Жорстокий бізнес. Історія про те, як Жуніор Мораес поїхав із Динамо в Китай

Напередодні стало відомо про те, що екс-форвард донецького «Металурга», «Динамо», «Шахтаря» та збірної України 37-річний Жуніор Мораес вирішив завершити професійні виступи. У нашій країні цей бразилець, котрий згодом був натуралізований та виступав за «синьо-жовтих», провів беззаперечно найкращий період у своїй кар'єрі. Він тричі ставав чемпіоном української Прем'єр-ліги (один раз у складі «Динамо» та двічі – із «Шахтарем»), а також у двох сезонах вигравав бомбардирські перегони вітчизняної ліги. А ще Мораес входить до топ-10 бомбардирів з українським паспортом за всю історію Ліги чемпіонів та її прабатька Кубка європейських чемпіонів.

Читайте також:

10 найкращих бомбардирів з України в історії КЄЧ/ЛЧ

Проте період перебування Жуніора Мораеса в Україні не обійшовся без скандалів. Найбільш знаковий та суттєвий з них пов'язаний, безумовно, із гучним переходом форварда з «Динамо» до «Шахтаря», який відбувся влітку 2018 року на правах вільного агента і був дуже болісно сприйнятий багатьма шанувальниками «біло-синіх». Особливого резонансу той трансфер тоді набув ще й через подробиці, які до засобів масової інформації потрапили, зокрема, від президента «Динамо» Ігоря Суркіса.

«Мораес хотів залишитися, дуже хотів. Я з ним зустрічався, він клявся ось тут, сидячи в офісі – мовляв, у житті ніколи [не перейду до «Шахтаря»], тільки хіба що у Китай чи в якийсь інший клуб. А у цей час підписав контракт [попередній] із «Шахтарем». Можливо, більше грошей запропонували. Можливо, хоче із бразильцями грати. Чи зрадник він для мене? Ні. Він – ошуканець, не зрадник. Він міг мені все у вічі сказати. Мовляв, я ухвалив рішення, я підписав контракт. Він своє рішення ухвалив взимку», – розповідав Ігор Суркіс.

Сам Мораес на це відреагував у, скажімо так, контратакувальній стилістиці – звинуватив президента «Динамо» в тому, що той почав спілкуватися з ним у «абсолютно неадекватній» манері.

Хто був більш щирим у своїх коментарях для преси та вболівальників – об'єктивно кажучи, невідомо нікому, хто не був присутній на тих переговорах та спілкуванні Жуніора Мораеса із Ігорем Суркісом, а згодом – представниками «Шахтаря». Однак є досить обґрунтований привід припускати, що «чорна кішка» між форвардом та керівництвом «Динамо» пробігла ще задовго до тих подій, і вона була пов'язана із орендою тоді ще бразильського нападника у «Тяньцзінь Цюаньцзянь» (згодом перейменований на «Тяньцзінь Тяньхай», а у травні 2020 року на тлі масштабної кризи, що спіткала китайський професійний футбол, й зовсім розформований).

Трансфер Жуніора Мораеса з «Динамо» до «Тяньцзінь Цюаньцзянь», який відбувся 28 лютого 2017 року, справив сенсаційний ефект в інформаційному полі українського клубного футболу. Київський клуб у надзвичайно оперативній манері погодив оренду Мораеса у Піднебесну до літа 2017 року, й отримав за це, за неофіційними даними, які, зокрема, підтверджуються порталом Transfermarkt, близько 2 мільйонів євро.

«Я не очікував жодних змін. Пропозиція надійшла в останній день роботи трансферного вікна у Китаї. Якраз у той момент я дізнався про отримання п'ятиматчової дискваліфікації за моє вилучення у грі проти «Шахтаря», а тому вирішив прийняти цей виклик», – коментував переїзд до Піднебесної Жуніор Мораес на початку березня 2017 року для португальської преси, та додавав: «Спочатку я був налаштований продовжувати грати в Україні та постаратися стати найкращим бомбардиром чемпіонату, але все змінилося досить швидко».

