Поразка з високо піднятою головою

У нинішньому розіграші Ліги чемпіонів я тільки те й робив, що бичував чемпіонів України. Хоча робив це не зі шкідливості, а відштовхуючись від гри, яку демонстрував (або не демонстрував) «Шахтар».

Навіть минулий тур ЛЧ, у якому донеччани забили перші м'ячі та здобули першу перемогу в єврокубковому сезоні, мене не переконав. «Янг Бойз» здався мені ще більш кризовою командою, ніж «Шахтар», та й індивідуальний рівень гравців нашої команди був, на мій погляд, вищим за відповідний показник виконавців чемпіона Швейцарії.

Тому тоді лише констатував очевидне. Мовляв, було б дивно, якби «Шахтар» програв. І хвалити команду Марино Пушича в тому випадку нема за що.

В даному випадку, тобто після матчу проти чемпіона Нідерландів, хвалити «Шахтар» та його головного тренера є за що. Навіть попри прикру поразку. Навіть попри те, що «помаранчево-чорні» примудрилися пропустити три м'ячі за останні вісім хвилин гри.

На мою думку, матч проти ПСВ – найкращий для «Шахтаря» у нинішньому розіграші чемпіонської Ліги. У рази кращий за поєдинок проти «Болоньї», в якому донеччани зіграли у закритий футбол, і на голову кращий за поєдинок проти «Янг Бойз», у якому команда Пушича просто закидала опонентів шапками.

«Ми досконало вивчили ПСВ, знаємо сильні та слабкі сторони цієї команди», – сказав напередодні виїзду до Ейндховена головний тренер «гірників». І чи не вперше цього сезону мені не те, що не хочеться глумитися з приводу такого коментаря Пушича. Навпаки, мені хочеться віддати належне боснійському тренеру. І щиро йому поспівчувати.

Понад годину ігрового часу «Шахтар» проводив ідеальний матч. «Шахтар» грав на виїзді проти суперника, який дуже рідко програє вдома. Проти суперника, котрий зараз явно на ходу. Проти суперника, який виразно вищий за класом.

Під цим вищим класом я маю на увазі, перш за все, вищий індивідуальний рівень гравців «червоно-білої» команди.

І ось за таких умов «Шахтар» довгий час проводив майже ідеальний поєдинок.

Проводив чемпіон України такий поєдинок насамперед завдяки чудовій тактичній підготовці. Точніше, завдяки своїй домашній заготовці. Пушич, як і обіцяв, чудово підготувався до протистояння.

Тренер «Шахтаря» безпомилково визначив болючі точки нинішнього ПСВ. І до вилучення Педро Енріке крутий ПСВ до ладу і не знав, як йому бути.

Не знав він не в останню чергу тому, що найкращий матч за «Шахтар» проводив Різник. Голкіпер донеччан тягнув усе, що летіло у площину його воріт. І навіть більше.

Але ж і відмінна гра воротаря дуже зручно вписується, вкладається в цей пазл - розібрану до дрібниць тренером «Шахтаря» гру опонента.

Якнайкраще вписується в цей пазл і перфоманс Коноплі. Юхим, як і Різник, теж провів, на мою думку, найкращий поєдинок за «Шахтар».

А все тому, що Пушич вказав на вразливість лівого флангу господарів. І правий фланг гостей досяг успіху. Конопля та Зубков вдосталь покуражилися.

Звичайно, при цьому той футбол, в який грав «Шахтар» до вилучення, навряд чи можна назвати «шахтарським». Це, скоріше, «динамівський» футбол: акцент на контратаки, на низький блок під час оборони своїх воріт, пошук помилок суперника і навіть провокування цих помилок.

Істинно «шахтарський» футбол має на мені щось інше. Втім, ми всі чудово знаємо, що саме він має на меті. Однак на даний момент у той таки справжній футбол, за який ратують Палкін зі Срною, та й Ахметов також, «Шахтар» може грати далеко не завжди.

Тому що одна справа так грати проти «Оболоні» та «Інгульця», і зовсім інша – проти ПСВ.

Щоб так само грати проти чемпіона Нідерландів, футболістам «Шахтаря» потрібен клас. А необхідного класу вони поки що не мають. Тому ігрова домінація «гірників» у першому таймі гри в Ейндховені – це домінація винятково тактична. Це плід кращої тренерської роботи. І певною мірою удачі.

Але везіння згодом «Шахтарю» якраз і не вистачило. Не вистачило в найнеобхідніший момент. Вищий індивідуальний рівень підопічних Боша зрештою позначився. І пан Бош до цієї реінкарнації його команди має хіба що опосередковане відношення.

Повторюся: ПСВ зумів повернутися в гру і в результаті її виграти завдяки вилученню у «Шахтарі». Вилученням за своєю суттю безглуздим, але справедливим. І «Шахтар», який уже й до того грав фактично на утримання рахунку, а якщо називати речі своїми іменами – на відбій, - здригнувся. Поплив. І поплатився зрештою.

Гостям банально не вистачило не лише удачі, а й сил. Ось тут і дався взнаки більш високий індивідуальний рівень футболістів ПСВ.

Ось тут і проявилася чи не єдина помилка тренерського штабу нашого чемпіона. Пушич, чудово впоравшись із підготовкою до гри, у потрібний момент запізнився із внесенням коректив у гру.

Як на мене, то гравців центру поля – Судакова, Бондаренка та Криськіва – потрібно було оперативно замінити, бо вони видихнулися.

Але Пушич нікого з них не змінив, хоча ліміт замін не вичерпався. І в цьому, безумовно, Пушича можна критикувати.

Однак і тренера нашого чемпіона, і команду обов'язково треба похвалити.

Адже поразки бувають різними. За цю конкретну поразку «Шахтарю» не повинно бути соромно. Тому що це поразка із високо піднятою головою.