ШОВКОВСЬКИЙ – про кадрові проблеми та шанси у матчі з Галатасараєм
Наставник «біло-синіх» висловився про наступний поєдинок

Наставник «Динамо» Олександр Шовковський поділився думками про матч 7-го туру Ліги Європи проти «Галатасарая».
– Чи всі гравці, окрім Володимира Бражка, готові до завтрашньої гри?
– Насамперед, хочу сказати дякую Туреччині за теплий прийом, за теплі слова підтримки щодо ситуації, яка відбувається у нашій країні. На жаль, вже 11-й рік триває війна, три з яких – широкомасштабна. Ви питали, як керувати, як мотивувати команду. Дуже складно і непросто налаштовуватися на матчі під звуки повітряної тривоги й вибухів. Але ми маємо розуміти: щоб футбол в Україні продовжувався, потрібно продовжувати грати. І хлопці це розуміють. Якщо ми зупинимося, то і футбол зупиниться, це стосується й багатьох інших галузей, не лише спорту. Маємо виконувати свою роботу, працювати й допомагати воїнам захищати наші кордони та робити усе від нас залежне, щоб показати усьому світу: що б не відбувалося, зламати Україну неможливо.
Що стосується безпосередньо вашого питання, крім Бражка, нам завтра також точно не зможе допомогти Денис Попов. Усі інші гравці готові вийти на поле.
– Як пройшов ваш збір в Анталії?
– Безумовно, для нас це так само новий досвід. Ми раніше вийшли з відпустки. Враховуючи кліматичні умови, які є в Україні, ми не можемо проводити чемпіонат в грудні чи в січні. Ми починаємо його лише наприкінці лютого. Але ми маємо за цих умов адаптуватися до нових реалій і готуватися. Вважаю, що ми провели достатньо плідну роботу, і гравці готові настільки, наскільки вони можуть бути готові після майже 2,5 тижнів, протягом яких ми готувалися.
– Мірча Луческу, шановна людина у Туреччині. Він у січні відвідував ваші товариські матчі. Чи ви говорили з ним про поєдинок проти «Галатасарая», його колишньої команди? І якщо ні, то на які інші футбольні теми спілкувалися?
– Мірча Луческу – дуже шановна людина не лише в Туреччині, а й в Україні. Ми, постійно, підтримуємо стосунки, спілкуємося з ним. Він приїздив дивитися наші матчі та тренування, ми розмовляли на багато різних тем, й про футбол зокрема.
– Які ви бачите шанси для «Галатасарая»?
– Давайте будемо відвертими: ми гратимемо проти одного з грандів турецького футболу, команди, яка протягом останніх років успішно виступає та зробила придбання на суму понад 150 мільйонів. Тут грають досвідчені футболісти, представники різних чемпіонатів – і це, безумовно, лише додає ваги. Вони на шостому місці у Лізі Європи та мають непогані шанси пройти далі. Також, якщо не помиляюся, «Галатасарай» один з найкращих за кількістю забитих м’ячів. Повторюся, ми чудово розуміємо, проти кого будемо грати.
Ми говоримо про нашого суперника, але ми, дивлячись на нього, самі готувалися до цієї ігри. І ми будемо намагатися зробити все від нас залежне, щоб продемонструвати якість, настрій і зробити усе, щоб показати пристойну гру. А результат складається з багатьох аспектів: помилок, виконаних моментів тощо.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ


Богдан Мілованов не дочекався виклику в національну збірну


Джеймс Тарковськи приніс ірискам одне очко, а Салах оформив гол + асист – 2:2



Вболіваємо за нашу команду та тримаємо кулаки за найкращий клуб з України👊
Стадион, как вулкан, - раскален докрасна
И терпения чаша испита до дна.
Но взорвутся трибуны и выйдите вы
Гладиаторы поля, герои молвы.
И начнется великая драма, а в ней
Никогда не предскажешь: кто будет сильней.
И скрывая волнение, мудрый стратег
Вместе с нами отчаянно верит в успех.
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
Это поле от пахоты вашей черно, -
Сколько горького пота впитало оно.
С криком падали вы на траву в забытьи
И как знаки судьбы - были жесты судьи.
Но сегодня игра так похожа на бой.
Надо выстоять, выдержать, вытерпеть боль.
И зубами скрипя, когда сил уже нет,
Пробиваться сквозь терни и к звездам побед.
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
Пусть фортуна бывает жестокой подчас,
Но она лишь упорнее делала вас.
И жестокие травмы забыть не дадут,
Что победа - награда за каторжный труд.
И опять, как Везувий, ревет стадион,
Снова верит и ждет, и надеется он,
Вьется пламя страстей и волнуется кровь,
И забыв обо всем, мы скандируем вновь:
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
"Динамо", "Динамо", о-о-о!
Это за сколько лет!?