Від Островського до Дубри: символічна збірна латвійців у нашому футболі
Блогер Sport.ua Олексій Рижков – про найвправніших посланців бурштинового краю на наших стадіонах

…Літо 1987 р. Рига готується до великого футболу. На гостини до місцевої «Даугави» на матч Кубка СРСР завітав не абихто, а сам московський «Спартак». Перший двобій 2-матчового протистояння червоно-білі виграли на своєму полі з мінімальним рахунком, залишивши перед грою-відповіддю шанси на прохід далі латвійській команді. За словами вболівальників «Даугави», такого футбольного ажіотажу в місті не спостерігалося з давніх давен. Й можу засвідчити як людина, яка тоді перебувала в Латвії: це й справді було так. Вулицями старої Риги вешталися фанати московського клубу, директор Дома творчості архітекторів у Дзінтарі, де я тоді проводив літні канікули, їздив до столиці республіки за квитками (на 15 200 місць було в кількараз більше претендентів), а по закінченні матчу до Юрмали поверталися місцеві фани «Даугави» з величезними прапорами, дещо розчаровані результатом (1:2), однак щасливі від долучення до великого футболу. Тодішня «Даугава» за своїм потенціалом (імена Старкова, Шевлякова, Ємельянова, Друпасcа були на слуху в футбольних фахівців) мала всі шанси піднятися до вищого дивізіону радянського футболу, однак щосезону чогось (інколи й якоїсь дещиці) не вистачало й, зрештою, так і не склалося. Втім, невдовзі й чимало представників тієї команди подалися галасвіта, дехто й до України, й зросла нова генерація, яка утворила непогану національну збірну Латвії, що вже на початку ХХІ ст. пробилася до фінальної стадії Euro. Європейським форум 2004 р. став вітриною для латвійських футболістів. Й зокрема українські клуби зацікавилися ними предметно. Як результат, чимало представників бурштинового краю зажило доброї слави в українському футболі. Згадаймо найкращих із них.
Воротар: Раймондc Лайзанс (народився в 1964 р.)
Цей голкіпер є вихованцем школи «Даугави», однак, за великим рахунком, здобув собі ім’я саме в українському футболі. До наших країв він перебрався в 1988 р., коли пристав на пропозицію луцького «Торпедо», яке очолював Віталій Кварцяний. А перегодом «Торпедо», власне, й стало «Волинню», і слово «госпрозрахунок» у контексті лучан лунало чи не найперше в Україні серед клубів нижчих дивізіонів. Лайзанс, можна сказати, виграв конкуренцію за місце у воротах у Михайла Бурча. В сезоні-88 автозаводці, попри доволі високе 8-ие місце (серед 26-ти команд) мали від’ємну різницю забитих і пропущених м’ячів (пропускали лучани забагато, годі й казати, навіть у тоді ще кіровоградської «Зірки», що фінішувала аж 23-ю, пропущено було менше). А от у сезоні-89 «Волинь» виграла українську зону 2-ї ліги, а істотний внесок у цю звитягу зробив латвійський воротар. Додам, що Лайзанс того сезону відіграв майже вдвічі більше матчів, ніж Бурч (який згодом дістане славу воротаря-бомбардира). Після Луцька в кар’єрі Лайзанса були львівські «Карпати». Власне, в складі зелено-білих він також став переможцем української зони 2-ї ліги чемпіонату СРСР, а надалі встиг дебютувати в чемпіонаті України. Український футбольний досвід пішов Лайзансу на користь, адже по поверненні до Латвії він на довгі роки став голкіпером національної збірної.
Захисники: Андрейс Циганікс (народився в 1997 р.), Леонід Островський (1936–2001), Каспарс Дубра (народився в 1990 р.), Віталійс Ягодінскіс (народився в 1990 р.)
Ліворуч у захисті розташую Андрейса Циганікса. Може, й небагато часу він провів у складі «Зорі», та мені запам’ятався, насамперед, нечастою для гравців захисного амплуа охайністю: в перший свій сезон у складі луганського клуба із тоді ще запорізькою пропискою він не дістав жодного попередження в матчах чемпіонату країни, не кажучи вже про вилучення. Врахуйте й те, що Андрейс здебільш опікувався саме оборонними обов’язками й мало був помічений у креативі. В творчому контексті можу згадати хіба що матч останнього туру чемпіонату України-2020/21 і зокрема ювелірний навіс латвійця зі свого флангу на Олександра Гладкого, який нападник «Зорі» ударом головою перетворив на гол. Ще Циганікс запам’ятався номером «97» на футболці згідно з роком свого народження.
Хай вибачає нашочасся, однак застосую розстановку з ліберо, а не чотири захисники в лінію. Може, й архаїзм, та ця символічна збірна все ж охоплює всечасся. Кандидатура 3-разового чемпіона СРСР у складі масловського «Динамо» Леоніда Островського для ролі ліберо пасує щонайкраще. Вихованець «Даугави» був непримиренним у боротьбі, неперевершеним у відборі, мобільним у підстраховці, неабияк тактично дисциплінованим і був важливим елементом тактичної побудови Віктора Маслова. «Я можу збудувати захист так, що не лише м’яч, а й миша до воріт не проскочить», – стверджував Маслов перед початком сеозону-67. Й от якраз уродженець Риги покликаний був стежити за тією «мишею». Островський запам’ятався переважно зосередженістю на основних обов’язках, підчищаючи огріхи партнерів. За динамівський етап кар’єри він забив лише один гол: відкрив рахунок у виїзному матчі проти мінських одноклубників у сезоні-67, використавши помилку кіпера Анатолія Глухотка (того, до речі, одразу й замінили). Тримаю в руках програмку того матчу й звертаю увагу на разючу її відмінність від тогочасних київських. Ні, річ не в російськомовності цієї рекламної продукції (в Києві тоді програмки видавалися суто українською, приміром, у Тбілісі – грузинською, в Єревані – вірменською, а у Баку – двома мовами), а в написі «50 років» в правому верхньому куті на тлі червоних прапорів: мовляв, назустріч 50-річчю Великого Жовтня (так адепти радянської влади називали Жовтневий заколот 1917 р.). У білоруській столиці й тоді намагалися якнайзапопадливіше вислужитися перед метрополією. В постігровій кар’єрі Островського були різні періоди: тренерська робота, нелегка доба товаришування з оковитою, робота вантажником, праця в Києво-Печерській лаврі, повернення до роботи у футболі тощо.

