Нікіта КУЛІКОВ: про 7 500 км шляху, бокс, воротаря-веселуна та шанси на МЧС

Вихованець криворізького хокею 18-річний центральний нападник Нікіта Куліков прибув до табору збірної України U20 у статусі найкращого бомбардира канадського клубу «Чілівак Джетс», котрий виступає за океаном у лізі PIJHL. На збори до Естонії перед майбутнім МЧС-2025 герой сьогоднішнього матеріалу разом із партнерами по клубу та збірній Марком Мироновим та Даниїлом Денисенком здійснив 20-годинний переліт з Ванкувера до Таллінна і після триденної адаптації до нових умов дав ексклюзивне інтерв'ю сайту Sport.ua

– Нікіта, як самопочуття після трансатлантичного перельоту з Канади до Естонії?
– Дякую, вже нормальне. Дорога виявилася стомлюючою, оскільки на подолання 7,5 тисяч кілометрів з Північної Америки до Європи довелося провести в повітрі загалом понад 20 годин за маршрутом: Ванкувер – Лондон – Франкфурт-на-Майні – Таллінн. Та ще й прилетіли о другій годині ночі і до ранку не вдалося заснути, тому довелося звернутися до лікаря за пігулками, щоб налагодити сон наступного дня. На четвертий день вже почуваюся нормально, гадаю, акліматизація пройшла.

– І як тобі умови на зборах у Таллінні?
– Чудові! Якщо чесно, дуже гарний готель, у нас є басейн та спортзал. До арени їхати недалеко. Крім того, з хлопцями прогулювалися містом, заходили до торгового центру та можу сказати, що столиця Естонії – шикарна! Харчування теж на рівні: м'ясо, салати, але одноманітність з картоплею «вбиває». Третій день поспіль – це перебір (усміхається).

– Що впадає у вічі у перші дні зборів?
– У порівнянні з Північною Америкою – колосальна відмінність у тренувальному процесі. У збірній набагато важче переносити тренування, тому що тут дуже багато доводиться бігати, грати в «тіло», діяти в «кутах» майданчика і працювати на витривалість. У Канаді на тренуваннях все набагато простіше: більше робота головою, ніж ногами, і ставка на техніку: найчастіше це відпрацювання вправ «1 в 0».

– Тож яка атмосфера панує у роздягальні?
– Завдяки нашому голкіперу Олександру Левшину, який також виступає у Канаді, сміх та посмішки однозначно прикрашають наш день на зборах. Щодня кожне слово воротаря-гумориста радує роздягальню.

– Хто на перших заняттях справив враження у складі молодіжної збірної України?
– Усі працюють на максимумі можливостей, а виділяється для мене захисник Руслан Здоровець. Прізвище гравця повною мірою відображає його антропометричні дані (зріст 191 см, вага 95 кг. – Прим.ред.). З нападників відзначу швидкість Михайла Гапоненка. Дуже розумний і спритний хлопець.

– Хто головна зірка нинішньої збірної України U20?
– Олексій Євтєхов. Але не зірка, а поки що зірочка (посміхається). Імпонує його швидкість мислення, неповторне катання та класна техніка!

– А які сильні сторони форварда Нікіти Кулікова?
– Мені до вподоби силовий стиль хокею. Я не належу до швидких і забивних хокеїстів, волію зіграти в «тіло», якщо надається можливість.

– Ти не забивний?! А хто, вибач, у «Чілівак Джетс» найкращий бомбардир нинішнього сезону з 41 (13+28) очком у 28 іграх?
– Ну, голів у мене набагато менше, ніж передач. Гадаю, цього всього могло й не бути, якби не мої партнери: Даня Денисенко та Марко Миронов. Починав я сезон в іншій команді та лізі (Кіндерслей Кліпперс, SJHL), але потім мене обміняли в «Джетс» і так утворилася в канадській Pacific International Junior Hockey League українська трійка: Денисенко – Куліков – Миронов. Ми разом живемо, щодня ходимо до спортзалу, розмовляємо рідною мовою, виходимо на ігри у першій п'ятірці і це нам дуже допомагає у результатах.

