Рудий ніндзя: 5 голів-шедеврів Пола Скоулза

16 листопада Пол Скоулз відзначає своє 50-річчя. Цей рудоволосий прудконогий манкуніанський півзахисник – втілення вірності клубу, який зробив із нього зірку світового рівня. Заякорився в рядах «червоних дияволів» Пол на всю ігрову кар’єру. Справжній ванклабмен! Як там зазначав творець «золотого» МЮ межі сторіч Алекс Фергюсон, «Скоулз – гравець, який узагалі іншого світу, крім МЮ, не знав». Рудий принц упродовж мало не двох десятків років вірою та правдою служив «червоним дияволам» і є одним з уособлень тієї міжвікової генерації.

Ігрове амплуа Скоулза? «Коли я формував склад, я завжди хотів мати п’ятьох-шістьох універсальних виконавців, здатних виступати на кількох позиціях, – зазначав у книжці «Менеджмент у стилі «Манчестер Юнайтед»: Як стати чемпіоном» Алекс Фергюсон. – Вони дають тренерові більшу свободу дій, якщо треба змінити травмованого гравця посеред сезону чи змінити тактику в процесі матчу». Надалі сер Алекс перелічує гравців, які першими спадають на думку в цьому контексті, підкреслюючи, що вони, мовляв, «чудово діяли на чотирьох чи п’яти позиціях». І серед них, звісно, є Пол Скоулз. Не знаю, як сер Алекс або як ви, шановні читачі, але я для себе так і не відповів на запитання: чого більше додавав Скоулз у гру МЮ – креативу чи руйнування задумів суперника. Чудове бачення поля та здатність передбачити дії супротивників ставали в пригоді й для першого, й для другого. Однак, хай там як, а найбільше вболівальники цінують голи, хай навіть й не в номінальних форвардів. Й у цьому контексті Рудому ніндзя є чим похизуватися: неоднораз його голи являли собою суміш технічної досконалості й достоту вишуканого футбольного естетства. Згадаймо най-най-найгарніші з них. Я не обирав з цих голів більш чи менш файні, натомість розташував їх хронологічним порядком.

1. 25.02.2000. Бредфорд – Манчестер Юнайтед

Згадав цей гол кілька років тому, коли подібне вийшло в Сергія Сидорчука, який захищав тоді кольори «Динамо», в запорізькому матчі проти «Зорі». В киян у ролі Роя Кіна (себто автора гольового пасу з кутового) виступив Микола Шапаренко. Завше дивував оптимізм архітекторів подібних розіграшів: шанс на успіх мінімальний, а, менше з тим, є зухвальці. Й виходить у них часом, здавалося б, нездійсненне!

2. 10.04.2000. Мідлсбро – Манчестер Юнайтед

Як там назвали цей постріл Пола британські медійники, «гол-ракета». За цей витвір футбольного мистецтва Скоулза була пошановано призом за «Гол місяця» в англійській прем’єр-лізі.

3. 12.06.2000. Португалія – Англія

Цей гол Скоулза привернув мою увагу через те, що нечасто у футболіста, чий зріст становить лише 168 см, виходять настільки влучні й незручні для воротарів удари головою. Траєкторія – шалена, а шансів у капітана португальської збірної Вітора Байї не було. Хоча назагал уболівальники збірної Англії воліють не згадувати цей матч, адже португальці створили суперкамбек: програючи 0:2 вже на 18-й хвилині матчу, вирвали, зрештою, перемогу над родоначальниками футболу.

4. 23.12.2006. Астон Вілла – Манчестер Юнайтед

Знову – кутовий, щоправда, тут Скоулз вчасно та ефективно відреагував не на подачу партнера по команді, а на недбалі захисні дії опонентів. І цей гольовий доробок Рудого принца було пошановано призом за «Гол місяця» в англійській прем’єр-лізі. Британські медійники щодо цього пострілу Пола вже використовували не слово «ракета», а більше послуговувалися прикметником «магічний».

5. 29.04.2008. Манчестер Юнайтед – Барселона

В цьому голі чудово все: чатування на помилку суперника (а ним був не абихто, а чинний чемпіон світу Джанлука Дзамбротта), миттєве ухвалення рішення (і рішення слушного!), ідеальне виконання (кіпер «Барси» Віктор Вальдес шансів відбити удар не мав), неперевершена гольова краса й, зрештою, виняткова важливість самого голу (ціна питання – вихід до фіналу Ліги чемпіонів!).

***

А ще в Рудого ніндзя було зважене перекидання м’яча через кіпера «Панатінаїкоса» в Лізі чемпіонів у сезоні-2000/01, влучний дальній постріл по воротах «Евертона» в сезоні-2002/03, ефектний обіграш мало не всієї оборони «Блекберна» в сезоні-2006/07. Та, попри такий розмай гольових шедеврів, найбільшою ігровою чеснотою вісімнадцятки (так, грав Пол і під 10-м, і під 22-м, ба навіть під 24-м номером, але кращі роки півзахисника пройшли саме під 18-м) манкуніанців було інше. Алекс Фергюсон дав, як на мене, якнайвлучнішу характеристику Скоулзу-гравцю:: «Мудрий, з ювелірними передачами в центрі поля». І багато в чому завдяки праці цього рудоволосого ювеліра, попри трабли зі здоров’ям, що надто рельєфно проступили ближче до кінця ігрової кар’єри (бронхіальна астма, хвороба Осгуда-Шлаттера, себто остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки, що дошкуляла Скоулзові ще з підліткового віку, а також певні проблеми із зором), МЮ здобувся на чимало титулів. Таких особисто в Пола аж чверть сотні! Виняткова кар’єра (вся – в рідному клубі, що трапляється дедалі рідше в нашочасся) під орудою, як сам Скоулз зазначав,, «кращого тренера всіх часів». Ризикну стверджувати, що внесок Пола в те, що на межі сторіч-тисячоліть у наших широтах з’явилося чимало глорів МЮ, величезний (і виплекали ці хлопці в собі заздрість до завсідників «Олд Траффорд», що мали змогу регулярно живовидячки бачити магію команди Алекса Фергюсона). Що ж, здоров’я і довгих років плідної футбольної діяльності (зокрема й у розбудові клубу рідного містечка «Солфорд Сіті») – ювілярові!

Олексій РИЖКОВ