П'ять екс-зірок Шахтаря, які продовжують грати, хоча їм вже за 35

За останній час «Шахтар» суттєво омолодився. Влітку клуб залишили 34-річний Ярослав Ракіцький, 32-річний Артур Рудько, 31-річний Андрій Тотовицький та 30-річний Іван Петряк. На поточний момент у стані «гірників» є лише один футболіст, вік якого підходить під категорію «30+» – це 35-річний Тарас Степаненко. Та й капітан, який є 10-разовим чемпіоном України, вже не має стабільної ігрової практики, з'являючись на полі лишень епізодично, а багато експертів та вболівальників активно радять Тарасові всерйоз задуматися над завершенням кар'єри.

У футболі вік 35+ справді є своєрідною «межею», після досягнення якої багато виконавців йдуть на заслужений відпочинок. Щоправда, є й чимало невгамовних ветеранів, котрі продовжують активні виступи: хто – на високому рівні, хто – на більш нижчому. І сьогодні ми пропонуємо вам згадати п'ятьох колишніх виконавців «Шахтаря», які мали у донецькій команді зірковий статус, котрі навіть після досягнення 35-річчя не втратили мотивації тренуватися та грати у футбол.

Генріх Мхітарян

Вік: 35 років
Громадянство: Вірменія
Клуб: «Інтер»

Мхітарян провів у «Шахтарі» всього три роки, проте цього виявилося для вірменина більш ніж достатньо, аби стати зіркою команди та залишити після себе суттєвий слід в історії. Окрім семи трофеїв, виграних із «гірниками» (три чемпіонства, три Кубки та один Суперкубок України), Мхітарян також у сезоні-2012/13 встановив рекорд української Прем'єр-ліги за кількістю забитих м'ячів за один розіграш турніру – 25. З того часу реально побити це досягнення могли тільки два гравці – Алекс Тейшейра та Артем Довбик. Однак перший, маючи в активі 22 голи вже до зимової паузи УПЛ-2015/16, вирішив поїхати за «довгим юанем» до Китаю, а другий у сезоні-2022/23 так і не дотягнув на фініші, зупинившись на позначці у 24 точні удари.

Влітку 2013 року Мхітарян за 27,5 мільйонів євро перейшов до дортмундської «Боруссії», ставши найдорожчим вірменським футболістом в історії. Згодом Генріху вдалося переписати рекордну суму до показника у 42 мільйони євро – саме стільки за його трансфер влітку 2016-го заплатив «Манчестер Юнайтед». Втім, на Туманному Альбіоні, на відміну від України та Німеччини, кар'єра у Мхітаряна складалася зовсім не так успішно, хоча там він навіть встиг змінити команду та певний час пограв також за «Арсенал».

Повернутися на колишній високий рівень гри та результативності Мхітаряну допоміг переїзд до Італії. Спершу вірменин виступав за «Рому», а з літа 2022 року є футболістом «Інтера». Цікаво, що у свої 35 років Генріху все ще вдається залишатися важливою фігурою для «нерадзуррі», із якими у минулому сезоні він уперше в кар'єрі став чемпіоном Італії.

Загалом, окрім згадуваного вище Скудетто, після від'їзду з України Мхітарян встиг виграти чимало різних престижних турнірів: Лігу Європи з «Манчестер Юнайтед», Лігу конференцій з «Ромою», а ще два Суперкубки Німеччини з «Боруссією», Суперкубок Англії та Кубок ліги з «Манчестер Юнайтед», два Суперкубки та Кубок Італії з «Інтером».

І хто його знає, коли Генріх все ж таки вирішить зупинитися, адже поки що перед ним, судячи з усього, таке питання навіть не стоїть – контракт вірменина з «Інтером» діє аж до завершення сезону-2025/26.

Тайсон

Вік: 36 років
Громадянство: Бразилія
Клуб: ПАОК

Тайсон опинився в Україні влітку 2010 року, коли його за 6 мільйонів євро з «Інтернасьонала» підписав «Металіст». Через два із половиною сезони бразильський вінгер за 15 мільйонів євро перебрався до «Шахтаря», де провів вісім років та став шестиразовим чемпіоном України, а також п'ятиразовим володарем Кубка країни.