Розіграш УПЛ-2016/17 складався для «Динамо» вкрай невдало. На зимову паузу «біло-сині» пішли, розташовуючись на другому рядку у турнірній таблиці, й відстаючи аж на 13 очок від «Шахтаря» (37 проти 50), який на той момент тренував Паулу Фонсека. Більше того, в останньому календарному матчі національного чемпіонату перед зимовою паузою «Динамо» та «Шахтар» зійшлися у очному протистоянні на НСК «Олімпійський». Та гра на важкому засніженому полі завершилася драматичною перемогою «гірників» з рахунком 4:3, проте в ній не обійшлося без гучного скандалу – на 61-й хвилині не впорався із нервами Жуніор Мораес, котрий отримав пряму червону картку за влаштовану штовханину із Кучером, Срною та Ракіцьким.

Саме за цю червону картку згодом контрольно-дисциплінарним органом ФФУ (на той момент національна асоціація ще функціонувала під старою назвою) Мораеса дискваліфікували на п'ять матчів. І саме цей фактор форвард як мінімум двічі у своєму спілкуванні з журналістами називав одним з ключових, які сприяли його раптовій оренді у «Тяньцзінь Цюаньцзянь».

Зокрема, у вересні 2017 року, вже після повернення з оренди у Піднебесній, Мораес, пояснюючи свій від'їзд до Китаю, говорив наступне: «В мене була п'ятиматчова дискваліфікація, отримана у дербі із «Шахтарем». Думаю, це було дуже жорстке рішення».

Але в тому ж інтерв'ю форвард розкрив, мабуть, й інші, куди більш вагомі причини такого несподіваного та термінового від'їзду з «Динамо», додатково давши зрозуміти, що сам він не мав бажання змінювати обстановку, тим паче, що йшлося лишень про тимчасову (орендну) угоду.

«Я не хотів їхати до Китаю, бо це була лише оренда. Знаєте, мені довелося відхилити дві їхні пропозиції, оскільки я був найкращим бомбардиром чемпіонату, хотів завоювати це звання та допомогти команді пробитися до Ліги чемпіонів. Але багато чого сталося на той час. […] Ще «Динамо» йшло на другому місці у турнірній таблиці, відстаючи від лідера на 13 очок. Керівництво киян спілкувалося зі мною, мені сказали, що це дуже гарна у фінансовому плані пропозиція як для мене, так і для клубу. Ці причини й змусили мене все ж таки поїхати до Китаю», – сказав Мораес.

Якщо проаналізувати зараз, після багатьох років пройденого часу і на абсолютно холодну голову, усі ті слова Жуніора Мораеса, то виходить, що аргумент із п'ятиматчовою дискваліфікацією, як це заведено говорити в подібних випадках, «не лізе у жодні ворота». Справа в тому, що ще до переїзду Мораеса у Китай він встиг відбути один поєдинок дискваліфікації в УПЛ-2016/17, а після повернення у «Динамо» назад пропустив і чотири перші поєдинки розіграшу УПЛ-2017/18. Іншими словами, свої п'ять матчів відсторонення в Україні Жуніор все одно «відсидів», і оренда у «Тяньцзінь Цюаньцзянь» аж ніяк не допомогла нападнику викрутитись із ситуації чи юридично обійти дискваліфікацію.

А ось питання фінансової вигоди – це саме те, що повною мірою розкриває обставини трансферу. І вигода в цьому випадку була як мінімум взаємною, тобто в плюсі ​​залишався як сам Жуніор Мораес, так і «Динамо», керівництво якого, за словами форварда, усіляко підштовхувало його до того, аби піти на угоду.

Варто згадувати, що Жуніор Мораес опинився в «Динамо» влітку 2015 року, перейшовши із донецького «Металурга» у статусі вільного агента. Також важливо розуміти, що на момент від'їзду до Китаю «біло-сині» справді зберігали лише винятково теоретичні шанси на чемпіонство, оскільки відіграти 13-очкову фору у «Шахтаря» можна було тільки в тому випадку, якби «гірники» навесні абсолютно «посипалися». Але подібного не сталося, і УПЛ-2016/17 донеччани виграли, зберігши той самий відрив у 13 пунктів в турнірній таблиці.

