Звільнення Фергюсона – удар по іміджу МЮ. Але Реткліфф вважає це розумним

Вболівальників «Манчестер Юнайтед» у останні десять років можна вважати, мабуть, саме тими, котрі найбільш натерпілися, серед усіх фанатів європейських топ-клубів. Часи, коли «червоні дияволи» домінували на внутрішній арені та успішно представляли Англію в єврокубках відійшли в історію якраз у момент, коли на футбольну пенсію вирішив піти легендарний Алекс Фергюсон – творець фантастичного «Манчестер Юнайтед», який протримався на вершині так довго, що вже встиг набриднути багатьом.

Коли до керівництва «Манчестер Юнайтед» нарешті офіційно приєднався сер Джим Реткліфф, який став міноритарним акціонером клубу, у фанатів манкуніанців було багато надій на те, що ситуація почне покращуватися, адже за Глейзерів жодних особливих передумов до цього навіть не виникало.

Реткліфф виріс на півночі Манчестера і ще дитиною відвідував легендарний «Олд Траффорд». Також сер Джим був на історичному фіналі Ліги чемпіонів сезону-1998/99 на «Камп Ноу», коли «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюсона в додатковий час вирвав перемогу у «Баварії» (2:1), оформивши феноменальний требл.

Втім, зараз саме Реткліфф, як багато хто вважає, завдав нищівного удару по іміджу «Манчестер Юнайтед» та його спадщині. Вся справа у звільненні Алекса Фергюсона з поста глобального посла клубу, яке відбулося в рамках стратегії зменшення витрат та скорочення близько 250 співробітників.

Фергюсон виконував функції глобального посла «Манчестер Юнайтед» фактично з моменту відходу з посади головного тренера першої команди клубу. Нова посада, яка мала багато в чому номінальний статус, все ж таки дозволяла серу Алексу цілком легально відвідувати клубну роздягальню, а також отримувати зарплату. Усього цього тепер Фергюсон буде позбавлений, хоча за деякою інформацією, легендарному шотландцю все ж буде дозволено допрацювати у нинішній ролі весь нинішній сезон, і лише потім скорочення набуде чинності.

Як би там не було, саме Алекс Фергюсон зробив так, щоб «Манчестер Юнайтед» опинився у когорті найбільш популярних футбольних клубів планети. В період розвитку технологій та інтернету «червоні дияволи» з шотландцем на чолі були надзвичайно ефективними у плані виграшу трофеїв, через що часто перебували у фокусі уваги світових ЗМІ. Це призвело до того, що виросло ціле покоління вболівальників, які в тій чи іншій мірі симпатизують «Манчестер Юнайтед» і тим самим підвищують популярність та цінність бренду цього клубу.

Власне, Алекс Фергюсон багато у чому і створив той «Манчестер Юнайтед», співвласником якого захотів стати Джим Реткліфф. І ще за життя легендарному шотландцю при вході на стадіон було поставлено пам'ятник, а також його ім'ям названо найбільшу трибуну «Олд Траффорд». Саме тому рішення Реткліффа розірвати співпрацю з Фергюсоном бачиться настільки шокуючим для багатьох…

До тих, кого звільнення Фергюсона із «Манчестер Юнайтед» неприємно здивувало, відносяться не лише вболівальники. Про цю подію вже висловилися й легендарні екс-футболісти «червоних дияволів» Ерік Кантона та Ріо Фердінанд.

Перший висловив категоричне обурення рішенням керівництва клубу: «Сер Алекс Фергюсон повинен мати можливість робити у клубі все, що захоче, до самої смерті. Це жахлива неповага. Це просто обурливо. Сер Алекс Фергюсон буде назавжди моїм босом! А всіх тих, хто приймає подібні рішення, я викину у великий мішок з лайном!»

Фердинанд виявився дипломатичнішим та акуратнішим у підборі слів, але усе одно тональність та суть його висловлювань була близькою до думок Кантона: «Якщо сера Алекса можна прибрати, то ніхто не може почуватися в безпеці у «Манчестер Юнайтед». Тепер ніж у спину може отримати кожен. Це таке послання усім нам від Ineos (британської міжнародної хімічної групи, яка є ключовим бізнес-активом Реткліффа – прим. автора)?»

