Полісся заслужено обіграло Шахтар, але чому це може бути піррова перемога

У своєму останньому в рамках календарного 2024 року поєдинку української Прем'єр-ліги «Полісся» несподівано для багатьох обіграло «Шахтар». Перемогу житомирцям приніс точний удар Богдана Михайліченка у компенсований до другого тайму час – 1:0. Що також важливо: «вовки» виграли свій другий матч у «гірників» в поточному розіграші чемпіонату, принагідно довівши, що перемога у другому турі також із рахунком 1:0 в поєдинку, що відбувся 11 серпня, не була випадковою.

15 грудня виграш «Полісся» нехай і виявився несподіваним, але абсолютно точно не виглядав незаслуженим, як би там не намагався довести протилежне головний тренер «гірників» Маріно Пушич. На словах боснієць міг стверджувати будь-що, проте, згідно із приказкою, після бійки кулаками не махають. Та й в поєдинку із поки що чинним чемпіоном «Полісся» виглядало дуже впевнено, особливо в першому таймі, коли пресинг з боку команди із Житомира на суперника був таким, що футболісти «Шахтаря» змушені були діяти вкрай невигадливо та вдаватися до банальних виносів, наче грають не черговий поєдинок УПЛ, а як мінімум протистоять якомусь гранду європейського футболу у матчі Ліги чемпіонів.

Смілива, агресивна та злагоджена гра з боку «Полісся», футболісти якого здебільшого демонстрували ще й неймовірну самовіддачу на полі, принесла підопічним Імада Ашура три очки, а також статус вельми принципового суперника для «Шахтаря» як мінімум на найближчий час. Але загалом ще під час поєдинку виникало цілком резонне питання: а чому житомирські «вовки» не демонстрували такого футболу у своїх попередніх восьми матчах? Чому футболісти «Полісся» з таким самим бажанням та самовіддачею не виходили проти, наприклад, «Лівого Берегу» (0:0), «Колоса» (1:1) чи «Руху» (0:1)?

Показник у вісім матчів обрано автором не просто так. Саме стільки ігор до поєдинку проти «Шахтаря» підопічні Ашура не могли виграти в УПЛ. На відрізку календаря з 19 жовтня по 9 грудня «Полісся» набрало лишень 4 очки, розжитися якими йому дозволили чотири нічиї, а ще чотири матчі у цьому часовому відрізку «вовки» програли…

Відповідь на це питання вболівальники, які уважно стежать за перипетіями подій в УПЛ, напевно, зуміли дати самі собі ще під час матчу із «Шахтарем», який завершився для житомирян тріумфальним ударом Михайліченка. Все виглядало так, що футболісти «Полісся» надмірно мотивовані, і тут, вочевидь, справа не лише в якихось полум'яних промовах Імада Ашура перед поєдинком, а й у потенційній сумі призових, які за перемогу над «Шахтарем» міг виплатити президент та власник клубу Геннадій Буткевич.

Ще після перемоги у другому турі над «гірниками» стало відомо, що Буткевич щедро віддячив своїм футболістам за виконану роботу. Тоді президент «Полісся» заплатив гравцям першої команди підвищені преміальні. Причому не просто підвищені, а практично космічні, тому що їх звичний розмір був помножений на п'ять. Подібного роду виплатами нинішнє покоління українських футболістів не настільки розпещене, як ті, хто застав «золоті роки» олігархічних баталій в УПЛ, коли за найвищу нагороду боролися не лише «Шахтар» та «Динамо», а й як мінімум «Дніпро» із «Металістом», до яких в тій чи іншій мірі намагалися підтягуватися то «Карпати», то донецький «Металург», то «Таврія», то «Чорноморець», то ще хтось.

Після грудневої перемоги над «Шахтарем» власник «Полісся» не став змінювати колишню традицію, й знову гарантував своїм футболістам солідні премії, і хоча їх розмір поки що й залишається невідомим, але ходять чутки про коефіцієнт підвищення у 7-8 разів. Що сказати – «вовки» на це заслужили, але для самого Буткевича важливо усвідомити, що стратегічно подібні дії та перемоги можуть виявитися для клубу пірровими…

Справа в тому, що свого часу з чогось подібного починав і Рінат Ахметов у «Шахтарі». Власник «гірників», які на той момент ще тільки перебували на початку шляху до вершини й статусу гегемона УПЛ, намагався особливим чином налаштовувати свою команду на важливі матчі чемпіонату, якими тоді були поєдинки проти «Динамо». На довгій дистанції «помаранчево-чорні» кілька чемпіонатів поспіль не могли змагатися із «біло-синіми», натомість обіграти їх у очній баталії було надзвичайно важливо для іміджу донецького клубу та самолюбства амбітного президента «гірників».