Тайсон був ключовим виконавцем для «гірників» і за Мірчі Луческу, і за Паулу Фонсеки, і за Луїша Каштру. Щоправда, практично нікому з цих фахівців, як і раніше Мирону Маркевичу в «Металісті», не було легко справлятися із норовливим характером бразильця. Практично у кожне трансферне вікно (особливо – зимове!) в бразильських ЗМІ, як гриби після дощу, починали з'являтися плаксиві інтерв'ю Тайсона, у яких той розповідав про бажання повернутися на батьківщину. Однак нерідко після цього вінгер підписував новий контракт і на якийсь час заспокоювався…

Втім, навесні 2021-го Тайсон все ж зайшов надто далеко, і його трудові відносини з «Шахтарем» завершилися достроково – сторони розірвали контракт, завдяки чому бразилець отримав можливість повернутися до рідного для нього «Інтернасьонала». Щоправда, саме по собі розлучення із «помаранчево-чорними» для Тайсона навряд чи можна називати красивим, як би він потім не ридав на камеру та не вибачався за свої вчинки.

Треба сказати, що повернення у «Інтернасьонал» не принесло щастя ані Тайсону, ані «колорадос». Незабаром футболіст почав дорікати бразильському клубу у поганому до нього ставленні, у малій кількості ігрової практики і т.д. При цьому, Тайсон не впускав моментів нагадати, що заради «Інтернасьонала» відмовився від шикарного контракту в Україні. Логічно, що все це призвело до того, до чого й мало призвести – до дострокового розриву контракту із «колорадос» у січні 2023-го.

Невдовзі бразилець повернувся до Європи, де оформив співпрацю із грецьким клубом ПАОК. Там Тайсон продовжує грати й понині, причому Разван Луческу високо цінує здібності бразильця, який у минулому розіграші грецької Суперліги відзначився 5 голами та 10 асистами у 29 поєдинках, чим суттєво допоміг «чорно-білим» вчетверте в історії стати чемпіонами.

Вілліан

Вік: 36 років
Громадянство: Бразилія
Клуб: «Олімпіакос»

На рахунку Вілліана 221 матч, 37 забитих м'ячів та 63 результативні передачі за «Шахтар». Він, безумовно, є одним з найяскравіших та найбільш удачливих бразильських легіонерів в історії всього українського футболу, хоча, як і Тайсон, залишав вітчизняні простори не без скандалу…

У «Шахтар» Вілліан перебрався влітку 2007 року із «Корінтіанса», коли йому ледь-ледь виповнилося 19. За молодого та перспективного вінгера донеччани заплатили фантастичні на той час для українського та й бразильського ринків 14 мільйонів євро. Це був величезний ризик, але в «Шахтарі» вирішили на нього піти, оскільки усвідомлювали, що Вілліан – це і швидкість, і техніка, і вміння брати ініціативу на себе у ключові моменти гри.

І з часом Вілліан справді став ключовою фігурою для «гірників». Українські вболівальники, напевно, досі пам'ятають два м'ячі бразильця у ворота «Челсі» на «Стемфорд Брідж», які могли принести «гірникам» заповітну нічию на виїзді, якби не гол Мозеса у компенсований час (2:3). Втім, і без цього Вілліан став у «Шахтарі» гравцем топ-рівня. Він виграв Кубок УЄФА у 2009-му, ставав 5-разовим чемпіоном України та 4-разовим володарем Кубка України, а також став футболістом національної збірної Бразилії.

Щоправда, на початку 2013 року Вілліан влаштував демарш керівництву «Шахтаря» через те, що останнє відмовилося продати його у «Челсі». Бразилець просто вирішив саботувати збори команди, а у певний момент заявив в пресі наступне: «Переговори [з «Шахтарем»] вести важко, вже були історії із кількома футболістами – Матузалем, Елано... Але зі мною тут інший випадок. Мені боязно за репутацію клубу в тому сенсі, що майбутні новачки з Бразилії тепер можуть подивитися на «Шахтар» під іншим кутом. «Челсі» вже направляв чотири пропозиції: першу – 20 млн євро, другу – 20 млн + 5 млн бонусами, й дві останні – по 25 млн євро. Хто захоче прийти сюди, аби стати в'язнем?»

