Імад АШУР: «Сподіваюся, що після стагнації піде рух вперед»

Головний тренер житомирського «Полісся» Імад Ашур прокоментував нульову нічию своєї команди в матчі 10 туру УПЛ проти «Лівого берега».

- «Лівий берег» в обороні зіграв дуже дисципліновано. Як планували її ламати, від своєї атаки очікували більшого?

- Думаю, очевидно, що очікування сьогодні були більшими, хоча ми не любимо гратися з цим словом. Є певні закони, правила гри в футбол, вимоги гри в футбол, вони стосуються простору, який суперник закриває та того, який він нам надає. Ці речі ми повинні розуміти і приймати як щось, що перекриває наші бажання так, як ми хочемо, приймати рішення, не оцінивши ситуації тощо. В ці моменти ми будемо страждати, тому що низький, компактний блок (хоча ми знали, що так буде) ми не зможемо розкривати, якщо не будемо шукати простір, який нам звільнюється. Скоріше за все, це буде ширина і якщо ми не будемо туди інтенсивно доставляти м’яч, якщо не будемо готуватися до втрати, якщо ми не розтягнемо суперника за перші хвилини 4, 5 або 6 разів, до того ж обов’язково з загостренням. Якщо ми будемо виходити з думкою, що наче ми ці речі непогано робили, в якийсь момент покращили і тепер це стане данню та буде працювати далі – буде реальність, з якої ми будемо виходити з таким настроєм. Сьогодні мова йде не про результат, бо в якісь моменти ми могли забити та виграти гру, та і «Лівий берег» міг виграти цю гру. Але настрій був би дуже схожим у всіх випадках, бо сьогодні по грі нам ще точно є над чим працювати, про що говорити. Неприємний сюрприз, але він не є чимось несподіваним, бо все одно повертаємось до питання процесу формації, побудови. Будуть різні моменти, різні епізоди і різні емоції.

- Сьогодні на позиції правого захисника впродовж матчу зіграло три футболісти. Питання правого захисника стоїть гостро, поясніть ці варіації?

- В нас взагалі гостро стояло питання вибору складу на цей матч. Через певну кількість травмованих гравців, через павзу на матчі збірних, яка, звісно, є чимось позитивним для клубу, але також має і зворотну сторону та певні наслідки. Так сталося, що в нас опинився травмованим Лукас Тейлор, Гіоргі Майсурадзе повернувся з невеличким пошкодженням після збірної, через яке він і не дограв там другий тайм. Ви бачили раніше, що багато разів праворуч грав Михайліченко, але якщо функціонально був готовий Смоляков. Проте Артем теж відіграв достатньо складну останню гру у збірній, також дорога додому під час війни не дає бути в найкращих кондиціях. Фактично одне проведене тренування вимушує нас робити такі кадрові зміни і шукати якийсь варіант. Можливо, він буде далеким від оптимального у звичайній ситуації. Повторюсь: це не має бути чимось несподіваним – це 100 відсотків. Ми розуміли, що на цей матч буде застосована ротація, але, на мою думку, ротація – це нагода проявити себе з найкращої сторони для тих, хто, можливо, отримує менше ігрової практики. Сказати, що сьогодні можна когось виділити з негативної точки зору? Я б цього не робив. Мені здається, сьогодні ми вважали, що в нашому лексиконі вже присутнє якесь поняття «класу», але це дуже небезпечно. З цим гратися ми не маємо, я публічно попереджав, що ми не можемо бути пихатими. Чи це сталося? Не знаємо, зараз є сукупність причин та наслідків, які могли сьогодні призвести до такої гри. Ми їх маємо прийняти, проаналізувати, зробити для себе висновки та приймати позитивні моменти.

- Для єдиного меседжу з усього сказаного. Налаштування має бути іншим?

- Безумовно, бо гра може не йти. Ви пам’ятаєте матч з ЛНЗ, коли ми теж не виграли. Але ми розуміли, що зі своєї сторони, особливо в другому таймі віддали все, що могли. Ми розуміли, що не сильно будемо задоволені результатом, але по грі ми розуміли, що зробили крок вперед. Сьогодні ж – це момент стагнації, але це нормально для будь-якого колективу, що формується. Взагалі у будь-якому процесі розвитку моменти стагнації завжди будуть і вони є найважливішими. Зараз їх треба приділити найбільше уваги і зрозуміти, чому в якийсь момент ми дозволили собі, можливо, недооцінку, недогравання в дуелях або були віддані своїм бажанням, а не потребам гри та вимогам простору. Сподіваюся, що після процесу стагнації знову піде той бажаний рух вперед, якого ми хочемо і який ми хочемо стабілізувати.