Певно, якби не війна, то вихованець ризького «Сконто» Каспарс Дубра й надалі б захищав кольори «Олександрії». У своєму останньому на сьогодні матчі за цей український клуб в грудні 2021 р. він поставив переможну крапку. Латвієць скористався хибою минайця Ігоря Гончара після подачі кутового й не позбавленим естетики ударом у падінні поцілив у ворота.
Основна спеціалізація Віталійса Ягодінскіса – центрдеф. Однак за потреби він може зіграти й правого захисника. Власне, на цю додаткову для нього позицію я й поставлю вихованця «Даугави» в цій команді. На початку 2012 р. він переїхав до Києва, де грав за другу динамівську команду, а надалі був орендований ужгородською «Говерлою». В її складі запам’ятався вправною грою на 2-му поверсі й зокрема голом головою у ворота «Металіста» в сезоні-2014/15, коли вчасно відгукнувся на навіс Лукмана Аруни зі стандарту.
Півзахисники: Валентинс Лобаньовс (народився в 1971 р.), Євгенійс Космачовс (народився в 1988 р.), Арманд Зейберліньш (народився в 1965 р.)
На місці опорника – Валентінс Лобаньовс. Він репрезентував запорізький «Металург» у збірній Латвії під час фінальної частини Euro-2004. Запам’ятався його гольовий успіх у матчі запоріжців проти «Ворскли–Нафтогаз» у сезоні-2003/04. Тоді латвійський легіонер врятував свою команду від поразки в матчі сусідів по турнірній таблиці (опоненти розташовувалися на 12-му й 13-му місцях), відзначившись на 88-й хвилині.
Євгенійс Космачовс доєднався до «Севастополя» в другій половині сезону-2011/12 (до того в нього була безуспішна спроба укласти контракт із запорізьким «Металургом»). Й із перших матчів у складі кримського клубу виявив свої таланти. Зокрема майстерно виконаний уродженцем Тукумса (нечастий випадок, коли легіонер із Латвії в Україні не є уродженцем столиці) штрафний у матчі проти алчевської «Сталі» зайшов у пам'ять севастопольських уболівальників. Утім, на більш як половину сезону Космачовс в українському клубі не затримався.
Арманд Зейберліньш діяв здебільшого в центрі півзахисту, однак за потреби міг закрити й позицію правого півзахисника. Тривалий час він провів у луцькому «Торпедо» (якраз застав добу його перейменування на «Волинь») у 2-й половині 1980-х під орудою Віталія Кварцяного, став чемпіоном УРСР-89, в сезоні-90 спробував свої сили в донецькому «Шахтарі» (хоча перед тим подейкували про інтерес до нього київського «Динамо»), однак через задерикувату вдачу та неповагу до спортивного режиму там не затримався, а на межі ХХ і ХХІ ст. вже більш як 30-річним ветераном повернувся до українського футболу, трохи пограв за луцький клуб і за запорізький «Металург».
Нападники: Андрейс Штолцерс (народився в 1974 р.), Маріс Верпаковскіс (народився в 1979 р.), Валерійс Семьоновс (народився в 1958 р.)
Як на мене, кращим матчем Андрейса Штолцерса в складі «Шахтаря» стала гра в сезоні-1999/00 проти тернопільської «Ниви». Гірники тоді виграли з рахунком 5:0, Штолцерс відзначився дублем та асистом, а ще той двобій запам’ятався гольовим ударом скорпіона у виконанні Сергія Попова. В тому самому сезоні Штолцерс двічі розписався й у воротах донецького «Металурга»: спершу пробив воротаря потужним ударом із гострого кута, а опісля влучним ударом із льоту відреагував на подачу з лівого флангу. Наприкінці ХХ ст. Штолцерс тричі поспіль ставав у складі донеччан срібними призером чемпіонату України. Цікаво, що в юному віці вважався найкращим хокеїстом у Латвії серед однолітків, однак згодом зробив вибір на користь футболу.