У «Шахтарі» наполягали на тому, щоб була активована клаусула Вілліана у 35 мільйонів євро, і це сталося 31 січня 2013 року. Ось тільки бразилець переїхав не до «Челсі», а до російського «Анжи»… Очевидно, цей трансфер вже тоді був частиною якоїсь «схеми» та домовленостей між російськими олігархами (нагадаємо, лондонцями на той момент володів Роман Абрамович), бо вже через півроку Вілліан все ж таки став гравцем «Челсі», причому формально за 35,5 мільйонів євро. Хто заважав «синім» одразу заплатити ці гроші «Шахтарю», якщо вони нібито потім були виплачені «Анжи»? Втім, це питання сьогодні вже абсолютно не важливе.

У «Челсі» Вілліан провів сім років. За цей час він двічі здіймав над головою трофей англійської Прем'єр-ліги, а також виграв Лігу Європи. Потім бразилець пішов до «Арсеналу», де в нього не склалося, і остання обставина змусила Вілліана повернутися до рідного «Корінтіанса». Але у Бразилії футболіст раптово зіткнувся із погрозами на адресу його родини з боку фанатів, через що навіть довелося звертатися до поліції.

У вересні 2022-го Вілліан повернувся на Туманний Альбіон, де оформив договір із «Фулхемом», і протягом двох сезонів був важливою фігурою для цієї команди, доводячи свою спроможність все ще відповідати рівню АПЛ (58 матчів, 9 голів, 7 асистів). А ось на початку вересня нинішнього року Вілліан переїхав у «Олімпіакос», де поки що має зовсім небагато ігрової практики через перманентні проблеми зі здоров'ям (більше місяця бразилець провів у лазареті, заліковуючи то пошкодження щиколотки, то маючи м'язовий дискомфорт).

Фернандіньо

Вік: 39 років
Громадянство: Бразилія
Клуб: «Атлетіко Паранаенсе»

284 матчі, 53 забитих м'ячів та 57 результативних передач – це те, що залишив після себе Фернандіньо у «Шахтарі», якщо спиратися виключно на цифри. А ще він виграв із «гірниками» Кубок УЄФА, 7 чемпіонств та 5 Кубків на теренах України. Але загалом Фернандіньо назавжди залишиться в серцях вболівальників «помаранчево-чорних» за свій неймовірно сильний характер та прагнення завжди і в усьому обов'язково бути серед кращих.

В Україні Фернандіньо з'явився влітку 2005 року, коли переїхав у обмін на 8 мільйонів євро з «Атлетіко Паранаенсе». Тоді «гірники» підписали двох молодих талантів цієї команди, оскільки за півроку до приїзду Ферни в Донецьку опинився його трохи старший товариш Жадсон, котрому також судилося стати кумиром для фанатів «помаранчево-чорних».

Адаптація Фернандіньо до українського футболу була непростою, але незабаром хавбек перетворився на беззаперечно ключову фігуру для «гірників». У центрі поля бразилець міг зробити абсолютно все: і відібрати м'яч, і видати класну передачу, і піти у обіграш, стягуючи на себе суперників та створюючи вільні зони для партнерів. Однак у вересні 2010 року в матчі чемпіонату проти «Оболоні» Фернандіньо отримав тяжке ушкодження – перелом гомілки. Після цього багато фахівців стверджували, що професійну кар'єру для Фернандіньо завершено. А якщо й ні, то як мінімум продовжувати виступи на топ-рівні хавбек точно не зможе.

Але Фернандіньо повернувся. Причому згодом став ще сильнішим та якіснішим гравцем, що й призвело до його трансферу у «Манчестер Сіті» за 40 мільйонів євро влітку 2013 року. У стані «містян» бразилець провів дев'ять сезонів, взявши участь у 383 поєдинках та будучи еталоном стабільності й надійності, а також ставши улюбленцем і для тамтешніх вболівальників.

