканської MLS «Сан-Дієго», і на цьому, власне, все… Якщо Матвієнка в певний момент сватали у «Арсенал», а Судакова – в «Наполі», «Челсі» та деякі інші топ-клуби Європи, то в чергу за Зубковим вишикувалися лише клуби із другорядних ліг – тих, які кращі за нинішню УПЛ, проте все одно не дотягують до топ-5. І це дуже суттєвий маркер, що, напевно, позначився на позиції керівництва «Шахтаря», яке погодилося в результаті відпустити свого футболіста за менші гроші, аніж номінальна оціночна вартість на Transfermarkt.

На завершення не можна не згадати і про період кар'єри Зубкова в «Шахтарі» за керівництва командою Патріком ван Леувеном. Так, той відрізок видався невдалим для багатьох виконавців «гірників», але топовий футболіст, котрий претендує на роль лідера атак команди, все ж таки повинен мати значно кращі показники результативності, аніж 1 забитий м'яч та 2 результативні передачі у 12 матчах, правда?

Тому, як і у випадку із Данилом Сіканом, нинішнє рішення «Шахтаря» про продаж Олександра Зубкова та ще й з можливістю пристойно поповнити клубний бюджет, виглядає максимально логічним та розумним, хоча, можливо, також дещо запізнілим. На певному етапі Зубков виявився здатним суттєво допомогти «гірникам» у вирішенні завдання не провалитися у прірву, але тягнути команду поближче до європейської вершини, як це вдавалося раніше умовним Дугласу Кості чи Марлосу, Олександру банально не під силу. В найближчому майбутньому Зубкову доведеться допомагати «Трабзонспору» вибиратися в зону єврокубків із середини турнірної таблиці турецької Суперліги, а «Шахтарю» – згадувати про свої чемпіонські амбіції в УПЛ, а також думати, як не залишитися поза Лігою чемпіонів – турніром, де й можна по-справжньому розкрутити своїх «проектних лідерів» для подальшого їх продажу у топ-клуби.

Читайте також:

Продаж Сікана – правильний, нехай і запізнілий крок керівництва Шахтаря