Маріс Верпаковскіс, який нині є високопосадовцем у РФШ, є вихованцем лієпайського футболу. Наприкінці 2003 р. уклав контракт із київським «Динамо», а в 2004 р. його було названо кращим гравцем київського клубу. Забивав «Трабзонспору» (після удару звіддалеки незабутнього Валентина Белькевича кіпер трабзонців не втримав м’яча, й Маріс був першим на добиванні) й «Реалу» (пройшовши лівим флангом, змістився ближче до центру й невідпорно пробив правою в дальній кут), а також, що прикметно, рідному лієпайському «Металургсу». В складі «Динамо» однораз став чемпіоном України й двічі здіймав над головою національний кубок (у 2005 р. брав участь у фінальній грі проти «Шахтаря», яка закінчилася мінімальною звитягою киян).
Невисокий прудкий форвард Валерійс Семьоновс у сезоні-83 провів чимало вдалих матчів за СКА «Карпати» (Львів). На його рахунку зокрема переможний гол у нелегкому двобої зі смоленською «Іскрою» в присутності без малого 25-тисячної авдиторії (як тоді ходили на 1-шу лігу!). А наприкінці матчу проти нікопольського «Колоса» Семьоновс забив рятівний гол, який дав львів’янам змогу звести матч до нічиєї. Прикметно, що за час виступів за український клуб Семьоновс не був покараний жодною жовтою карткою, не кажучи вже про червоні.
Тренер: Яніс Скределіс (1939–2019)
Звісно, українські досягнення гуру латвійського футболу не можна порівняти зі здобутками його співвітчизників-колег з інших видів спорту (Угіс Крастіньш або Айнарс Багатскіс). На початку 1990-х Скределіс ненадовго очолив запорізький «Металург», однак нічого схожого на успіхи в нього домогтися не вийшло. Саме тоді його інтерв’ю були просякнуті ностальгією (це випливає зокрема з тверджень на кшталт «другої «Даугави» вже ніколи не буде»), й у скорім часі він повернувся на батьківщину. Саме в ріднокраю в нього якось рельєфніше простежувалася жага до роботи. Як там кажуть: коли є до чогось жагота, то кипить у руках робота. В Запоріжжі, на жаль, в Яніса вже такого не спостерігалося. Своїм основним досягненням вважав те, що його команда «грала в чесний футбол». Яка його роль у підйомі латвійського футболу на початку ХХІ ст., коли збірна кваліфікувалася на Euro? Безумовно, свої підвалини того успіху він заклав, адже в 1980-ті істотно популяризував футбол у Латвії, й хлопчиська потягнулися до футбольних шкіл. До речі, додав би до досягнень Скределіса те, що футбол створив достойну конкуренцію традиційно популярнішому в Латвії хокею (та й волейболу з баскетболом, чого там!). Проте не став би перебільшувати зв’язок 1980-х із нульовими. Як на мене, ті успіхи не ланки одного ланцюга, а цілком самостійні утворення. Однак унікальності тренерського таланту самородка з Ілуксте я аж ніяк не заперечую.
***
Вважаю, що нинішній підйом клубного латвійського футболу перевершує навіть добу половини 1980-х, коли «Даугава» була потужною. Нинішній РФШ перемагає «Аякс», попри те, що січень для клубів із Латвії, коли м’яко, не найоптимальніша пора з погляду набирання ігрових кондицій. Та менше з тим… Й аж ніяк не скажу, що кияни виглядають беззаперечними фаворитами сьогоднішнього двобою.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ


Клара Таусон у двох сетах обіграла Аріну і вийшла до чвертьфіналу тисячника в ОАЕ


Англійський клуб завершив виступи у найпрестижнішому європейському турнірі