Влітку 2022-го Фернандіньо вирішив залишити «Манчестер Сіті», хоча там йому пропонували залишитися та навіть увійти до тренерського штабу Пепа Гвардіоли. Але хавбек ще хотів опинитися корисним для рідного «Атлетіко Паранаенсе», за який у свої 39 років продовжує грати у статусі беззаперечного гравця основного складу. Причому у 2022-му «червоно-чорні» навіть дісталися фіналу Кубка Лібертадорес, де все ж таки поступилися «Фламенго» із рахунком 0:1, а так повернення Фернандіньо на батьківщину вийшло б просто феноменальним.

Ян Лаштувка

Вік: 42 роки
Громадянство: Чехія
Клуб: «Гавіржов»

Чеський голкіпер Ян Лаштувка провів за «Шахтар» 63 офіційні поєдинки, в тому числі 6 – в основній сітці Ліги чемпіонів. З «гірниками» він двічі ставав чемпіоном України – у той період, коли донецька команда лишень набиралася сили перед початком етапу фактичної гегемонії в українській Прем'єр-лізі.

Лаштувка перейшов до «Шахтаря» влітку 2004 року з «Баніка», із яким як раз став чемпіоном Чехії. За чеського голкіпера «гірники» заплатили досить пристойні за тими мірками для українського чемпіонату 2,5 мільйони євро, і Ян з ходу став першим номером команди, незважаючи на те, що в конкурентах у нього були хорват Стіпе Плетикоса та українець Дмитро Шутков. Мірча Луческу довіряв талановитому чеському стражу воріт, якого вважали неймовірно перспективним і пророкували йому чудову кар'єру не лише в Україні, а й у одному із топових європейських чемпіонатів.

Лаштувка справді протягом майже двох сезонів був для «Шахтаря» ключовим, а то й зірковим виконавцем, але потім, після введення ліміту на легіонерів в УПЛ, Луческу вирішив, що на позиції голкіпера, як і в центрі оборони, краще награвати футболіста з українським паспортом. Багато в чому через ліміт подальші перспективи у «Шахтарі» перед Лаштувкою закрилися остаточно.

Сезон-2006/07 Ян провів у оренді в «Фулхемі», зігравши 8 матчів в англійській Прем'єр-лізі. Потім був орендований «Бохумом» та зіграв 25 поєдинків у німецькій Бундеслізі, після чого ще на сезон з'їздив на Туманний Альбіон, де був безпросвітним резервістом у «Вест Хемі». Залишитись у топ-лізі Лаштувці так і не поталанило, натомість у 2009-му його викупив «Дніпро», де Ян провів наступні сім років, причому досить активно допомагав українським воїнам після початку війни на Донбасі, про що розповідав екс-форвард дніпровської команди Роман Зозуля.

У 2016-му Лаштувка повернувся до Чехії, після чого пограв за «Карвіну», празьку «Славію» та «Банік». А із січня нинішнього року Ян є футболістом відверто маловідомого за межами Чехії клубу «Гавіржов», який виступає у четвертому дивізіоні тамтешнього футболу. У свої 42 роки Лаштувка практично не з'являється на полі, проте для нього надзвичайно важливо допомогти цій команді, оскільки вона представляє рідне для Яна місто, адже саме у Гавіржові голкіпер вперше й побачив цей світ у липні 1982-го. До речі, «Гавіржов», заснований в 1922 році, у 2003-му фактично стартував із нуля. З того часу команда пройшла шлях від восьмої ліги до четвертої, на якій поки що й застрягла, але в поточному сезоні станом на зараз для «Гавіржова» все складається достатньо вдало – він лідирує у своєму дивізіоні та зберігає чудові шанси на підвищення у класі. Можливо, після такого Лаштувка нарешті наважиться повісити рукавички на цвях.

P.S. Якщо ви хочете побачити на Sport.ua аналогічний матеріал з екс-зірками «Динамо», які вже не грають за киян, але не кинули футбол у віці 35+, обов'язково пишіть про це в коментарях.