Український екс-гравець Шахтаря розповів, чому не грав у футбол більше року

Колишній хавбек збірної України та донецького «Шахтаря» Дмитро Гречишкін розповів, чому більше року не грав у футбол, розірвавши контракт із клубом у Туреччині:

«Моєю останньою командою був Сакар'яспор. На жаль, так сталося, що клуб на мене не розраховував. У ситуації, щоб розірвати контракт в односторонньому порядку, мені довелося подавати до суду. Я його виграв, і зараз у пошуку нових варіантів продовження кар'єри.

В середині 2021 року перейшов до турецького Генчерберлігі із Олександрії. Мені надійшла непогана пропозиція. Хоча були й інші, але варіант із Генчерберлігі здався найбільш серйозним, оскільки клуб одразу надіслав контракт. На сімейній раді вирішили, що це буде оптимальним варіантом. Все-таки у Туреччині тепло, команда зі столиці – Анкари. Також заочно мені скинули фотографії бази, умови для тренувань, сподобалося все. А коли я побачив сам усе на власні очі, то без сумнівів підписав контракт.

У Туреччині дуже серйозна першість. Навіть у Першу лігу приїжджають якісні легіонери та і місцеві футболісти якісні. Це я говорю не тільки тому, що я тут грав. Насправді ця ліга є цікавою, інтенсивною. У розмовах з іншими гравцями розумію, що з кожним роком сюди важче потрапити. Вимоги до футболістів зростають. Тут і хороші стадіони.

Читайте також:

Колишній гравець збірної України розірвав контракт із турецьким клубом

Чи швидко опанував спілкування? Певний час це зайняло, але с самого початку до мене в команді добре ставилися. А трохи згодом приїхав Олександр Бєляєв (зараз виступає за Олександрію), і це, звісно, ще швидше допомагало адаптуватися у новому колективі. Тим більше, що у Генчерберлігі був перекладач, тож особливих проблем не виникало. Цей період своєї кар'єри я згадую з теплотою, тому й зараз переживаю за команду, хочу, щоб вона якнайшвидше повернулася до Суперліги, де їй місце, але поки що не все добре складається.

У Сакар'яспор я перейшов по ходу сезону і спочатку мені довіряли, потім на моє місце почали ставити іншого футболіста, далі – знову мене. Я ще мав рік контракту, але розмовляв з керівництвом, яке мені повністю довіряло. Потрібно було думати, чи перевозити сім'ю з Анкари. Просто в Туреччині часто буває, що з початком нового сезону склад команди змінюється чи не повністю, і ці моменти, про всяк випадок, потрібно було передбачити.

Коли я повернувся з відпустки, тренер повідомив, що на мене не розраховує. Керівництво та наставник перекладали відповідальність один на одного. Таке буває. У результаті, нам не вдалося мирно розійтися, тому довелося вдатися до інших засобів. Як я вже сказав, суд опинився на моїй стороні. І це вже перегорнута сторінка.

Звісно, прикро – перейти до команди і через півроку йти до суду. Я намагався домовитись із клубом. У мене був чинний контракт, але з їх боку жодних зустрічних кроків не було. Повідомили, що тренуватимуся окремо від команди. Я проконсультувався з цього приводу з юристами, які сказали, що таке неможливо: мовляв, я іноземець і якщо мене приберуть із команди, то сміливо можна йти до суду, так втрачається не лише трансферна ціна, а й ігрова практика. До останнього не хотів приймати радикальних рішень, але іншого шляху, як виявилося, не було. І що найцікавіше, що в Сакар'яспорі мені не дали чіткої відповіді, чому так сталося.

Читайте також:

ГРЕЧИШКІН: «У турецькому футболі говорити можуть одне, а робити — інше»

Що собою являв Сакар'яспор? Вони мають класний стадіон, фани завжди підтримують команду. Але, якщо порівнювати базу, наприклад, з Генчерберлігі, то тут є чого прагнути. Але в Сакар'яспору зараз триває реконструкція полів, бази, тож усе в них, гадаю, буде гаразд. Справа в тому, що у Першій лізі Туреччини виступає 20 команд, і практично всі колективи перед стартом сезону ставлять завдання виходу до еліти. У турнірній таблиці щільність божевільна. Від зони вильоту до місця, яке дозволяє боротися за підвищення у класі, часто лише п'ять очок. Дві-три перемоги – і ти нагорі чи навпаки. Тому клуби й намагаються, щоб інфраструктура була на рівні.

Так, знаходжуся у пошуку нової команди. Чи є варіанти? Конкретики немає. Спілкуюсь із агентами, але далі розмов справа поки не доходить. Чи адаптувався до Туреччини? Все нормально. Тут доброзичливі люди. Місцеві жителі люблять, коли ти турецькою говориш якісь фрази, посміхаються. В нашому домі є люди й з України, намагаємося триматися разом, допомагаємо один одному. Особливих побутових проблем тут не зустрічав.

Чи вивчив турецьку мову? Ні, деякі слова можу сказати, але не більше того. Які найближчі цілі? Звісно, хочу повернутися у футбол. Я сповнений сил і бажань. Я самостійно підтримую форму, благо, я сам по собі режимний. Залишилося діло за малим – знайти свою команду».