Насправді, нинішнє рішення Реткліффа щодо скорочень у «Манчестер Юнайтед», які торкнулися й Алекса Фергюсона, є абсолютно звичною справою для цього бізнесмена. Сам він вважає такі вчинки абсолютно виправданими та розумними, й дотримувався такої схеми протягом усієї своєї ділової кар'єри, яка привела його до того, що він є другим у списку найбагатших людей Великобританії зі статками у 21 мільярд фунтів.

Ще у 2013 році Реткліфф пригрозив закрити нафтопереробний завод Ineos у шотландському Грейнджмуті, якщо робітники не погодяться на його «план виживання», який включав скорочення робочих місць, заморожування розміру заробітної плати, жорсткіші умови щодо звільнень та скасування заохочувальних виплат працівникам при виході на пенсію. Тоді «на кону» стояло щонайменше 800 робочих місць, й тодішній перший міністр Шотландії, нині вже покійний Алекс Салмонд, назвав це «великою промисловою катастрофою». Під час цієї суперечки Реткліфф виступив проти Unite, однієї з найбільших профспілок у країні, і тимчасово закрив завод після того, як її члени проголосували проти його планів. Згодом діяльність підприємства було відновлено, однак у листопаді минулого року компанія Petroineos (спільне підприємство фірми Реткліффа та Petrochina) оголосила, що нафтопереробний завод у Грейнджмуті буде закритий не пізніше червня 2025-го, що призведе до втрати близько 450 робочих місць, на той час як близько сотні працівників залишаться на підприємстві, яке буде перепрофільоване на термінал для імпорту, зберігання та розподілу різних видів палива, включаючи бензин, дизельне паливо та авіаційне паливо.

Британські бізнес-аналітики вважають, що саме та перемога над профспілками та робітниками у Грейнджмуті надала сміливості Реткліффу. З того часу мільярдер любить вдаватися до «жорсткої гри» щоразу, коли не досягає бажаного. Навіть у торгах з Глейзерами сер Джим вдавався до такої тактики, коли фактично викотив американцям ультиматум, аби прийняти його пропозицію про купівлю частини акцій «Манчестер Юнайтед» до Різдва, пригрозивши повністю відмовитися від угоди, якщо його умова не буде виконана.

Таким чином, ореол чарівності, що існував у вболівальницьких колах «Манчестер Юнайтед» навколо персони Джима Реткліффа, поступово розсіюється, й нинішнє звільнення Алекса Фергюсона ще раз демонструє справжнє обличчя британського мільярдера, який став одним з найбільших акціонерів «червоних дияволів» та людиною, котра відповідальна за прийняття ключових рішень у клубі стосовно питань спортивного спрямування.

Насправді, «Манчестер Юнайтед» дійсно потребує збалансування свого бюджету, оскільки клубу необхідно відповідати нормам прибутковості та стійкості, які існують в англійській Прем'єр-лізі. Звільнення Фергюсона дозволить «червоним дияволам» заощаджувати щонайменше по 2,1 мільйони фунтів на рік, які виплачувались серу Алексу у вигляді заробітної плати. Також знизяться витрати на утримання спеціальної директорської ложі, яка виділяється під Фергюсона та ще 12 гостей, котрих легендарний екс-коуч «Манчестер Юнайтед» міг на власний розсуд запрошувати на домашні поєдинки команди.

Як глобальний посол «Манчестер Юнайтед» 82-річний Алекс Фергюсон останніми роками справді робив надто мало, аби відповідати рівню своєї заробітної плати. У травні 2018 року шотландець пережив геморагічний інсульт та був буквально «на волосині» від смерті. Тому ніякою серйозною роботою Фергюсон у глобальному розумінні займатися вже не здатний, і Реткліфф наполягав, аби розставання із сером Алексом зараз мало вигляд рішення, прийнятого сторонами полюбовно. Так і сталося: Фергюсона позбавили заробітної плати за офіційну посаду в клубі, але зберегли за шотландцем посаду невиконавчого члена ради директорів, а також можливість відвідувати домашні поєдинки, перебуваючи у віп-зоні стадіону.

Заради справедливості варто відзначати, що далеко не усі фанати «Манчестер Юнайтед» виявилися стривожені новиною про звільнення з клубу Алекса Фергюсона. Частина з них, як і раніше, вважає шотландця частково відповідальним за поглинання клубу родиною Глейзерів після того, як сер Алекс посварився із попередніми власниками «червоних дияволів» Джеєм Пі Макманусом та Джоном Магнієром через скакового коня (Фергюсон давно має слабкість до скачок).