– Тобто, задоволений, як складається нинішній сезон?
– Гріх скаржитися! У нас багато ігрового часу, граю більшість і меншість, тому радий виступу за «Чілівак Джетс».

– Які у тебе спортивні захоплення, окрім хокею?
– У Канаді з Марком любимо поспарингуватися у великий теніс, але він часто програє без боротьби (посміхається). А особисто моє хобі – це бокс. Можна сказати, це для мене найулюбленіший вид спорту після хокею. Із задоволенням займаюся ним у вільний час.

– Які спортивні цілі окреслив для себе на 2025 рік?
– Думаю, здобути золото на чемпіонаті світу в Естонії буде дуже великим досягненням! І це нам під силу. А на клубному рівні хотілося б піднятися на сходинку вище та зіграти у більш конкурентній лізі.

– Наприклад?
– Там, де виступає наш партнер зі збірної Микита Іващенко – SJHL. Там ліга набагато сильніша, ніж PIJHL. Хотілося б туди повернутись. Але є й інший шлях – WHL. Це одна із найсильніших молодіжних ліг Канади. Найчастіше дорога туди відкривається саме з PIJHL, якщо ти себе добре проявляєш.

– Як гадаєш, у яких компонентах тобі вдалося додати за перші півсезону в PIJHL?
– Став витривалішим і краще грати в «тіло». Минулого року я був відверто слабким у цих ігрових характеристиках. Ну і кидок, гадаю, теж став сильнішим.

– До речі, у PIJHL також виступає ще один 18-річний українець Данило Береза. Він би зміг посилити атаку молодіжної збірної?
– Без сумнівів, але йому, наскільки я розумію, зараз важливіше зосередитися на клубному виступі. Його команда йде в лідерах, і Данило не зміг вирватися з Канади.

– Молодіжка збірної України 13-й сезон поспіль зіграє у дивізіоні 1B. Команда нинішнього скликання здатна прорубати вікно в групу класом вище?
– У мене немає в цьому жодних сумнівів! У нас дуже сильний і збалансований склад, тому я впевнений, що ми перервемо серію перебування в дивізіоні 1B і наступного року виступимо рангом вище.

– Обнадійливо звучить! Чекати на п'ять перемог у п'яти матчах на МЧС-2025?
– Чому й ні? У нас швидка команда, яка вміє грати у силовій манері. Це важливо. Плюс в обоймі три сильні воротарі, дуже вміла лінія атаки. Не бачу причин, з яких наша команда ще на рік затрималася б у цьому дивізіоні 1B.

– І хто наш головний суперник на МЧС-2025?
– Зустрічався на льоду лише зі збірною Японії. Це дуже швидка команда, здатна чіплятися за результат і готова йти до кінця, навіть якщо програє та врятуватися вже не вийде. З рештою команд не грав і поки незнайомий, тому найсерйозніший опонент на папері – це Японія.

– Ти родом із Кривого Рогу. Хто ще у збірній України представляє твоє рідне місто?
– Воротар Назар Бойко з «Кепіталз». Дуже радий був зустрітися з ним, тому що не бачилися з з минулого чемпіонату світу U18. Вважаю, Назар додав у грі, став впевненішим і має велике майбутнє. Взагалі, ми з Назаром дуже добрі друзі, разом розпочинали хокейний шлях у команді «Кривбас»-2006...

– Хто ще із вашої шкільної команди зараз грає на високому рівні?
– Я не особливо спілкуюся з хлопцями, але знаю, що в Німеччині в Нюрнберзі на дуже хорошому рівні в DNL-2 U20 виступає Марк Гетьман... Ех, шкода, що зараз у Кривому Розі ковзанка зупинилася і не функціонує... Хокейне життя у Кривому Розі зупинилося. Війна. Дуже багато прильотів. Тато мені постійно скидає інформацію та відео... Вже немає сил дивитись на все це. Боляче.

– Твоя сім'я досі живе у рідному місті Президента України Володимира Зеленського?
– Тільки батько, який наглядає за своїми батьками та моїми бабусею з дідусем. Мама, вітчим та сестра разом зі мною переїхали до Канади. Вони зараз живуть в Едмонтоні, але дуже сумують за домом в Україні.