Ніяз БРУНДЖАДЗЕ: «Гравцям збірної України у Батумі не вистачало півкроку»

В українському футболі грало чимало грузинських легіонерів. Одного з них, Ніяза Брунджадзе, можна вважати рекордсменом по кількості років, проведених в Україні. Він виступав в ній починаючи з першої половини 80–х і до кінця 90–х, захищаючи кольори семи клубів – зокрема, грав за дубль одеського «Чорноморця», а потім за миколаївський «Суднобудівник»/«Евіс»/«Миколаїв», шепетівський «Темп» та олексадрійську «Поліграфтехнику». Зараз 60–річний Брунджадзе мешкає у Грузії, де не пориває із улюбленою грою – грає у міні–футбол і відвідує футбольні матчі у рідному Батумі. У суботу він був одним із тих, хто спостерігав за поєдинком Ліги націй Грузія – Україна на «Батумі Арені».

У розмові з кореспондентом Sport.ua фахівець поділився враженнями про гру і оцінив шанси грузинів і українців в останньому турі групового раунду Ліги націй.

– Завжди із приємністю згадую Україну, де прожив 18 років, – сказав він. – З нею пов'язані не тільки футбольна кар'єра, в ній народилася моя донька. Ясна річ, що я ніяк не міг пропустити суботній матч, адже між собою грали національні команди двох дорогих мені країн. У Батумі хоч і лляв дощ, але я був на стадіоні.

– Збірна України вас чимось вразила?

– Авжеж. Кілька чоловік у її складі мені дуже сподобались. Передусім, Судаков. Це універсальний футболіст. Одна справа коли дивишся гру того чи іншого гравця по телевізору, а зовсім інша – з трибуни стадіону. Деколи у телетрансляцію не потрапляє рух футболіста, тож було цікаво стежити за діями Судакова наживо. Його гра відразу кидається у вічі. Він виокремлюється з–поміж інших особливими рухами – словом, молодець. Сподобались мені ще 22–й і 13–й номери (Матвієнко і Забарний – прим. ред.), які добре грали у захисті. Приємно вразили й заміни у складі української збірної. Хлопці, які вийшли на поле у заключній частині матчу – вони молодці. Це, передусім, стосується 14–го і 19–го номерів (Назаренко і Гуцуляк – прим.ред.). Багато в чому завдяки їм команда додала у грі. Атаки України були такими швидкими, що біля воріт збірної Грузії виникала небезпека. А от Мудрик, кажучи відверто, у цій зустрічі взагалі не зміг зіграти у притаманному йому ключі.

– А що скажете про гру ваших співвітчизників?

– Почну з першого тайму. Взяти хоча б Хочорашвілі. Начебто досвідчений футболіст, грає в Іспанії, однак через його помилку виникла проблема... Погода мокра, м'яч слизький... Вибивай його «щічкою» – куди ж ти його підйомом вибиваєш? А от другий тайм був кращим за перший. Із грузинських футболістів хотів би сказати про 19–го номера – Шенгелію. Це помилка збірної. Я маю власне бачення футболу, як і ті, хто оцінював мою гру під час виступів в Україні: комусь я подобався, а комусь ні. Буває таке. Так от, коли у людини тремтять ноги під час прийому м'яча або передачі, то його не треба ставити у склад. Шенгелія – не футболіст для збірної. І як він на Кіпрі грає, я не знаю. А от Цитаїшвілі вийшов – і зовсім інший футбол пішов з лівого флангу.

– Збірній України нерідко доводилось відчувати проблеми на підступах до воріт грузинської команди, натикаючись на щільні оборонні редути.

– Хто мені сподобався у складі Грузії, так це її капітан Кашія. Ви самі бачили: він нічого не дав Довбику зробити. Коли український нападаючий опинявся з м'ячем, він змушений був відпасовувати його назад, та й з «високими» м'ячами у нього не ладилось. Чи може Довбик не хотів грати – навіть не знаю. Цього футболіста начебто добре знаю, адже він запам'ятався своєю настирливістю у грі за іспанську «Жирону». У суботньому поєдинку він був зовсім інший, ніж тоді, коли грав у Ла Лізі.

– Багато хто вважає, що нинішня збірна Грузії з Хвічею Кварацхелія і без нього, це дві різні команди. Розділяєте цю думку?

– Кварацхелія, безумовно, хороший футболіст. Однак коли людина робить одне й те ж впродовж тривалого часу, то його вже розкусили. Всі вже добре знають, що отримуючи м'яча на лівому фланзі, він прискорюється і на коротких ривках, оббігаючи одного за іншим гравців команди–суперниці, зміщується вздовж лінії штрафного майданчика і завдає удару.

– Якими ви бачите шанси як для Грузії, так і для України в останньому турі нинішньої Ліги націй, у якому грузини зустрічатимуться з Чехією, а українці – з Албанією?

– Якщо судити по батумському матчу дводенної давнини, то думаю, що у збірної Грузії шансів у Чехії не буде. Вважаю, що грузини свій шанс втратили, набравши лише одне очко у двох останніх домашніх поєдинках. Чехи зараз посідають першу сходинку у групі, маючи 8 очок, і багато що у підсумковому розподілі місць залежить від матчу Албанія – Україна. Цілком ймовірно, що Грузія може опинитись на третій позиції. Щодо України можу сказати так: якщо команда Сергія Реброва буде грати так, як у Батумі, то вона у албанців виграє. У поєдинку з грузинами українській команді щоразу не вистачало якоїсь дещиці. Варто було їй створити загострення, як несподівано відбувалась неочікувана втрата м'яча. Колись мені Євген Кучеревський, у якого я грав у Миколаєві, казав: «Випередь суперника всього на півкроку – і матимеш зиск!». От якраз цих півкроку збірній України у Батумі і не вистачало. Тож повторюся: у заключній грі з Албанією віддаю перевагу Україні. Футбол албанців я не розумію.

Раніше ми повідомляли, що збірна України провела тренування перед вирішальною грою з Албанією в Тирані.