Томаш Гюбшман і ще 6 легіонерів з Чехії, що пограли в УПЛ. Кого пам'ятаєте?

14 жовтня збірна України проведе поєдинок четвертого туру групового раунду Ліги націй-2024/25. В суперниках у «синьо-жовтих» буде національна команда Чехії, яка місяць тому зуміла обіграти підопічних Сергія Реброва на власному полі із рахунком 3:2. Зараз саме чехи разом з грузинами є лідерами групи В1, тож перемагати цю команду для українців буде конче необхідно, аби пов'язувати з Лігою націй ще хоч якісь сподівання на майбутнє.

Як складеться україно-чеська баталія у Лізі націй ми дізнаємося безпосередньо після завершення поєдинку, який цього разу відбудеться у польському Вроцлаві, а прямо зараз ми пропонуємо продовжити цикл матеріалів про найвідоміших легіонерів країни-суперника нашої збірної, який ми розпочали напередодні поєдинку «синьо-жовтих» з грузинами.

Читайте також:

10 найуспішніших на рівні збірної легіонерів із Грузії, які пограли в УПЛ

Щоправда, якщо грузинських легіонерів у чемпіонаті України за всю історію із часів відновлення нашої незалежності у 1991 році було більше сотні, то чехів на рідних теренах виступало зовсім небагато. Якщо точніше, то лише семеро. Причому є підозра, що далеко не всіх переважна більшість читачів зможе згадати прямо зараз, не заглядаючи далі за текстом. Втім, для цього цей матеріал і виходить, тому давайте згадувати та піддаватися ностальгії разом…

Любош Калоуда – 6 матчів в УПЛ

Вихованець чеського «Брно» (нині – «Зброївка») Любош Калоуда в ранньому віці потрапив на радари скаутів багатьох топових команд Європи. Атакувальний півзахисник чудово показав себе у збірній Чехії U-20, із якою дійшов до фіналу молодіжного чемпіонату світу, який у 2007 році приймала Канада. Той турнір Калоуда починав у запасі, але згодом отримав свій шанс й вхопився за нього обома руками. У підсумку Любош провів 7 поєдинків, в яких забив 3 м'ячі та віддав 2 результативні передачі. У тому числі асистом хавбек відзначився і у фіналі проти аргентинців, хоч це європейській збірній і не допомогло (1:2).

На початку 2008 року 4 мільйони євро «Брно» за Калоуду давав «Ювентус», але чеський клуб наполягав на отриманні більшої сумі відступних і угода не відбулася. А в березні того ж року «Брно» погодився відпустити Любоша в московський ЦСКА, який розщедрився майже на 5,2 мільйонів євро компенсації. Втім, заграти на болотах в Калоуди не вдалося. Багато в чому через перманентні травми та пошкодження, а також психологічні проблеми, що почалися на цьому ґрунті.

З 2009 до 2012 року ЦСКА віддавав Калоуду в оренду іншим командам. Саме так чеський хавбек і опинився в Україні, коли його на тимчасовій основі покликала до себе «Олександрія». У команді УПЛ Любош провів лишень кілька місяців – із серпня по грудень 2011 року, а потім був відпущений назад до табору «коней». В елітарному дивізіоні вітчизняного футболу Калоуда зіграв усього 6 матчів, в яких відзначився 1 результативною передачею.

Згодом Калоуда грав на батьківщині за празьку «Дуклу» та «Словацько», де проблеми зі здоров'ям продовжували нагадувати про себе ще з тією регулярністю… Влітку 2017 року, коли Любошу було лише 30, він вирішив повісити бутси на цвях. За кілька років Калоуда став комерційним директором маловідомого за межами Чехії клубу «Татран Богуніце» з Брно, в якому, за останніми даними, продовжує працювати й донині.

Ян Кралік – 11 матчів в УПЛ

Центральний нападник Ян Кралік в юнацькі роки також подавав надії, хоч і не вважався, мабуть, талантом такого самого рівня, як Калоуда. Втім, коли Краліку було сімнадцять років, він провів кілька місяців в академії міланського «Інтера», а потім повернувся на батьківщину, де продовжив розвиток у «Вікторії» із Жижкова. Далі в кар'єрі Яна були словацькі «Ружомберок» та «Слован» із Братислави, але в обох командах Краліка буквально переслідували травми, від яких форвард ледве встигав відновлюватися, як знову потрапляв у лазарет. У короткі перерви, коли форвард був здоровим, йому просто не вдавалося вигравати конкуренцію за місце у складі, що й не дивно.

Влітку 2011 року Кралік залишив «Слован», а невдовзі на правах вільного агента оформив дворічну трудову угоду з «Олександрією». Договір передбачав можливість розірвання вже за рік, якщо «жовто-чорні» не збережуть прописку в еліті. В УПЛ Ян встиг зіграти 11 матчів, записавши на свій рахунок 1 гол та 1 асист, а «Олександрія» все ж таки вилетіла до Першої ліги, посівши останнє місце. Незважаючи на це, Кралік залишився в клубі, де загалом їм були задоволені, але в другому за силою дивізіоні українського футболу пограв лише півроку, після чого пішов за взаємною згодою сторін.