Однак глобально така тактика тоді не принесла «Шахтарю» нічого суттєвого. Так, хтось може сказати, що донецька команда змогла позбавитися думки, що їй не під силу вигравати у «Динамо», якоюсь мірою змінити менталітет, але все одно – для того, аби вигравати чемпіонства «гірникам» знадобилися структурні зміни у клубі та першій команді. Потрібні були «правильний» головний тренер, «правильні» легіонери, «правильні» українські футболісти…

Те, як весело й задерикувато стрибали та витанцьовували гравці та тренерський штаб «Полісся» після нещодавньої перемоги над «гірниками», виплескуючи навиворіт свої емоції, свідчить лише про одне: ця команда під керівництвом Імада Ашура ментально ще вкрай далека від реального суперництва із «Динамо» та «Шахтарем» за чемпіонство. Вони святкували ці, по суті, чергові три очки у чемпіонаті так, наче вже стали найсильнішою командою ліги. А чого гріха таїти, Геннадій Буткевич приходив до УПЛ та вкладає чималі за нинішніми мірками гроші у команду зовсім не заради четвертого-п'ятого місця в турнірній таблиці, двох матчів у кваліфікації Ліги конференцій та вильоту звідти від словенців, а також двох перемог у чемпіонаті над «Шахтарем». Власника «вовків» цікавить максимальна вершина у вітчизняному клубному футболі – «золоті» медалі УПЛ.

І щоб добиватися максимальних завдань футболісти «Полісся» мають із максимальною самовіддачею та концентрацією виходити не лише на матчі проти «Шахтаря», де їм обіцяно захмарні призові, а й абсолютно на кожен інший поєдинок національного чемпіонату. Давно відомо, що у футболі «золоті» медалі здобуваються не у парі-трійці протистоянь із принциповими суперниками чи фаворитами, а в іграх з «основним пелотоном» та аутсайдерами. Важливо не втрачати очок саме там, аби зрештою опинятися на вершині. І в тому ж «Шахтарі» це чудово знають та розуміють, адже не дарма Мірча Луческу, ще будучи наставником «гірників», намагався бравувати, що «Динамо», мовляв, несправжній чемпіон, коли у сезоні-2015/16 кияни програли обидва матчі «гірникам» із рахунком 0:3, але це були єдині поразки столичної команди у тому чемпіонаті, й на фініші «біло-сині» привезли споконвічному опоненту чемпіонську фору у сім очок. І вже тоді всі чудово розуміли: румунський наставник може розповідати будь-що, але факт залишиться фактом – чемпіонство взяло «Динамо».

Ось і у випадку з «Поліссям» відбувається щось схоже. Команда двічі обіграла «Шахтар», але на зимову паузу пішла лише на п'ятому місці у турнірній таблиці із відставанням від «Динамо» в 16 ​​очок! Погодьтеся, якийсь слабкий привід для веселощів та танців, якщо брати до уваги реалізацію амбітних планів клубу, а не банальне здобуття шикарної премії від власника.

Втім, зрозуміти футболістів «Полісся» можна. Вони грають за гроші, і їм важливо саме те, що відбувається тут і зараз. Адже завтра деякі з них можуть опинитися вже в інших командах чи у статусі вільного агента, тому заглядати далеко за обрій вони й не будуть. Для цього потрібні менеджмент та тренерський штаб, які зобов'язані не допускати ситуацій, коли вісім турів поспіль команда, що розраховує щонайменше на медальну зону, не знає радості перемог у чемпіонаті…

Але не будемо надто суворими до «Полісся». Цей клуб поки що тільки набиває свої перші «гулі», припускається помилок, на яких, ймовірно, виявиться здатним навчитися чогось нового, і просто розуміє, як це – боротися на рівних з грандами ліги. Втім, вже зараз Геннадію Буткевичу та його радникам було б непогано подумати над тим, як би не розбалувати своїх футболістів, котрі в певний момент можуть вирішити, що їм фінансово просто вигідніше напружитись один раз на два місяці й обіграти «Шахтар», аніж стабільно вигравати в інших суперників по УПЛ, працюючи за одну зарплату і, у кращому разі, «звичайні», а зовсім не «святкові», преміальні. Зрештою, стратегічно перемога над «гірниками» дала «вовкам» лише три очки, і анітрохи не більше, а у восьми турах до цього футболісти «Полісся» втратили щонайменше 20 залікових пунктів. Нічогенька така різниця, правда?..