Втім, більшість шанувальників МЮ все ж таки схильна вважати, що Фергюсон однозначно заслуговує на особливу роль і статус у клубі, бо зробив для «червоних дияволів» неймовірно багато. Навіть Глейзери, незважаючи на їхні численні недоліки, здається, розуміли це, а тому тримали сера Алекса на одній із видних, хай і чисто «декоративних», посад у клубі. Та й зарплата шотландця була краплею у морі порівняно із рекордними доходами «Манчестер Юнайтед» у розмірі 662 мільйонів фунтів.

Але жорсткий вчинок Реткліффа демонструє, що бізнесмена мало хвилює легендарна спадщина клубу. Те, що було колись не має для сера Джима жодного значення, і він усіляко сфокусований на покращенні ситуації та виведенні «Манчестер Юнайтед» на лідируючі позиції в англійському футболі у найближчі роки. По суті, Реткліфф хоче розвивати МЮ за моделлю, яку успішно вибудували раніше «галасливі сусіди» з «Манчестер Сіті». Зокрема, «червоні дияволи» вже встигли переманити до себе деяких функціонерів, котрі мали досвід роботи у стані «містян»: генерального директора Омара Берраду, технічного директора Джейсона Вілкокса та голову відділу комунікацій Тобі Крейга.

Читайте також:

Грандіозна революція Реткліффа. Що означає перехід Берради з МанСіті до МЮ

Крім того, сер Джим Реткліфф дає зрозуміти, що хоче збудувати для «Манчестер Юнайтед» новий стадіон, оскільки легендарний «Олд Траффорд» знаходиться у відверто поганому технічному стані та має низку глобальних проблем, наприклад, із дахом. Якщо/коли МЮ все ж таки перебереться на нову арену, то від «золотої епохи» Алекса Фергюсона у клубі залишиться ще менше, аніж зараз. Молоде покоління вболівальників сприйматиме спадщину шотландця як щось дуже далеке та фокусуватиметься на необхідності нових досягнень тут і зараз, а це саме те, що хоче дати фанатам Реткліфф.

Найцікавіше, що незважаючи на усі успіхи в бізнесі, якими однозначно може похвалитися сер Джим Реткліфф, у футболі його справи поки що не виглядають успішними. Зокрема, перша команда «Манчестер Юнайтед» кадрово все ще виглядає досить розбалансованою, їй не вистачає топового бомбардира на кшталт Ерлінга Холанда у «Манчестер Сіті», а ще більше запитань у вболівальників продовжує викликати подальше перебування на тренерському містку Еріка тен Хага.

Той факт, що в «Манчестер Юнайтед» ухвалили рішення звільнити Фергюсона з посади глобального посла клубу, але залишити головним тренером тен Хага виглядає ледь не глузуванням з почуттів багатьох уболівальників манкуніанців. Терпіння Реткліффа, яке той демонструє по відношенню до нідерландського фахівця, незважаючи на жахливі результати, кидає тінь на образ нещадного борця за успіх проекту, який створює сер Джим, приймаючи непопулярні рішення економічного характеру.

Звичайно, звільнення тен Хага може виглядати для Реткліффа визнанням власної помилки, адже на початку сезону «Манчестер Юнайтед» несподівано вирішив продовжити контракт із нідерландцем, хоча спочатку від нового міноритарного власника очікували зовсім на інше – запрошення нового головного тренера. Окрім того, зараз звільнення тен Хага обійдеться клубу в «кругленьку суму», зокрема, тренеру доведеться виплатити на 6 мільйонів фунтів більше, аніж влітку, перед пролонгацією контракту з Еріком.

Остання обставина має особливо кумедний вигляд, наочно характеризуючи усі старання Реткліффа щодо зменшення фінансового навантаження на бюджет клубу. Швидше за все, тен Хага все одно доведеться відправляти у відставку, й ті 6 «додаткових» мільйонів фунтів компенсації за новий контракт нідерландця могли б допомогти серу Алексу залишатися глобальним послом клубу ще як мінімум три роки. Натомість за безрозсудні рішення менеджменту розплачуватися доводиться тим, хто служив на благо цьому клубу найдовше та найуспішніше. Що ж, ніхто й не стверджував, що справедливість існує. Особливо там, де справа стосується грошей, великих грошей…