Надалі Кралік грав за чеські команди другого, а то й третього ешелону, а також у сезоні-2016/17 виступав у німецькій регіональній лізі за «Баварію» з Хофа. В серпні цього року про підписання 37-річного Яна Краліка оголосив маловідомий на вітчизняних теренах чеський клуб «Літомержице». При цьому, коли в традиційному інтерв'ю, яким представляють новачка, форварда запитали, чи можна вважати найкращою віхою в його кар'єрі виступи за «Слован» із Братислави, то Кралік заперечив, виділивши саме свій український етап: «Найбільше в плані пізнання людей та спорту мені, мабуть, дала робота в Україні. Я вивчив нову мову, познайомився з іншою культурою та насамперед почав цінувати звичайні речі. Як бонус я грав проти таких гравців, як Дуглас Коста, Вілліан, Даріо Срна, Фернандіньо, Коноплянка, Ярмоленко та Мхітарян».

Їржі Єслінек – 52 матчі в УПЛ

facebook.com/SokolHostoun. Їржи Єслінек

Правий вінгер Їржі Єслінек є вихованцем празьких «Дукли» та «Спарти». За першу команду останньої він провів 23 офіційні матчі (1 гол, 2 асисти), в тому числі провівши два поєдинки в основній сітці Ліги чемпіонів-2005/06, коли виходив на заміну проти «Арсенала» (0:3) та «Туна» (0:0).

Загалом розкритися та зарекомендувати себе у «Спарті» Єслінек так і не зумів, й у лютому 2011 року його відпустили до України, де чеський легіонер оформив трирічний контракт із «Кривбасом». У команді з Кривого Рогу Їржі отримував стабільну ігрову практику, в тому числі й на рівні УПЛ, у якій він сумарно награв 52 матчі, відзначившись 4 голами та 3 асистами. Цілком можливо, що в Україні Єслінек відпрацював би до кінця свою трирічну угоду з «Кривбасом», але після завершення сезону-2012/13 криворізький клуб оголосив про зняття з турніру через значні борги та фінансові проблеми, а також початок процесу банкрутства.

Отримавши статус вільного агента та залишивши «Кривбас», Єслінек повернувся на батьківщину, де трохи пограв за «Младу Болеслав», а потім відбув до Казахстану, де непогано показав себе у «Тоболі». Згодом виступав у Словенії за «Целє» та в Румунії за бухарестський «Рапід». Влітку 2016-го Єслінек повернувся до Чехії, де грав до 2022 року, а потім завершив кар'єру. На даний момент 37-річний Їржі є асистентом головного тренера команди «Сокол» із чеського міста Гостоунь.

Маріо Голек – 60 матчів в УПЛ

Центральний захисник Маріо Голек, здатний зіграти в опорній зоні, заявив про себе в чеському елітарному дивізіоні у складі рідного «Брно». Там футболісту вдалося привернути увагу скаутів «Дніпра», й на початку 2008 року гравець молодіжної збірної Чехії перебрався до українського клубу за 2 мільйони євро.

У «Дніпрі» Голек був гравцем основної обойми до приходу на тренерський місток цієї команди іменитого іспанця Хуанде Рамоса. Після цього ігрова практика в першій команді «дніпрян» у Голека поступово зійшла нанівець, а в січні 2012 року він взагалі залишив клуб, подавшись на правах вільного агента до празської «Спарти». Всього в УПЛ Маріо зіграв 60 поєдинків, відзначившись 1 голом та 1 асистом.

У «Спарті» Голек затримався майже на шість років, провівши за цей колектив під дві сотні офіційних матчів. З пражанами у 2014 році футболіст ставав чемпіоном Чехії, володарем Кубка та Суперкубка країни. Влітку 2018 року Голек опинився у статусі вільного агента і кілька місяців перебував без клубу, після чого погодився перебратися у «Пршибрам», але там зіграв усього кілька матчів за дубль, і вже на початку 2019-го оголосив про завершення кар'єри. Піти на пенсію Маріо довелося у 32 роки через проблеми зі здоров'ям.

Наразі Голеку 37 років і він є головним тренером «Зброївки» Брно U-11. Цікаво, що у цій же команді грає 10-річний син екс-гравця «Дніпра» Маріо Голек-молодший.

Ондржей Мазух – 65 матчів в УПЛ

Центрбек Ондржей Мазух також є вихідцем з академії «Брно», в якому й розпочинав професійну кар'єру. На початку 2007 року інтерес до цього талановитого виконавця виявляли багато топ-клубів європейського континенту. У пресі писали про суперечку за Мазуха між «Арсеналом», «Ювентусом», «Інтером» та «Баєром», яку несподівано для багатьох вдалося виграти саме представнику німецької Бундесліги. Леверкузенці були готові заплатити за Ондржея близько 1,5 мільйонів євро, але чехи наполягали, щоб півроку центрбек ще відіграв у їхній команді. Сторони начебто вдарили по руках, але в результаті «Баєр» так і не заплатив обумовлену суму, й улітку 2007-го торги щодо Мазуха почалися фактично наново. Цього разу їх виграла «Фіорентина», яка заплатила за гравця 2,8 мільйони євро, хоча «Ювентус» пропонував майже на мільйон більше, але там Ондржею не гарантували зовсім нічого з точки зору перспектив.