Важливо також розуміти, що президент «Динамо» Ігор Суркіс традиційно вкрай прискіпливо ставиться до будь-яких переходів провідних гравців своєї команди, які відбуваються «на стрічці» роботи трансферного вікна. Більше того, в одному з давніх інтерв'ю президент «Динамо» взагалі називав пропозиції, які надходять за кілька годин до дедлайну хамськими: «Мене всі критикували, що я не продав Ярмоленка до «Боруссії» Дортмунд за 25 млн за два роки до його переїзду у Німеччину. Я вважав ту пропозицію хамською, адже вона надійшла в останній день трансферного вікна. За ці два сезони «Динамо» вийшло у плей-офф Ліги чемпіонів, виграло УПЛ, що принесло клубу приблизно 40 млн євро. А потім я продав Ярмоленка за ті ж 25 млн. Хіба я поганий бізнесмен?»

Але в даному випадку «Динамо», Суркіс та Мораес все ж таки пішли на угоду з «Тяньцзінь Цюаньцзянь». Чому? Відповідь на поверхні: київський клуб та його власники отримували чистий прибуток від трансферної діяльності (йдеться про ті ж 2 мільйони євро компенсації від китайців за оренду на кілька місяців), а сам футболіст у Піднебесній, вочевидь, також мав шанс заробити значно більше, аніж в Україні.

Іншими словами, у останній день лютого 2017 року оренда Жуніора Мораеса з «Динамо» у «Тяньцзінь Цюаньцзянь» була нічим іншим, як яскравою ілюстрацією того, що іноді називають «жорстоким бізнесом» – коли фінансові інтереси значно перевершили усі колишні прагнення сторін. І тоді Ігор Суркіс вкотре довів справедливість своєї тези: «Хіба я поганий бізнесмен?»

Щоправда, у Китаї в Жуніора Мораеса не пішло від слова «зовсім». Причому загалом це було більш ніж прогнозовано, тому що їхати до Піднебесної на кілька місяців іноземцю з надією на миттєвий успіх – це щось із розряду фантастики. Період адаптації легіонерів завжди має передбачати часовий люфт у як мінімум півроку, а у випадку з країною із такою непростою для вивчення мовою, як Китай, так і того більше. Загалом Мораес зіграв лишень три поєдинки в Суперлізі, не відзначився у них результативними діями, і влітку 2017 року повернувся до «Динамо» – мабуть, із непоганими грошима, але точно без спортивних досягнень, а вже чого-чого, а почуття амбітності Мораесу ніколи не потрібно було позичати.

Очевидно, в якийсь момент Мораес зрозумів, що на ньому просто «підняли касу», ідеально скориставшись можливістю, що підвернулася. І, розмірковуючи об'єктивно, лаяти за це менеджмент «Динамо» не варто, оскільки вони зробили все, що називається, «згідно підручника», проте замість забитих м'ячів та променів слави Жуніор залишився із юанями в кишенях, але з абсолютно прибитою психологією.

Мабуть, той трансфер до Китаю став для Жуніора Мораеса яскравим прикладом того, як треба робити бізнес у футболі. І коли через півроку на нього вийшли представники «Шахтаря» з прагненням підписати попередній контракт, форвард як гідний учень керівництва «Динамо» максимально використав переговори з Суркісом, аби «набити ціну» при узгодженні усіх деталей переїзду в «Шахтар» – туди, де йому чисто по-людськи було куди простіше перебувати, враховуючи величезну колонію земляків-бразильців у стані «гірників».

Це був той самий «жорстокий бізнес» і вміння вичавити із ситуації максимум у відповідний момент. Так само, як і сталося з орендою Мораеса з «Динамо» у «Тяньцзінь Цюаньцзянь», яка не мала нічого спільного зі спортивною складовою або реалізацією амбіцій самого футболіста, котрий тоді ще сподівався виграти бомбардирські перегони (на що мав, заради справедливості, чудові шанси).

Можливо, саме тому Ігор Суркіс і не називає Жуніора Мораеса «зрадником» чи «юдою», як полюбляють робити фанати «Динамо». В очах президента «біло-синіх» форвард залишився лише «ошуканцем». Але хіба у великому бізнесі обходиться без обману, чи, як це ще прийнято називати дипломатичніше, «ігор розуму»? Відповідь на це запитання нехай кожен дасть сам собі, як і на інше: а чи була взагалі хоч одна постраждала сторона у співпраці «Динамо» та Жуніора Мораеса? Ну, окрім вболівальників «біло-синіх», із їхніми щирими переживаннями з приводу іміджу та благополуччя улюбленої команди…