У Флоренції Мазух здебільшого грав за молодіжну команду, а за два роки його відпустили в оренду в «Андерлехт». У стані брюссельців центрбек став основним гравцем, й у 2010-му виграв чемпіонат Бельгії, після чого його контракт був викуплений. А в січні 2012-го «Андерлехт» погодився продати Мазуха у «Дніпро» за 3 мільйони євро – удвічі більше, ніж бельгійці витратили на покупку захисника у «Фіорентини».

У «Дніпрі» Мазух також був ключовим центрбеком команди, зіграв 94 офіційні матчі у всіх турнірах, проте на початку 2015-го серйозно пошкодив коліно. У той період в «дніпрян» вже почалися проблеми фінансового характеру, і становище клубу не покращилось, навіть незважаючи на участь команди у фіналі Ліги Європи-2014/15. Утім, у вирішальних поєдинках тієї кампанії в єврокубку Мазух через пошкодження не грав, а влітку 2015-го взагалі залишив клуб, не зумівши домовитися про пролонгацію співпраці.

Після відходу з «Дніпра» Мазух виступав за празьку «Спарту», ​​англійський «Халл Сіті», а також чеські «Младу Болеслав» та «Тепліце». З літа 2022-го й донині 35-річний ветеран виступає на батьківщині за маловідомий за межами Чехії клуб «Ті Джей Лігмет» з Міліна.

Ян Лаштувка – 140 матчів в УПЛ

На початку «нульових» голкіпер Ян Лаштувка вважався на батьківщині одним з найталановитіших футболістів свого покоління. У 2004 році він став чемпіоном Чехії у складі «Баніка», після чого клуб з Острави прийняв пропозицію від «Шахтаря» на 2,5 мільйони євро, і Лаштувка опинився у Донецьку.

Спочатку кар'єра Лаштувки у «Шахтарі» складалася добре: він швидко виграв конкуренцію і став основним воротарем першої команди, але через півтора сезони поступився місцем у рамці молодому Богдану Шусту, придбаному «гірниками» з «Карпат». Наставник «помаранчево-чорних» Мірча Луческу вирішив, що для виконання вимог ліміту в УПЛ йому краще робити акцент на українцях в обороні, через що в подальшому на довгі роки позиція воротаря у «Шахтарі» не віддавалася на відкуп легіонерам.

Із «Шахтарем» Лаштувка став дворазовим чемпіоном України та володарем Суперкубка країни, віддавався в оренду у «Фулхем», «Бохум» та «Вест Хем», поки нарешті влітку 2009-го його продали за 3 мільйони євро у «Дніпро». На контракті в дніпровському клубі Ян провів наступні сім років кар'єри, хоча регулярну ігрову практику отримував лише у перші чотири роки. Покинув Україну Лаштувка тільки влітку 2016-го, коли стало зрозуміло, що «Дніпро» неминуче рухається у безодню.

З того часу Ян, якому наразі вже 42 роки, грає на батьківщині. Спершу він виступав за «Карвіну», потім грав у празькій «Славії» та «Баніку», а з січня цього року є футболістом клубу «Гавіржов», який змагається у третьому за силою дивізіоні країни.

Томаш Гюбшман – 168 матчів в УПЛ

Опорний півзахисник Томаш Гюбшман, який за потреби міг закрити і позицію центрального захисника, розпочинав кар'єру у празькій «Спарті». Там він і заявив про себе, коли зіграв 11 матчів в основній сітці Ліги чемпіонів-2001/02 (тоді у турнірі були дві стадії групових етапів), а також вісім поєдинків у ЛЧ-2003/04, в якій чехи дійшли до 1/8 фіналу, де були вибиті «Міланом».

Влітку 2004 року відбувся трансфер Гюбшмана зі «Спарти» до «Шахтаря». За чеського опорника «гірники» заплатили 3 мільйони євро, й на довгі роки отримали основного футболіста в центральну вісь. Загалом за «помаранчево-чорних» Томаш провів 285 матчів, із яких 168 – в рамках української Прем'єр-ліги. З «Шахтарем» Гюбшман вигравав Кубок УЄФА, вісім разів ставав чемпіоном України, чотири рази – володарем Кубка та Суперкубка країни.

«Шахтар» та Україну Гюбшман залишив влітку 2014 року. Тоді через початок війни на Донбасі «гірники» були змушені поїхати з рідного Донецька… Томаш підписав контракт з «Яблонецом», за який, як і за «Шахтар», відіграв рівно десять років, хоча титулами не розжився. Влітку цього року Гюбшман повісив бутси на цвях, а на початку вересня відсвяткував свій 43-й день народження.

У серпні повідомлялося, що після завершення кар'єри гравця Гюбшман став агентом у компанії Вадима Шаблія, а наприкінці останнього місяця літа-2024 Футбольна асоціація Чехії повідомила про призначення Томаша генеральним спортивним менеджером національної команди країни.